Читати книгу - "В океані"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Агєєв відповів не зразу:
— Не знаю, товаришу майор. Тільки думаю: вона сама людина морська, якщо пощастить нам сім'ю завести — не буде перешкоджати моїй службі.
— Значить, маєте намір поплавати ще років двадцять?
Боцман замислено кивнув.
— А то, якщо підете з кораблів, неодмінно розшукайте мене — може, знову попрацюємо разом.
— Разом книжку з філософії писатимемо? — усміхнувся Агєєв.
— Саме так! — сказав майор Людов.
Із стапель-палуби деку долинала матроська пісня:
Важка морська дорога, та в ній і честь, і слава. Далеко стяг Вітчизни проносять моряки. І де б лиш не ходив я, і де б лиш я не плавав, Усюди мені рідні сіяють маяки…
Сливін, Потапов, Курнаков, Андросов, Жуков вдивлялися в кораблі, що наближалися.
На щоглі крейсера широко розвівалися, пружинилися на вітрі різноколірні сигнальні прапори.
— «Добро пожалувати у води дорогої Вітчизни. Поздоровляю з успішним закінченням плавання», — читав Фролов прапорний семафор.
— Та це ж Володя Ларіонов! Ач, яким красунем командує! — крикнув, витягуючись над поручнями, Сливін.
Його гостре око ясно розрізнило обличчя старого фронтового друга, колишнього командира есмінця «Громовий», який тепер тримає на грот-щоглі крейсера брейд-вимпел командира з'єднання.
Ларіонов стояв на містку крейсера, теж дивився в бінокль. Невисокий, дуже прямий, по-франтівськи затягнутий у чорну морську тужурку.
— Заходження! — скомандував капітан першого рангу.
Горніст, збігши наверх по трапу, вже чекав, приклавши до губів сяючу мідь горна. Військові моряки виструнчились, офіцери приклали руки до кашкетів. Дзвінкі протяжні звуки горна полилися з містка над хвилями.
І над палубою крейсера злетіли такі самі звуки — музика традиційного бойового привітання, яким обмінюються, зустрічаючись, кораблі нашого непереможного флоту.
І мічман Агєєв, випрямившись на юті, приклавши до кашкета сильну обвітрену руку, відчув новий приплив високого світлого щастя — щастя радянської людини, яка після довгого походу побачила знову береги милої рідної землі.
Примітки
1
Переклад віршів тут і далі А. М’ястківського.
(обратно) 2За військово-морським зводом, сигналів, «аз» означає: «ні, не згодний».
(обратно) 3Просимо до нас! (норв.)
(обратно) 4Спасибі (норв.).
(обратно) 5Моряк! Американський корабель! Хай живе Радянська Росія, Москва! (англ.)
(обратно) 6Дружба! Пиво! (англ.).
(обратно) 7Нема пива для чорних… Росіянам — є, негрові — немає! (англ.)
(обратно)Оглавление Микола Панов В ОКЕАНІ Повість РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ДВА СИГНАЛЬНИКИ РОЗДІЛ ДРУГИЙ БОЦМАН ЗУСТРІЧАЄ ДРУГА РОЗДІЛ ТРЕТІЙ СКОРО В МОРЕ РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ БУДИНОК У ПЕРЕУЛКУ РОЗДІЛ П'ЯТИЙ СЕМАФОР З «ПРОНЧИЩЕВА» РОЗДІЛ ШОСТИЙ ЩО РОЗПОВІВ ЖУКОВ РОЗДІЛ СЬОМИЙ ДРУГИЙ ПОРУШНИК КОРДОНУ РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ АМПУЛА, РАХУНОК І НІЖ РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ ДІВЧИНА З РЕСТОРАНУ РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ ЛАНКИ, ЯКИХ НЕВИСТАЧАЄ РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ ПОЧАТОК ПОХОДУ РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ ШТОРМ У КАТТЕГАТІ РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ МАТРОСЬКА ПІСНЯ РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ НОРВЕЗЬКИЙ ЛОЦМАН РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ ФРОЛОВ ДИВУЄТЬСЯ РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ ІНСТРУМЕНТ ВЕЛИКОГО ГРІГА РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ ЧЕТВЕРО В БАРІ РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ КОРАБЛІ ВХОДЯТЬ У ТУМАН РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ ВОГОНЬ МАЯКА СКУМКАМ РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ МІЧМАН ЗУСТРІЧАЄ ТАНЮ РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ МАЙОР УСЕ ПОЯСНЮЄ РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ ЛЮБОВ АГЄЄВА
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В океані», після закриття браузера.