Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

І так, при такій формі конституції, яка є в Австрії, українська нація матиме декілька десятків депутатських мандатів у всеросійськім парламенті, але це число, певна річ, не в силі обороняти інтереси української нації. Інтереси укр[аїнської] нації у всеросійськім парламенті не будуть представлені, а це однозначне з тим, що для укр[аїнської] нації ніяких конституційних гарантій не буде, що конституція буде тільки на користь москалям.

Не конституції всеросійської треба для української нації, а повної свободи в розпорядженні своєю долею, своїм добром, тієї повної свободи, якої ніщо не може дати, як тільки державно Самостійна Україна-Республіка[276].

Угорщина

Угорщина здобула 1867 року повну внутрішню автономію: її зв’язок з Австрією — унія особиста, цісар австрійський є і королем угорським. Угор — щина не має тільки права вільних міжнародних зносин політичних і торговельних зносин.

Треба признати, що ця унія дуже вигідна для німців і не вигідна для мадяр, для котрих вона примусова.

Річ в тім, що по митовій умові спільне кордонне мито оберігає Австро-Угорщину від конкуренції фабрикантів із Німеччини, Франції, Англії і інш. Через це фабрична Австрія без конкурентів збуває свої фабричні вироби по високій ціні в Угорщину, а сама дістає відти продукти сільського господарства по розмірно низькій ціні. Взагалі зарібна плата міського робітника далеко вища плати робітника сільського, і через те фабричний продукт оцінюється розмірно вище, ніж сільський. Таким чином, Австрія в значній мірі живе на кошт Угорщини.

Угри могли б завести свою власну промисловість, щоб не платити за фабричні продукти німцям в Австрії, але це можливо тільки тоді, коли б угри відгородилися митовим кордоном від Австрії, щоб знищити конкуренцію фабрикатів австрійських; але це неможливо по умові 1867 року.

Все ж Угорщина самостійна щодо внутрішнього життя; вона має свій самостійний незалежний парламент: сойм в Будапешті.

Ставши майже незалежними, угри, колишні раби, почали гнобити свої поневолені нації, які вони встигли одірвати від Австрії: головно хорватів, сербів, румунів в Трансільванїї, українців і словаків.

По угорській конституції палата послів має 413 членів. Хорвати мають свій окремий сойм, який вони вибороли шляхом довгої боротьби. Але адміністрація в Хорватії в руках бана, котрого настановляє угорське правительство. Те ж саме правительство ставить також і трьох керманичів департаментів Хорватії.

Армія, флот, торговельне і морське право, фінансові і податкові питання лежать поза компетенцією хорватського сойму, а через те і хорватів, все є цілковито в руках угорського правительства.

По умові 1889 року хорватів з уграми 56% доходів з Хорватії іде до каси угорського королівства, до рук угорського правительства, а тільки 44% лишається на потреби хорватів.

40 депутатів із Хорватії має право брати участь в нарадах угорського ко — ролівського сойму, але що вони значать в масі 338 угрів?! Інтереси хорватського народу в угорськім соймі таким чином... не заступлені.

Хорватський міністер має право засідати в кабінеті угорських міністрів без портфелю (дорадчий голос). Офіціально це мотивується тим, що хорватський міністер засідає для захисту хорватських інтересів, а фактично він засідає для глуму над безсиллям хорватів.

Скрізь при виборах в Хорватії (як і в Г аличині проти українців поляки) угорське правительство уживає усіх сил, щоб наставити своїх кандидатів.

Угри признають офіціально хорватську мову в суді, школі і адміністрації в Хорватії, признають навіть хорватський національний прапор і герб, а проте немилосердно висисають хорватів, в дійсності безправних...

Демонстрації і розрухи в Хорватії проти угрів — це звичайна річ, як звичайна річ і виїмковий стан облоги, що завдають угри хорватам. Не даром хорват не може слухати спокійно угорської мови і бачити угра — культурного канібала.

Семигород (Трансільванія) заселений переважно румунами, а й почасти німцями-секлерами, теж п’є гірку долю під пануванням угрів. Йому відібрано право на місцевий сойм. До угорського державного сойму Семигород шле 75 депутатів, з котрих значна частина угри. Але, хоч би ці 75 депутатів були із румунів і німців, що вони могли би зробити проти над 300 угрів? Представництва інтересів Семигороду в дійсності немає в державнім угорськім соймі.

А не казати вже про утиск словаків і українців в Угорщині. Гноблення сих останніх дійшло до того, що сьогодні на Угорщині немає одного свідомого інтелігента українця. Ще два-три попи щось трохи знають, хто вони, зрештою все потонуло у мадярськім морі, змадярщилося[277].

Можна багато подати фактів із життя народів Заходу: із життя іспанців, португальців, французів, англічан і інших, але ми цього не робимо, щоб занадто не нагромаджувати фактів і щоб не збільшувати занадто об’єму брошури.

Познаньщина

Ми в попередніх виданнях досить докладно оповідали про політичний стан Познаньщини в Пруссії.

Становище поляків в Познаньщині тяжче од становища поляків російських.

Хоч конституція прусська гарантує свободу друку, зборів, сумління, але de facto поляків то поминає.

Хто хоче докладніше про це довідатися, хай зазирне в польські познанські часописі. Там він побачить, що редактори польських часописів більш пробу-вають в тюрмі, як на Божім світі, що німці запихають до тюрми навіть дітей польських (гімназистів), наставляють ксьондзів-німців, котрі з амвони церковної проповідують германізацію.

Школи онімечені; поляки мусять віддавати дітей до німецьких шкіл.

Урядовство — в руках німців.

Збори розгонюються властію адміністративною (поліцією).

Для польських зборів забороняють винаймати залі.

На справу експропріації землі із рук поляків утворена «колонізаційна комісія», до розпорядження котрої пішло при заснуванні 100 мільйонів марок, в році 1898 призначено парламентом на ту ціль 200 мільйонів марок, а в 1902 році 200 мільйонів марок.

Чи, може, полякам треба звернутися до прусського парламенту зі скаргами на щоденне насилля над ними?

Поляки звертались. Почуємо, що їм одповідали. На скаргу про утиск польської мови канцлер Бюльов відповідає в парламенті:

«Держава прусська не перешкоджає полякам казати, як у них дзюб виріс».

На скаргу, аби в однім місті в загальнім шпиталі, котрий утримується із краєвих фондів лікарі розуміли по-польськи, німецький депутат відповів: «Адже ветеринарі лічать худобу, не розуміючися з нею»!

Чи після таких відповідей звертатись ще з новою скаргою?

Поодинокі чесні і шляхетні німецькі голоси в обороні поляків тонуть в загальнім шовіністичнім простуванні.

Danziger Neueste Nachrichten кажуть, що поляки в землях польських в прусській державі не можуть бути властителями земельними.

Дехто запитає, чи дійсно серед усіх верствів пануючих націй нема ані одної, котра