Читати книгу - "Марсіянин"

Сьогодні найбільшою складністю було встановлення наметів.

Справа у тому, що роверові намети не призначені для частого використання.

Гадалось, що ви викидаєте намет, залазите у нього і ждете на рятунок. Його повітряний шлюз - це насправді просто клапани і двоє дверей. Зрівняти тиск з тим, що на вашому боці, зайти, зрівняти тиск з тим, що на іншому боці, вийти. Таким чином ви втрачаєте багато повітря. А мені треба буде заходити туди хоча б раз на день. Загальний об’єм кожного намету вельми малий, тому не можна взагалі випускати звідти повітря.

Я витратив ГОДИНИ на спроби приєднати повітряний шлюз намету на шлюзу Габа. У Габі є три повітряні шлюзи. Було б чудово два з них з’єднати з наметами.

Сумно те, що повітряні шлюзи наметів МОЖУТЬ поєднуватись із іншими шлюзами! Всередині можуть бути поранені чи люди без скафандрів. Ви повинні мати змогу забрати людей не виставляючи їх на марсіянську атмосферу.

Але намети зпроектовані, щоб ваші колеги прийшли вам на допомогу на РОВЕРІ. Повітряні шлюзи Габу набагато більші і зовсім не такі, як шлюзи на роверах. Якщо врахувати це, то виходить, що немає сенсу намагатись з’єднати намет і Габ.

Хіба що ти загублений на Марсі, а усі думають, що ти мертвий, а тобі треба відчайдушно битись із часом і фізикою, щоб лишатись живим. Ну, а окрім цього крайнього випадку, більше причин ніяких.

Отже я вирішив прийняти факти. Втрачатиму трохи повітря кожного входу і виходу з намету. Добра новина у тому, що кожен намет має впускний зовнішній повітряний клапан. Адже вони зроблені як аварійні укриття. Прибульцям може знадобитись повітря, і ви можете дати його з ровера, під’єнавши намет до повітрогону. Простої рури, яка об’єднує повітря ровера з повітрям намету.

Габ і ровери мають однакового розміру клапани і рури, тому я під’єднав намети напрямки до Габу. Так повітря автоматично поповнюватиметься замість втрат після моїх входів і виходів (що ми, хлопці із НАСА, називаемо прибуттям і відбуттям).

НАСА не напружувалось щодо цього рятувального намету. Щойно я натис кнопку паніки у ровері, намет зі свистом і закладанням моїх вух вистрілило, залишаючи його під’єднаним до повітряного шлюзу ровера. На це знадобилось близько двох секунд.

Я зачинив повітряний шлюз на боці ровера і так отримав гарний, ізольований намет. Під’єднання тисковирівнювального рукава було простим (бо цього разу я використовував речі саме так, як було заплановано їх творцями). Відтак, після кількох переходів через шлюз (з втратою повітря, відновленою автоматично Габом) я наніс туди земельки.

Повторив процес для іншого намету. Все пройшло досить вдало.

Ех… вода.

У часи середньої школи я грав у “Підземелля і дракони”. (Мабуть ви не здогадувались, що цей ботанік - інженер з механіки був у школі трохи задротом, але я ним справді був). У тій грі я грав Клеріком. Одним із заклинань, яке я міг кинути, було “Створити воду”. Я завжди думав, що воно дурне, і воно ніколи не було потрібне. Леле, щоб б я тільки не віддав саме тепер за можливість робити це насправді.

Та нехай. Залишимо цю проблему на завтра.

А цього вечора мене знову чекає “Троє - це компанія”. Я зупинився минулого вечора посеред серії, де містер Роупер побачив щось, що не правильно зрозумів.

У мене дурнувато небезпечний план для отримання води. І повірте людоньки, він справді НЕБЕЗПЕЧНИЙ. Та у мене не великий вибір. Інших ідей нема, а через кілька днів надходить час для нового земле-подвоєння. Коли буде останнє подвоєння, я подвоюватиму вже увесь ґрунт, що заніс усередину. Якщо не зволожити його перед тим, то він просто змертвіє.

На Марсі не багато води. Є крига на бігунах, та вони занадто далеко звідси. То ж якщо я хочу воду, я маю зробити її з нічого. На щастя, я знаю рецепт: взяти гідроген, додати кисень, підпалити.

Робитимемо по черзі. Почну з кисню.

У мене є достатній запас О2, але його не досить для створення 250 л води. Два балони високого тиску у кінці Габу - це мій увесь кисень (плюс повітря у Габі, звісно). Кожен вміщує 25 рідкого О2. Габ використає його у разі аварії, для балансу атмосфери у нього є оксигенатор. Наявність балонів з О2 пояснюється потребою наповнювати скафандри і ровери.

У будь якому разі, запасний кисень може дати лише 100 л води (50 л О2 створює 100 л молекул, в який лише по одному атому О). У такому разі не буде ПЧД для мене, і не буде аварійного запасу. А буде менше ніж половина води, яка мені потрібна. То ж це не розглядається.

Але кисень знайти на Марсі легше ніж вам здається. Атмосфера Марса на 98% складається із СО2. А я саме маю апарат, єдине призначення якого - звільнення кисню із СО2. Слава оксигенатору!

Та є проблема: атмосфера дуже розріджена. Приблизно 1/90-а тиску на Землі. Тому збирати її складно. Загнати повітря ззовні всередину майже неможливо. Едина мета Габу - не дозволити цьому статись. Малесенька кількість марсіянської атмосфери, яка потрапляє всередину, коли я користуюсь повітряним шлюзом, просто сміховинна.

І ось тут нам допоможе паливна фабрика МЗЧ.

Мої колеги забрали МЗЧ кілька тижнів тому. Але долішня половина залишилась. У НАСА немає звички тягати непотрібне сміття на орбіту. Залишились посадковий механізм, рампа для входу і паливна фабрика. Пам’ятаєте, що МЗЧ виробив власне паливо із