Читати книгу - "Оповідання"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Яка їхня причина?
— Розвідка поки що не певна, але обіцяє невдовзі повідомити.
Пір приховав свою думку про розумові здібності розвідки, щоб навіть роботи не почули зауваження яке підривало бойовий дух. Він посмикав свою спітнілу сорочку і рантом зауважив, що у вагоні ставало все спекотніше.
— Що з кондиціонером? роздратовано спитав він.
— Усе гаразд, сер. Просто в тунелі висока температура, більша звичної.
— Чому?
— Ще не з’ясовано, сер.
Спека зростала з наближенням до командного пункту, і Пір дозволив розстібнути комірці. Вагон плавно зупинився біля величезної платформи в кінці тунелю. Щойно розчинилися двері, всередину ринуло ще більш розпечене повітря, забивши дихання.
— Бігом в укриття! прохрипів Пір. відчуваючи, як слова дряпають горлянку. Вони сплигнули й пустилися бігти до герметично закритого шлюзу в глибині платформи під прицілом автоматичних гармат, що проводжали їх, обертаючись у броньованих вежах, якими була всіяна металева стінка. Пристрої провели пізнавання, і зовнішні двері, щойно штабісти наблизились, почали важко обертатися. Хтось зойкнув, упавши, бо торкнувся незахищеною частиною тіла розжареної металевої платформи. Пір примусив себе дочекатися, поки всі пройдуть за двері, й ступив туди останній. Коли двері зачинилися, всі полегшено зітхнули, одначе температура повітря залишалася такою самою високою, поки вони проминали всі п’ять входів чотиришлюзового приймача. І навіть у самій фортеці було спекотніше. ніж звичайно.
— Можливо через цю спеку нас і послали на тиждень раніше, — висловила припущення генерал Натія. — І спека, і завал у тунелі можуть пояснюватись наступом ворога.
І хоча Пір дійшов такою ж висновку, вголос цього не визнав навіть перед своїм першим заступником. До того ж йому було відомо раніше, що саме надзвичайне становище на командному пункті примусило змінити терміни, проте в чому полягало це становище, командування не знало. Якнайшвидше, хіба що не бігом, Пір довів свій штаб до контрольного входу на командний пункт.
Щось було негаразд. Ніхто не озвався, коли він запитав про дозвіл увійти. Роботи з обслуги байдуже виконували свої обов’язки, але не було видно жодного офіцера. В першу хвилину Пір вирішив із завмиранням серця, що за чотирма бойовими пультами нема нікого. Та раптом помітив палець, що натиснув кнопку на головному пульті. Чоловік за пультом так низько сповз у крісло, що його ледь було помітно. Пір швидко ступив до пульту і почав було віддавати честь, одначе його рука зависла в повітрі і мимоволі опустилась. У очах відбився жах.
Оператор у кріслі зрештою відчув, що хтось стоїть поруч. Над силу він підняв від пульту запалені й глибоко впалі очі Пір устиг помігши застиглий біль на денці операторових очей, які, наче перелякані тваринки, визирнули на мить з почорнілих очниць і знову вп’ялиси в екран, а висохла тремтяча рука потяглася до пульту.
— Дякувати богу, ви прийшли… кінець кінцем, господи… — шепіт перейшов у невиразне хрипіння.
Руки офіцера-оператора були всі поколоті, на місці уколів сліди засохлої крові. Розкидані картонні коробки і пляшечки з-під ліків на столі розповідали без слів про те, як чоловік змушував себе не спати й працювати. Коли людські можливості давно вичерпалися: тут були стимулятори, соннозамінники, глюкоза, наркотизатори, вітамінні сполуки. Схоже, протягом багатьох днів він снив сам-один у цьому кріслі, керуючи всіма чотирма бойовими пультами, приєднаними до його контрольної панелі. Сам-один — з невідомої й страшної причини він вів війну, чекаючи на допомогу.
— Генерале Натіє, переведіть керування на вільний пульт, — наказав Пір.
Із знанням справи вона сіла в крісло і ввімкнула ретранслятор з інших пультів. Швидко розібравшись у становищі, доповіла:
— Я готова, сер.
Пір наказав переключити — червоне світіння зникло з екрана перед ним і спалахнуло на екрані Натії.
Ця червона світла пляма була наче останньою іскоркою життя, що підтримувала оператора. Щойно вона згасла, він затулив обличчя руками й похилився на бильце-качалку. Пір схопив його за плечі й термосив, доки він опустив руки і в останньому проблиску свідомості звів голову Долаючи біль, чоловік розплющив очі.
— Що сталося? — спитав Пір. — Де всі?
— Загинули, — почулося тихе шепотіння конаючого. — Я один лишився живий, бо в той час спав у ліжку Тільки тому не торкнувся нічого металевого. Самі простирадла, матрац. За словами роботів, через метал передалися коливання — підзвукові чи надзвукові, якогось нового типу. Вони всіх коагулювали, вбили, згустивши білок у крові. Наче яйця… варені яйця, всі загинули.
Коли оператор знову знепритомнів, Пір зробив знак офіцеру з медичної служби, який стояв поруч. Подивившись на суцільну металеву підлогу. Пір здригнувся: будь-якої миті могли знову пустити в дію вібраційний пристрій. Чи ще пустять? Роботи мусіли вжити всіх застережливих заходів. Він обернувся до робота-командувача, який стояв з непохитним залізним спокоєм комп’ютерного банку. За розмірами то був звичайний пересувний робот, на його призначення вказував лише великий екран, вмонтований в тулуб і товстий кабель, металева пуповина, що зв’язувала робота з комп’ютерами за його спиною. Там було серце командного пункту — звичайний ряд комп'ютерних моніторів, а також блоки логіки та пам’яті.
— Чи встановили ви джерело вбивчої вібрації? — запитав Пір у робота-командувача.
— Цe пристрій, який автоматично змонтувався i прикріпився до зовнішньої стіни командного пункту. Його виявили, щойно він почав діяти, обчислили частоту коливань і нейтралізували протягом трьох хвилин сімнадцять секунд. Ні устаткування, ні роботи не постраждали, оскільки частота викликаної вібрації завдала шкоди лише тваринному білку. Весь штаб, за винятком полковника Фрея, загинув миттєво. Велика кількість їстівних припасів у морозильних установках…
— Про їжу ми самі потурбуємось пізніше. Де той пристрій?
— Там, — робот показав у протилежний куток. Він пішов попереду, кабель плавно зазміївся за ним. Наблизившись, робот стягнув покривало з якогосъ предмета завбільшки в один ярд Це не нагадувало жоден з пристроїв. бачених Піром раніше. Швидше виглядало як сплетіння маленьких лискучих корінчиків: червонуватий грунт деінде між ними лише підсилював нове в враження.
— Як воно працює?
Робот узяв пристрій, нахилився над ним. Наблизивши свої мікроскопічні окуляри, й обережно витяг одну з жилок. Тепер вона лежала на розкритій металевій долоні робота вісім дюймів
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оповідання», після закриття браузера.