Читати книгу - "Повість минулих літ"

10 Відомості про цю легендарну подорож Андрія на Русь є і в грецьких апокрифах про діяння апостола.

11 Додано з Лавр.

12 В Іп. "суть поляне кияне", у Хл. "суть поляне въ Кыеве".

13 Можливо, до Юстініана І, візантійського імператора, що зійшов на трон 527 p.

14 У Лавр. "сhдоша" (сиділи).

15 Відомості про різночасові походи і розселення болгар, угрів та обрів літописець запозичив із перекладу "Хроніки" Амартола. 7 серпня 626 p. обри та інші війська, союзники персів, ледве не взяли штурмом Константинополь, але Іраклія тоді тут не було.

16 Можливо, тих дулібів, що жили в басейні верхів1я Західного Бугу; є також думка, що тут ідеться про дулібів, які частково переселилися звідти в Паннонію.

17 В Іп. і Лавр. хибно "творяху кладу велику"; в Академічному і Радзивіллівському списках літопису (далі — Акад. і Радз.) "творяху краду велику"; "крада" — вогонь, вогнище.

18 Островами у давнину називалися, зокрема, віддалені краї взагалі.

19 Додано з перекладу "Хроніки" Амартола та її грецького оригіналу.

852

1 Індикт — візантійське літочислення п1ятнадцятирічними періодами; індикт має 15 років і розпочинається 1 вересня; ного визначають, ділячи дату від "сотворіння світу" на 15; остача, включаючи число 15, і буде індиктом.

2 Про це написано в анонімному продовженні "Хроніки" Амартола; з інших джерел також відомо, що напад русичів на Константинополь стався 18—25 червня 860 p., отже, в літописі дату походу було вирахувано за александріиським літочисленням (тут від "сотворіння світу" рахували не 5508, а 5500 років; 6360—5500=860). Візантійський імператор Михайло III П1яниця, син імператора Феофіла і онук імператора Михайла II Травла, зійшов на трон 21 січня 842 p. зовсім малою дитиною, а самостійним імператором став лише 856 p.

3 Дати ці вирахувано, можливо, на основі "Лhтописца вскорh" — твору візантійського історіографа Никифора, що являє собою короткий перелік подій та осіб від Адама до смерті автора; тут є хронологічні помилки.

4 В Іп. і Хл. хибно "до смерти Ярополчи"; у Лавр. "до смерти Святополчи", тобто Святополка Ізяславича; при розрахунках неповні роки заокруглено до повних; не всюди наведені в тексті дати відповідають дійсності.

858

1 Відомості про похід греків на Болгарію взято з продовження "Хроніки" Амартола, але там дати нема; при хрещенні Борис дістав ім1я Михайло.

859

1 В Іп. і Хл. "по бhлh. и вhверици"; у Лавр. "по бhлh и вhверицh"; тлумачили це місце по-різному; найімовірніше нове твердження, що біла вивірка — це зимовий горностай, бо в ті багаті на звірів часи данина білкою від диму (оселі) була б такою мізерною, що про це й згадувати було б не варто

862

1 В Іп. і Хл. "обилна", себто мала всього у достатку, насамперед хліба від родючої землі.

2 Весь епізод про запрошення варягів правити, про нібито варязьке походження самої назви "Русь", "Руська земля" — новгородського походження; встановлено, що іноземні хроністи називали нашу землю і народ "руссю" задовго до появи варязьких дружин у руських князів, бо назва ця — автохтонна, слов1янська.

866

1 Дату цього походу вирахувано, як доводять, за александрійським літочисленням (6374—5500= 874), але в розповідь внесено подробиці першого походу Русі на Константинополь 860 p. і, очевидно, другого 866 p. Михайло III П1яниця помер 867 p.

2 Єпарх (гр.) — тут: правитель Константинополя.

3 В Іп. "в рhку", у Хл. "въ море"; правильне друге читання, так і в продовженні "Хроніки" Амартола.

4 Додано з продовження "Хроніки" Амартола.

868

1 Відомості з продовження "Хроніки" Амартола; за візантійським літочисленням це був початок 868 p.

885

1 Додано з Лавр.

887

1 Відомості з продовження "Хроніки" Амартола.

898

1 Вежі — кочові житла на колесах. За угорськими джерелами, на чолі об1єднання семи угорських племен стояв тоді вождь Альмош; з ним був його син Арпад, засновник угорської королівської династії. Вийшли ці угри (чорні угри літопису) з прабатьківщини (басейну нижньої течії ріки Ками), близько 893 p. минули Київ, перевалили через Карпати і 896 р. уже з1явилися в басейні середнього Дунаю. Після смерті Арпада главою союзу угорських племен став його син Жольт (Золтан), а потім онук Такшонь.

2 Додано з Лавр.

3 Посольство в Константинополь до імператора Михаила III П1яниці було виряджено від одного Ростислава, моравського князя; напочатку не зовсім точна розповідь про слов1янські письмена далі спирається на "Житіє Мефодія".

4 Октаіх, Октоїх, чи Осмогласник — богослужебна книга, що містить літургійні співи, які виконують на вісім "гласів", чи розспівів.

5 Згідно з Євангелієм, напис над розіп1ятим Христом "Ісус Назарей, цар іудейський" було зроблено на хресті за наказом Пілата єврейською, грецькою і латинською мовами.

6