Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

— Дев’яносто вісім? — перебив Соболь.

— Повторний огляд виявив мою помилку, — пояснив Лісничий. — Я не все помітив, перевіряючи тіло вбитого. На ньому залишилися ще кілька слідів. Колеги допомогли знайти їх.

Після сказаного піднявся чоловік у суворому костюмі, який сидів біля Степана.

— Я оглядав тіло повторно, — заявив він. — Мене звуть Вадим Мельник.

— Що вам вдалося виявити? — зацікавився Стеценко.

Чоловік вийняв з теки роздрукований знімок і показав всім присутнім.

— Поки це єдиний доказ існування вбивці, — сказав він.

На знімкові в очі кидалася темна пляма із незначними посиніннями.

— Що це таке? — запитав Соболь.

— Сліди введення в організм якогось препарата.

Стеценко відчув, що вони на вірному шляху. Він зібрався запитати далі, однак до зали несподівано ввірвався якийсь курсант у поліцейській формі та підбіг до майора Деканозова, звернувши на себе увагу всіх присутніх.

— Ти точно впевнений? — запитав у хлопця Деканозов.

— Щось сталося? — втрутився у їхню розмову Стеценко. — Це важливо?

Хлопець дивився на свого безпосереднього начальника, очікуючи дозволу.

— Можеш сказати, — кивнув Деканозов.

Стеценко також кивнув, щоб підтримати переляканого курсанта.

— Хлопці у нас на практиці, — випередив несміливого підлеглого Деканозов. — Ми довірили їм разом з експертами перечитувати листування вбитого з іншими авторами. Там багато є всякого, однак ми все таки виявили коло тих, з ким він міг віртуально дружити.

— Що ж ти там такого прочитав, що вирішив зірвати нараду? — не стримався Стеценко.

— Я читав його листування з одним молодим автором із Львова, — почав розповідати хлопець. — Вони дружили на тому порталі, обмінювалися ідеями та планували написати щось у співавторстві. Деякі повідомлення були доволі дивними, тому я на них звернув особливу увагу…

— Що там дивного? — втрутився Соболь.

— Молодий друг писав вбитому, що за ним стежить якийсь чоловік. Він повідомив про це десь за тиждень до вбивства Домбровського.

— Ти встановив, хто співрозмовник? — підганяв Стеценко.

— Він писав під псевдонімом, але я знайшов його справжнє ім’я та адресу. Ввів їх у інтернет і тоді помітив те, з чим прийшов до майора.

— Ти викликав інтригу, — посміхнувся Стеценко. — Кажи головне.

— Того автора вбили рівно за тиждень до нашого письменника, — сказав курсант.

Присутні на нараді порозкривали роти, не розуміючи, що відбувається.