Читати книгу - "Українське письменство"

15. VII. 1928. «По уговору с Людмилой Антоновной» — ідеться про Людмилу Антонівну Курилову, харківського філолога і літературознавця, приятельку М. Зерова, авторку спогадів про нього. Листи М. Зерова до Л. А. Курилової, за її свідченням, не збереглися.

(обратно) 227

19.ІХ. 1928. «С Александром Ивановичем я виделся…» — тобто з О. І. Білецьким. «Десятираклон» («Декараклон») — книжка новел О. І. Білецького.

(обратно) 228

1.VII. 1930. «Статья к римским поэтам» — передмова М. Зерова до другого, істотно розширеного і доповненого видання антології римської поезії, яке так і не побачило світу.

(обратно) 229

Ст. Ниркове, [літо 1931 р.]. Дати написання листа М. Зеров не зазначив. Її встановлено орієнтовно за листом до Р. Олексієва, написаним у грудні 1931 р., де згадано про цю літню подорож. Отже, й сонет «В Донбасі», створений під час згаданої в листах поїздки, треба датувати 1931 роком. Див. також примітку М. Ореста до зеровського листа В. Чапленкові (Зеров М. Corollarium. — С. 189): «Під сонетом, що… дістав назву „В Донбасі“, М. Зеров дописав: „Ст. Нирково, Ю. ж. д. Під Бахмутом, 1931 р.“» Таким чином, датування цього сонета 1933 р. у виданнях М. Зерова 1966 і 1990 рр. помилкове.

(обратно) 230

[Березень 1932 р.] Точна дата листа автором не вказана. Датується орієнтовно, з огляду на зміст листа: М. Зеров називає березень як термін, до якого були написані 17 нових сонетів; крім того, датування названих тут віршів свідчить, що найпізніші з них були закінчені 28 і 29 лютого 1932 р. (відповідно, «Життя на Міссісіпі» та «Домбі і син»). Сонет «Incognito», згаданий тут же, треба датувати не 1934 р., як це бачимо у виданнях 1966 і 1990 рр., а 1931–1932 рр., як і решту віршів циклу «Cor anxium».

(обратно) 231

«Лукреций (моя порция, книги 1, 2, 5) — кончен в октябре или в конце сентября». — Якщо перша і друга книги поеми Лукреція «Про природу речей» у перекладі М. Зерова знайдені і опубліковані повністю, то з 1452 рядків книги п’ятої досі були відомі лише 207 рядків зеровського перекладу (V, 1—149, 1181—1238), хоч, як видно з листа, роботу над п’ятою книгою він закінчив. Редактор цього видання виявив у зеровському архіві (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 35, № 217) ще 16 рядків цього перекладу (V, 364—379):

Але природі, як я говорив, не властива суцільність, Бо ж, як зродилась вона, порожнява в ній замішалась. Та й не годиться рівняти її до порожняви: досить Знайдеш такого у ній, що, десь випадково повставши, Може на світ народитись, порушивши лад непохитний, Або інакше якось руйнацію їй спричинити. Досить круг неї, нарешті, такого простóру, де стіни Нашого світу розсипатись можуть на порох летючий Або від іншої сили, зазнавши удару, загинуть. Отже, для смертного паю не замкнено двері фатальні. Небо, земля, і світила, і води безоднього моря — Знай, що на все те чигає і широко зяє загибель. Тим-то і маєш признати, що все те колись народилось, А коли так, то утворене з смертних минущих начатків, Отже, не в силі одвічному часові опір чинити І зневажати ту міць, що їй спервовік улягає. (обратно) 232

23. VIII. 1932. «Валериана Петровича я видел в Киеве» — як видно з контексту, йдеться про В. П. Захаржевського, російського прозаїка, лікаря за фахом.

(обратно) 233

Подаються за автографами М. Зерова (Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, ф. 162, № 2599—2600). Публікацію підготувала Михайлина Коцюбинська.

Білецький Олександр Іванович (1884—1961) — український і російський вчений, літературознавець та історик письменства, дослідник давньої та нової української літератури. Автор рецензій на книжки М. Зерова «Нове українське письменство» та «Камена».

Переклади М. Зерова з пізніх римських поетів — Пентадія, Рутилія Намаціана, Авзонія, Клавдіана, а також із Марціала та Стація призначалися для другого видання антології римської поезії.