Читати книгу - "Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Дорога зайняла не більше п’ятнадцяти хвилин, коли я побачила під нами величезне озеро, над яким здіймалася пара.
– Прибули, – знову почула голос Андріса.
– Це воно? Тепле озеро?
– Ага, а он й твій Тайпан. – Я не бачила куди саме показав дракон, але вже за кілька хвилин ми торкнулися землі.
– Порядок? Запаморочення немає? – уточнив Андріс.
– Все гаразд. Дякую.
– От й чудово. Я вас залишу. Вранці за вами прибуде повозка.
– Вранці? – здивувалася я.
– Повір, я знаю, про що говорю. Біжи. Він чекає на тебе.
Лише зараз я помітила на березі озера Тайпана. Чоловік нервово ходив туди-сюди, не наважуючись наблизитися до майданчика, де ми приземлилися.
– Дякую, кивнула я, обійнявши дракона за шию та кинулася до коханого.
– Тайпане! – вигукнула я, вже за мить опинившись в таких гарячих та рідних обіймах. – Я скучила.
– І я скучив, моя маленька ящірко.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео», після закриття браузера.
