Читати книгу - "Мелодія кави в тональності сподівання"

щось впало, хтось вилаявся, а згодом вона почула незрозумілі вигуки, сміх і шум явно п’яної чоловічої компанії. Не живеться ж людям спокійно. На пригоди тягне посеред ночі. Нарешті здогадалася, що це повернувся з якоїсь гучної забави сусід. Він мешкає за два будинки від їхнього і полюбляє отакі гулянки. Була в доволі приязних стосунках із його дружиною, інколи вони навіть ходили одна до одної в гості, і Анна знала, що чоловік у сусідки затятий картяр. За ніч може програти ледь не чверть маєтку. Ще й міцнішими напоями зловживає. У товаристві пліткують, що й по борделях поволочиться і в скандали непристойні встрянути може. Бідна жінка його дружина. Ніколи не почувається впевнено з таким чоловіком. А в них ще й п’ятеро дрібних дітей. Яке їх очікує майбутнє?

Як добре, що Адам ніколи так легковажно не поводився. Завжди зберігав здоровий глузд та самовладання, коли сідав за картярський стіл. Він і не пив без міри, і в сумнівні афери не встрявав. Значно охочіше вирушав на полювання чи проводив час із друзями. Завжди думав насамперед про інтереси родини та про справи, а тому тепер у них є за що жити і всі господарські справи більш-менш у порядку. Та й дітям буде що у спадок залишити. Принаймні якщо не станеться чогось несподіваного.

Анна поклала долоню собі на живіт, намацала дитинку і важко зітхнула. Що з того, що Адам був таким хорошим батьком. Ця дитинка ніколи не знатиме свого тата. Навіть не сумуватиме за ним, бо ніколи й не бачила. Хіба просто прикро буде через те, що в інших є батько, а в неї нема.

Анна скривила губи в гіркій посмішці. Може, краще б Адам теж був затятим картярем. Тільки щоб жив. Та й, якщо вже зовсім чесно, то й він міг за картярським столом до світанку засидітися, і щось там іноді теж програвав. Не надто багато і для родини невідчутно. Ще й фортуна була до нього прихильною, а він не втрачав голову і міру знав. Але нехай би навіть і програвався. Це така дурниця. Лише смерть не можна виправити. Все інше якось залагоджується. І по борделях Адам не ходив, і міцними трунками не зловживав. Життя з ним взагалі не обіцяло жодних прикрих несподіванок. Коли Адама не турбувало здоров’я чи проблеми в справах, у них усе було так гармонійно і щасливо, що годі й бажати кращого.

Анна обережно повернулася на інший бік і знов почала вслухатись у те, що діялося на вулиці. Сусід довго не дебоширив. Напевно, ті, хто його привіз, не мали настрою ворохобити людей посеред ночі і якнайшвидше спекалися товариша по чарці та забралися геть з-перед очей його дружини. Незабаром усе довкола затихло і вулицю знов огорнула тиша. Лише вдалині чувся приглушений цокіт копит, і десь на сусідній вулиці надривно гавкав пес.

Анна прислухалася до звуків у домі. Спочатку нічого, тоді скрипнуло ліжко в дитячій, за декілька хвилин ще раз, потім знов. Здається, Елі та Яніні сняться надто яскраві й неспокійні сни. Вчора слуги якраз прибирали перед зимовими холодами сад, альтанку, стрих[14] та закуток саду поза будинком. Без малих таке дійство, звісно, обійтися не могло, то надурілися за цілий день досхочу, нагасалися по хаті та подвір’ям поміж старого мотлоху до знемоги і тепер неспокійно сплять. Які ж вони непосидючі. Зовсім від рук відбилися. Треба перевірити, чого вони там навчились у гувернантки цього тижня. Минулого не надто старалися і не вивчили того, що вона їм наказала завчити напам’ять. З французьких поезій, наприклад.

Та й Войцех постійно десь пропадає всі ці тижні. Навіть не каже, куди йде, а мовчки вдягається і зникає з дому. Мала підозру, що він знайшов собі дівчину чи жінку не дуже суворого виховання, бо щось надто багато тепер грошей витрачається на його розваги, одяг та щоденні потреби. Та й ходить він останнім часом невідомо куди ледь не кожного вечора. Ще дитину приживе невідомо з ким, то доведеться утримувати дитину і його самого одночасно. Краще б навчався та зайнявся б чимось корисним. Наприклад, допоміг провадити справи у маєтку і хоч разочок з’їздив та подивився, що там діється. Їй як вдові у цікавому стані не можна виїздити з міста, а він хоч і знає, що єдиний мужчина у домі, а помочі від нього не дочекаєшся.

Зовсім від рук відбився у свої вісімнадцять років. Геть не до того його постійно тягне. Навіть у власному домі місяць тому намагався звабити молоденьку покоївку. Найняла її зовсім нещодавно для Люцини, а він відразу око на неї поклав. Добре, що як тільки притиснув її десь у закутку під сходами на другий поверх, вона не лише відразу дала йому відсіч, але й пожалілася. Пригоду вдалося владнати без втрат для репутації обох сторін. А якби вона не пожалілася? Якби набудувала собі ілюзій і закрутила з ним любов. Не приведи Господи, ще б дитя від Войцеха народила. Тільки незаконних дітей їм тут бракувало до повного щастя.

І без того скандальних родинних історій є з надлишком. І перший нерівний шлюб Адама з Дарою більш аніж скандальний. І Еля вдалася у нього зовні, а записана як донька іншого. І смерть другої його дружини Анелі така ж несподівана, як і смерть першої дружини Дари. І втретє Адам узяв шлюб надто швидко після смерті Анелі. Та й взагалі… Усе життя як виклик доброму товариству. Ні, однозначно ні. Ще одного скандалу репутація родини не витримає. А дівчаткам ще ж треба заміж виходити. Хто з пристойних женихів їх візьме за дружин після таких скандалів у родині? А тут, може, ще одна донька народиться незабаром. Колись і її заміж доведеться видавати. Хочеться, щоб вийшла за мужчину шляхетного стану, доброго виховання і з гарної фамілії. Законнонароджена дитина гідна вдалого шлюбу.

Анна ледь усміхнулася. От понавигадувала собі всякого. Спочатку треба народити це дитя, а тоді вже заміж видавати чи одружувати. Зовсім глузд здоровий втратила. Про заміжжя ненародженої дитини думає. Безсоння все ж таки химерна річ. Думаються всілякі дурниці і переживається за те, що вдень би навіть не помічалося.

Анна прогнулась у попереку і спробувала зручніше прилаштувати ноги. Заснути хоча б на декілька годин. Бо знов не виспиться і вдень ходитиме як сонна муха. А якщо ввечері народжувати доведеться? Де сили візьмуться з таким геть кепським спанням та відпочинком? Невже отак цілу