Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Чому ви не розповіли мені про це раніше?
— Марно було б розповідати тобі про брами сновидінь, доки ти не розбив собі голову об першу з них. Тепер ти знаєш, що є така перешкода і ти повинен здолати її.
Дон Хуан пояснив, що в енергетичному потоці всесвіту існують входи й виходи, і що зокрема у випадку сновидінь є сім входів, котрі сприймаються як перешкоди — маги називають їх сімома брамами сновидінь.
— Перша брама — це поріг, який ми маємо переступити, усвідомивши те характерне відчуття, що передує глибокому сну, — казав він. — Відчуття, схоже на приємну важкість, що не дає нам розплющити очей. Ми досягаємо цієї брами в мить, коли усвідомимо, що засинаємо, ніби підвішені в темряві й важкості.
— Як мені усвідомити, що я засинаю? Треба дотримуватися якихось кроків?
— Ні. Жодних кроків дотримуватися не треба. Лише мати намір усвідомити, що засинаєш.
— Але як можна мати намір усвідомити це?
— Намір, спрямованість — це дуже складно, щоб про це говорити. Я чи хтось інший матимемо ідіотський вигляд, намагаючись пояснити таке. Май це на увазі, коли почуєш те, що я збираюся сказати далі: маги спрямовані до всього, на що налаштовують себе, просто маючи такий намір.
— Це для мене нічого не означає, доне Хуане.
— Пильнуй уважно. Колись настане твоя черга пояснювати. Твердження здається беззмістовним, бо ти не сприймаєш його в правильному контексті. Як будь-яка раціональна людина, ти вважаєш розуміння цариною винятково нашого розуму, нашої свідомості. Для магів, оскільки сказане мною стосується наміру й спрямованості, розуміння цього лежить у площині енергії. Маги вірять, що коли хтось адресує ці слова енергетичному тілу, то енергетичне тіло розуміє їх у зовсім інакшій формі, ніж розум. Хитрість у тому, щоб досягти енергетичного тіла. Для цього потрібна енергія.
— У якій формі енергетичне тіло зрозуміє це твердження, доне Хуане?
— У формі тілесного відчуття, яке важко описати. Доведеться пережити його, аби знати, що я маю на увазі.
Я хотів більш ґрунтовного пояснення, але дон Хуан ляснув мене по спині й змусив увійти до другої уваги. Цього разу те, що він зробив, так і лишилося надзвичайною загадкою для мене. Я міг би заприсягтися, що той дотик загіпнотизував мене. Я гадав, що він миттєво занурив мене в сон, і мені наснилося, буцімто я блукаю з ним широким бульваром, обсадженим деревами, в якомусь незнайомому місті. Це був настільки яскравий сон, і я так добре усвідомлював усе, що миттєво спробував зорієнтуватися, читаючи знаки й роздивляючись людей. Це точно було не англо- чи іспаномовне місто, але це місто було на Заході. Люди скидалися на північних європейців, можливо, литовців. Я зосередився на спробах читати білборди й дорожні знаки.
Дон Хуан м’яко штурхнув мене.
— Не переймайся цим, — сказав він. — Ми в одному з тих місць, які можна визначити. Ти щойно позичив у мене енергію, щоб досягти свого енергетичного тіла, і з нею перейшов до іншого світу. Це довго не триватиме, тож використовуй свій час мудро. Роздивляйся все, але не привертай уваги. Не дай нікому помітити тебе.
Ми йшли мовчки. Це була прогулянка довжиною з квартал, яка справила на мене неабияке враження. Що далі ми йшли, то більше зростало моє відчуття інстинктивної тривоги. Мій розум був зацікавлений, але тіло стурбоване. Я чітко розумів, що не в цьому світі. Коли ми дійшли до перехрестя й зупинилися, я побачив, що дерева на вулиці охайно підстрижені. То були низькорослі дерева з жорстким на вигляд, кучерявим листям. Кожне дерево мало навколо себе великий квадрат землі для поливу. На тій землі не було гілляччя чи сміття, які можна побачити біля дерев у містах, — лише вугільно-чорний пухкий грунт.
Щойно зосередивши свій погляд на пагорбі, перш ніж зійти з нього й перетнути вулицю, я помітив, що машин немає. Я відчайдушно намагався спостерігати за людьми, що тинялися навколо нас, аби виявити серед них хоч якесь пояснення моїй тривозі. Доки я роздивлявся, вони роздивлялись мене у відповідь. Якоїсь миті нас оточило колом жорстких блакитних і карих очей.
Упевненість вразила мене, наче ударом: це зовсім не сон — ми в реальності за межами відомої мені дійсності. Я обернувся до дона Хуана. Я вже майже усвідомив, чим відрізняються ті люди, але дивний сухий вітер, що дмухав прямісінько в мої носові пазухи, ударив мені в обличчя, розмив мій зір і змусив забути, що я хотів сказати дону Хуану. Наступної миті я знову був у будинку дона Хуана, звідки починав. Я лежав на солом’яному матраці, мружачись.
— Я позичив тобі власну енергію, і ти досягнув свого енергетичного тіла, — сказав дон Хуан, наче це було само собою зрозуміло.
Я чув, що він говорить, але сам німував. Від незвичного лоскоту в сонячному сплетінні моє дихання було коротким і болісним. Я знав, що побував на межі якогось трансцендентного відкриття про сновидіння і про людей, яких бачив, і все ж не міг зосередитися на тому, що дізнався.
— Де ми були, доне Хуане? — спитав я. — Це все був сон? Гіпнотичний стан?
— Це був не сон, — відповів він. — Це було сновидіння. Я допоміг тобі досягти другої уваги, щоб ти зрозумів спрямованість як питання не для твого розуму, а для твого енергетичного тіла. У цю мить ти не можеш осягнути значення всього, що сталося, не лише через брак енергії, а й через відсутність будь-якого наміру. Якби ти мав намір, твоє енергетичне тіло миттєво збагнуло б, що єдиний спосіб спрямувати себе — це зосередити свій намір на тому, чого хочеш досягти. Цього разу я зосередився на тому, щоб ти досягнув свого енергетичного тіла.
— Це і є метою сновидінь — спрямувати себе до енергетичного тіла? — спитав я, раптом з якоїсь дивної причини відчувши приплив сил.
— Безумовно, можна і так сказати, — погодився він. — У цьому окремому випадку, оскільки ми говоримо про першу браму сновидінь, метою сновидіння є намір, аби твоє енергетичне тіло усвідомило, що ти засинаєш. Не намагайся примусити себе усвідомити, що засинаєш. Дозволь зробити це своєму енергетичному тілу. Мати намір означає бажати без бажання, діяти без дії.
— Прийми виклик наміру, — продовжував він. — Без жодної думки наберися мовчазної рішучості переконати себе, що досягнув свого енергетичного тіла і що ти сновидець. Зробивши це, ти автоматично опинишся у положенні, потрібному для усвідомлення
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво сновидінь», після закриття браузера.