Читати книгу - "Брайтлі і темна печера"

кіт. — Ви молодці — так швидко навчилися літати!

— Це все Брайтлі, — засміявся Тім. — Напевно, він дав нам особливі крила.

— Гадаю, так і було. — Учитель усміхнувся у вуса й поплескав поні по гриві. — Брайтлі — гарний учень. Він дуже турботливий і добрий. Я добре пам’ятаю його перший політ, як і перший політ кожного феріґарда.

Брайтлі привітно всміхався, дивлячись на Вчителя. Софі зрозуміла, що Вчитель дуже добрий, тому посміливішала й запитала:

— А можна нам подивитися на справжній урок феріґардів?

Кота це розвеселило:

— Нечасто побачиш дітей, які б рвалися на урок. Зазвичай маленькі люди більше люблять гратися.

— Чарівний урок не може бути нудним, — відповіла Софі.

— Якби в нас у школі можна було літати, усі любили б уроки, — підтакнув Тім.

— Ну що ж, тоді почнімо заняття, — зрадів кіт.

Маленькі феріґарди з готовністю вишикувалися перед Учителем. Тім і Софі боязко приєдналися до них.

— Отже, сьогодні ми навчимося плести чарівну ковдру, — почав урок білий кіт. — Візьміть зірочку й намалюйте в повітрі прямокутник.

Малюки-феріґарди швидко спіймали по одній маленькій зірочці з тих, що літали навколо. Софі теж простягнула руку до зірочки. Чарівний вогник на мить завмер, але відразу тихенько ліг на долоньку дів­чинки. Тім спробував схопити вогник, але той утік від нього. Хлопчик метнувся за наступним, але й цей не схотів сісти Тімові на долоню. Тім уже почав був сердитися, як раптом побачив коло себе білого кота, який, лагідно всміхаючись у вуса, простягав хлопчикові зірочку.

— Але чому?.. — не міг збагнути Тім.

— Наші зірочки дуже полохливі, — пояснив Учитель. — Вони ще не звикли до тебе. Головне, не сердься.

Феріґарди тим часом заповзято стали креслити в повітрі прямокутники й квадрати. Софі теж намалювала перед собою невеликий прямокутник. Тім боявся, що зірочка й тепер не схоче йому допомагати. Тому він обережно провів вогником перед собою. На його подив, усе вийшло — у повітрі засяяла яскрава золота лінія. Хлопчик дуже зрадів і завершив малюнок.

— А тепер, — пояснював далі Вчитель, — візьміть свої малюнки за куточок і повільно подмухайте на них.

Усі учні слухняно відпустили свої зірочки літати й узялися за кутики майбутніх чарівних ковдр. Софі тихенько подмухала на кутик і побачила, як світло поступово заповнює всю поверхню прямокутника.

Тепер у кожного феріґарда в лапках сяяло по чарівній ковдрі.

— Ви впоралися із завданням! — похвалив кіт учнів.

— Учителю, — несміливо запитав Тім. — А скільки таке диво може зберігатися?

— Це залежить від тієї сили, що творець чарівної речі в неї вклав. Гадаю, ви із Софі заслуговуєте на подарунок, який існуватиме дуже довго.

Сніжно-білий кіт підлетів до дітлахів і торкнувся їхніх ковдр. Сяйні прямокутники нараз заблищали сліпучим світлом. А коли вони потьмяніли, то в руках у дітей опинилися пухнасті ковдри, що таємничо мерехтіли в темряві.

— То ми зможемо взяти ці ковдри із собою? — спитала Софі.

— Так. Це вам мій подарунок. Вони існуватимуть доти, доки ви пам’ятатимете про феріґардів. А хто пам’ятає, — додав кіт, — які властивості мають чарівні ковдри?

Численні маленькі феріґарди піднесли лапки, готові відповісти на запитання. Кіт кивнув маленькому кролику, що ширяв побіля Софі.

Малюк захоплено заповзявся розповідати:

— Чарівні ковдри дарують не просте тепло. Вони зігрівають світлом любові. А ще вони повертають сили й радість.

Софі й Тім перезирнулися. То була велика втіха для дітей отримати такі цінні подарунки.

— А тепер маленьким феріґардам час спати, — лагідно завуркотів кіт.

Малюки розлетілися врізнобіч. А кіт поманив дітей за собою. Софі й Тім полетіли за Вчителем до пухнастих хмаринок, із яких складалися стіни кулі.

— У цих маленьких хмаринках живуть феріґарди, — пояснив кіт. — Залізайте всередину й відпочивайте.

У хмаринці відчинився круглий отвір, і діти влетіли туди. Усередині кулька була порожня.

— Настав час прощатися, — почули вони раптом голос Брайтлі.

Софі й Тім побачили феріґарда й кинулися його обіймати. Потім діти повлягалися на пухку підлогу й заплющили очі.

Прокинулися наші друзі вже вдома у своїх ліжках. Поряд із ними лежали чарівні ковдри.

Багато років по тому вони все ще зігрівали дітей світлом своєї любові.

Оглавление Розділ 1. Нещасливий день Розділ 2. Мрії здійснюються Розділ 3. Маленький мисливець Розділ 4. Несподівані помічники Розділ 5. Важливе рішення Розділ 6. Напад хижаків Розділ 7. Повернення додому Розділ 8. Розмова з татом Розділ 9. Політ над нічним містом Розділ 10. Школа феріґардів