Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Звичайно ж, бігти! Роман був розгублений, але не дурний. Вона схопила Гаруза за комір і швидко побігла назад.

. - ,

Вони в паніці побігли темним коридором і вже збиралися дійти до рогу. Роман точно знав, що за рогом чорний хід Святого Собору. Поки вони дійшли до тилу і обійшли б на площу, там було б море людей, і ворог точно нічого не зміг би з ними зробити. Однак не все виявилося так просто. У Святому соборі були навіть срібні гвардійці. Хоча її сила не поступалася воїну срібного рангу, вона все-таки була лише відьмою. За фізичною підготовкою вона значно поступалася воїну срібного рангу.

.

Монахи-солдати і ченці позаду неї все ближче і ближче. Роман відчував, що її серце ось-ось вистрибне з горла. Вона нервувала і хвилювалася.

.

Перед нею знаходився попередній кут. Роман схопив Гаруза за комір і завернув за ріг. Перш ніж вона встигла зреагувати, то відчула, що наштовхнулася на щось.

.

Вона застогнала і відчула, що її голова похована в чомусь м’якому. Вона квапливо зробила крок назад з Сіель око розплющеними очима, але відчула, що її схопили за зап’ястя. Ах! Це сильно налякало Романа, і він квапливо підняв голову, але виявив, що людина, яка його схопила, була прекрасною жінкою-жрицею. Інша сторона була надзвичайно висока, з короткою платиновою шевелюрою. Її брови були міцно зчеплені, і пара золотих очей дивилася на нього. Її обличчя було сповнене величі та героїчного духу.

Хоча Романка не визнавала ранг ризи Святого Вогненного собору, вона зрозуміла, що дама перед нею має високий статус. Раніше вона бачила священика, який очолював святий собор Фосси, і його риза була набагато менш розкішною, ніж та, що була перед нею. Крім того, що вона була чистою і охайною, навіть великий постріл Святого Вогняного собору не міг зрівнятися з тим, що був перед нею.

?

Однак вона трохи нервувала під поглядом співрозмовника. Вона підсвідомо відсмикнула руку назад, але рука, яка схопила її за зап’ястя, здавалося, була відлита зі сталі і зовсім не рухалася. Ти робиш мені боляче, – винувато прошепотів Роман, – Роман не злодій. Чи можете ви відпустити нас першими?

Але в цей час пролунав ще один трохи глухий голос: Міс Роман, чому ви тут?

Роман і Гаруз були приголомшені, коли почули цей голос. Вони здивовано підняли очі і побачили, що позаду священика є ще одна людина. Це була жінка-лицар, оповита блідим полум’ям. Леді Брунгільда! — здивовано вигукнув молодий принц.— Чого ти тут?

1037

Розділ 1037

,

Земля була вкрита льодом і снігом, а все живе було неживим. Темрява здавалася безлюдною, і лише випадковий спалах блискавок на далекому обрії міг принести в цей непроглядний чорний світ і сліди світла. У той момент, коли блискавка освітлювала світ, можна було побачити скелет.

.

Скелети рухалися вперед по цій сірій засніженій землі, наближаючись здалеку до близького, покриваючи все сніжне поле. Електричне світло швидко згасло, залишивши в темряві тільки світло Вогню Душі, немов це була ілюзія, що залишилася в полі зору.

У вагоні Яна мовчки спостерігала за цією сценою. Армія нежиті перетиналася з ними. Це була п’ята хвиля нежиті, яку вона бачила за такий короткий час, але ця хвиля була набагато більшою за будь-яку з попередніх. Здавалося, що на засніжених рівнинах їх нескінченна кількість.

Їх було десятки тисяч. У небі також пролунав дивний звук. Цей звук можна було приховати від оточуючих, але не від неї. Це був звук скелетних стерв’ятників, які махали крилами. Їх було так багато, що вона навіть могла уявити собі сцену, коли вони закривають небо і закривають сонце, пролітаючи над головою.

Армія нежиті була схожа на потік, достатній для того, щоб поглинути все живе на своєму шляху. Але ця маленька армія нежиті, в якій вони були, не привернула ніякої уваги в цьому потоці. Некроманти в армії нежиті навіть не дивилися на них.

-

У той момент, коли блискавка осяяла землю, Ютта побачила некроманта. Некромант зовні нічим не відрізнявся від некромантів низького рівня, яких вони бачили у Війні Чорної Троянди, але кістяний посох у його руці відрізнявся особливо. Ці кістяні посохи виглядали так, ніби вони були зроблені з кісток демонів, і кожен з них виглядав абсолютно однаково.

.

Вони також були точно такими ж, як і той, що був у руках гнилого лицаря Кротта поруч із Брандо.

.

Ютта мовчки оцінив і виявив, що кількість некромантів серед армії нежиті була набагато меншою, ніж очікувалося. Як ці некроманти контролювали цю армію? Вона вже гостро пов’язала його з цими дивними кістяними посохами.

Звичайно, Ютта не знала, що майже здогадалася про правду.

.

У той же час Брандо також дивився на кістковий посох у руці Кротта. Це має бути копія Скарбу Темряви. Якщо він вгадав правильно, то оригінал в руці герцога Амбунара повинен бути точно таким же, як і цей. За словами Хаку, Скарб Темряви насправді був створений за допомогою сили Кулі Темряви.

.

Він ледь відчував, що кістяний посох у руці Кротта випромінює похмуру й холодну енергію. Така енергія була несумісна з аурою живих. Коли він тримав кістковий посох у руці раніше, у нього було дуже сильне відчуття, але він не очікував, що зможе відчувати таку енергію навіть після того, як кістковий посох був далеко від нього.

.

Сила знаходила відгук у ньому.

, - ?

Брандо злегка зморщив брови. Звичайно, він не був нежиттю, але він знав, що в його тілі тече дуже висока концентрація крові Темного Бога. Тепер він уже знав, що кров цього Темного Бога — це сила так званої Темної Перлини, і з цього також народилася сила Темного Скарбу. Чи може бути так, що в руках цих лічів?

?

Репліка насправді була не такою простою, як репліка, а фрагментом Скарбу Темряви. Чи не тому вона могла знайти відгук у крові Темного Бога в його тілі?

,

У глибині душі він ставився до цього з великою підозрою, але поки що не мав можливості підтвердити цю підозру. У цей момент кістяний посох виявився в руках гнилого Лицаря. Кротт використовував особливу силу кістяного посоха, щоб приховати ауру всього живого навколо нього. Якби не це, навколишня армія нежиті вже виявила б своє існування.

Сам Брандо доторкнувся до Царства Стихій, тому міг приховати свою ауру в