Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"

яка входила до конструкції будинку, була достатньою, щоб його повністю зруйнувати й обпалити глиняні конструкції до того стану, в якому вони виявляються під час розкопок. Оскільки вогонь вирував усередині будівлі, зовнішні частини глинобитних стін не повинні були обпалитися й пізніше розмивалися атмосферними опадами.

Рис. 67. Модель трипільського житла із Сушківки.

Під час розкопок поселень трипільської культури здобуто великі колекції предметів матеріальної культури. Наймасовішим і найчутливішим до хронологічних і територіальних змін матеріалом є кераміка. Завдяки аналізу її форм та орнаментації стало можливим вирішувати питання відносної хронології, виділяти окремі локальні групи пам’яток, які відповідали, очевидно, окремим племенам, та простежувати шляхи міграції трипільців у межах Українського Правобережного Лісостепу.

За технологічними ознаками посуд поділяється на дві основні групи — кухонний та столовий. Перший на більшості етапів представлений практично єдиною формою — широковідкритим горщиком з грубою поверхнею. При виготовленні на ранньому етапі в глину домішувався шамот та незначна кількість полови, а починаючи з середнього етапу переважає домішка товченої черепашки. Вважається, що ця технологія приготування керамічної маси була запозичена в результаті контактів з населенням середньостогівської культури[159]. Значно складнішим як за технологією, так і за кількістю форм і орнаментів був столовий посуд. На початку раннього етапу до цього посуду також додавався шамот, але поверхня його ретельно загладжувалася і вкривалася шаром ангобу. Більш різноманітними були форми, які включали посудини з циліндричним горлом, миски, біконічні чаші, вази, антропоморфні посудини, покришки. Прикрашалися посудини по всій поверхні врізним орнаментом, запозиченим у населення культури Бонн. Основним сюжетом був образ змія. Наприкінці раннього етапу зникає врізний “боннський” орнамент і посудини прикрашаються прогладженими лініями, канелюрами, зубчастим штампом. Застосовується інкрустація білою пастою. На початку середнього етапу в оздобленні столового посуду починає застосовуватися розпис, нанесений перед випалом, і зберігається традиція нанесення заглибленого (прогладженого і канельованого) орнаменту. Згодом у населення західного ареалу кількість розписного посуду збільшується за рахунок зменшення використання заглибленого орнаменту, а на пам’ятках східного ареалу розпис широкого розповсюдження не набуває. На початку середнього етапу застосовувався поліхромний розпис, виконаний білою, червоною та чорною фарбами, що повністю вкривав поверхню посудин, утворюючи спіралі, кола, овали. Згодом відбувається перехід до монохромного розпису червоною, чорною чи коричневою фарбами. Столова кераміка виготовляється з добре відмуленої глини жовтого чи білуватого кольору, іноді до неї домішується пісок, поверхня вкривається ангобом і розписується. На початку пізнього етапу переважає оздоблення чорною фарбою. Змінюється форма посудин: більш округлотілі на середньому етапі вони набувають ребристих обрисів на початку пізнього. До найрозповсюдженіших форм слід віднести конічні та напівсферичні миски, кубки, біконічні та сфероконічні, грушоподібні, кратероподібні посудини, шоломоподібні та конічні покришки, біноклеподібні, зооморфні посудини.

Рис. 71. Черпак. Раннє Трипілля (Олександрівка).

Рис. 72. Покришка. Раннє Трипілля (Бернашівка).

Рис. 73. Посуд середнього етапу із заглибленим орнаментом (Шкарівка).

Рис. 74. Розписний посуд середнього етапу (1 — Кліщів, 2 — Голоскове, 3 — Бодаки, 4 — Казенна Громада).

Рис. 75. Грушоподібна посудина середнього етапу Трипілля (Василівка).

Рис. 76. Кухонна посудина середнього етапу (Кліщів).

Рис. 77. Покришки середнього етапу (1 — Андріївна, 2 — Василівка).

Широко розповсюджена у трипільців антропоморфна та зооморфна пластика. Перша здебільшого передає образ жінки, але трапляються і чоловічі зображення. Серед зооморфних статуеток найчастіше зображається бик. Головками биків часто орнаментувалися шийки кухонних посудин та напівсферичних мисок на ніжках. Є статуетки птахів.

Рис. 78. Столовий посуд початку пізнього етапу трипільської культури (1 — Липчани, 2, 3 — Конівка, 4 — Стара Буда, 5 — Попудня, 6 — Тальянки).

Рис. 79. Миска на ніжках пізнього етапу трипільської культури (Тальянки).

Рис. 80. Кухонний посуд початку пізнього етапу (1 — Чапаївка, 2 — Ялтушків).

Рис. 81. Посуд із заглибленим (1—3) та розписним (4—б) орнаментом кінця пізнього етапу (1 — Махаринці, 2,3,5,6 — Усатове, 4 — Тудорове).

Особливою категорією трипільської пластики є моделі жител та транспортних засобів. Найяскравіші моделі жител, де зображено інтер’єр, знайдено у Попудні та Сушківці. Зовнішній вигляд жител передають моделі з Коломийщини II, Розсохуватки та Ворошилівки. Модель з Розсохуватки дає зображення двоповерхового будинку. Зображення саней походять в основному з пам’яток томашівської локальної групи межиріччя Південного Бугу і Дніпра. Це кузов у вигляді мисочки, до якої знизу прикріплено полози. Спереду, на вінцях, виліплено одну чи дві голівки биків, наче запряжених у ці сани.

На багатьох поселеннях зібрано великі колекції знарядь праці: кам’яні зернотерки та розтирачі, сокири, крем’яні ножі, скребачки, вкладні серпів, свердла, рогові проколки, мотики, клювці, тесла, кістяні проколки, кинджали тощо. Значно менше знарядь із міді. Останні найчастіше трапляються в скарбах (Карбуна, Городниця II) та могильниках пізнього етапу. Серед знахідок слід відзначити шила, сокири, тесла, кинджали, а також прикраси — пластини, амулети, намиста, пронизки.

Населення Карпатського басейну. На теренах Західної України та в Закарпатті в енеолітичний час мешкали племена одного з трипільцями господарчо-культурного типу. Основний ареал поширення цих племен містився за межами України, в Північно-Східній та в Центральній Європі. В різний час вони контактували з трипільцями, що відбилося в матеріальній культурі.

Одним з таких північно-західних сусідів трипільців були племена лендельської культури.

Лендельська культура склалася в Середньому Подунав’ї, а згодом проникла до Центральної Європи. Основний її ареал перебував на теренах сучасних Словаччини та Польщі. В межах України пам’ятки цієї культури відомі на території Волинської, Львівської та Рівненської областей. Східний кордон проходив річкою Горинь, а південний — у верхів’ях Дністра. В Польщі ця культура відома як люблінсько-волинська група енеолітичної кераміки або культура біломальованої кераміки. У вітчизняній літературі вона має назви: “культура пізньострічкової розписної кераміки”, “культура Зимно-Злота”, “культура Гоща-Вербковиця” (Вербковиця-Костянець).

Рис. 82. Модель двоповерхового трипільського житла з Розсохуватки.

Рис. 83. Модель трипільського житла з Ворошилівки.

Рис. 84. Модель саней із Тальянків.

Рис. 85. Крем’яні ножі (1 — Усатове, 2 — Євминка).

В Україні основні пам’ятки лендельської культури було виявлено і досліджено