Читати книгу - "Розвиток Хезболли: від ліванського ополчення до регіонального гравця"

надходжень. Очікувалося, що ядерна угода з Іраном 2015 і наступне скасування санкцій призведуть до підвищення низьких статків Хезболли. І хоч, здавалося, грошові вливання з Ірану початково зросли, відтоді або скоротились, або залишаються недостатніми, разом з іншими джерелами доходів Хезболли, для покриття поточних партійних витрат. На початку 2017 були ознаки того, що Хезболла зупинила виплату щомісячних зарплат новобранцям, які приєдналися спеціально для служби в Сирії. Натомість, згідно багатьох близьких до Хезболли джерел, вони тепер користаються лише вигодами соціяльного забезпечення, що надає організація, як-от знижки на медичну допомогу й навчання у школі. Зважаючи на те, що для більшості новобранців другого класу стимулом вступу до Хезболли була місячна платня, затримка доходів тільки підкреслює гостроту фінансових ускладнень. Крім того, організація започаткувала кампанію збору громадських внесків «Озброй муджагида» для озброєння, спорядження та навчання бійців Хезболли.

Перед Хезболлою ще й постає проблема утримання на своєму боці базових прихильників, особливо через втрати на війні в Сирії. Як згадувалося вище, якщо війна в Сирії затягнеться, Хезболлі може стати важко підтримувати моральний стан своїх виборців і може погіршитись її суспільне становище. Збереження підтримки шиїтської спільноти Лівану є конче необхідним для існування Хезболли. Без народної підтримки вплив партії в Лівані нейтралізується. Не маючи впливу в Лівані, Хезболла не зможе діяти в якості найбільш надійного партнера Ірану, впливаючи в усьому регіоні.

Зважаючи на глибоке проникнення Хезболли до політичного, економічного та соціяльного середовищ Лівану, число реалістичних способів для зовнішніх сил послабити партію чи вмовити її відмовитися від воєнної ролі, обмежившись суто внутрішньою політикою, не призвівши до побічних наслідків, здатних дестабілізувати Ліван, є мінімальним. Воєнна альтернатива лише спричинить масові руйнації в Лівані та Ізраїлі й не гарантуватиме переконливого розгрому Хезболли. Введення жорсткіших санкцій певно обмежить грошові надходження до Хезболли, проте може мати й небажані наслідки для і без того слабкої економіки Лівану та фінансової стабільності, що в дальшому може призвести до міжусобиці й політичних безладів.

Кінець кінцем, зміни можуть настати радше завдяки перегляду суспільної угоди між Хезболлою та її базовими прихильниками, ніж за ініціативою ззовні. Після виходу Ізраїля з півдня Лівану в 2000 Хезболла доклала чимало зусиль, аби примирити свій пріоритет спротиву з потребами та інтересами прихильників. Однак, рішимість Хезболли підтримувати ідею спротиву та роль провідника влади Ірану в усьому регіоні дедалі більше заважає виконувати іншу роль покровителя й захисника шиїтської спільноти Лівану. Ця суперечливість лише загострюється й неясно, чи зможе Хезболла поєднати ці дві ролі у довгостроковій перспективі.