Читати книгу - "Грушевський, Скоропадський, Петлюра"

1) встановлена територія;

2) стале населення;

3) влада, що самостійно править територією та населенням;

4) дипломатичне та міжнародно-правове визнання держави іншими державами, внаслідок чого вона стає суб’єктом міжнародного права»[189].

Цілком очевидно, що для виникнення УНР не мала ані першого, ані третього, ані четвертого. Говорити можна хіба про таку-сяку наявність «сталого населення», та й то з огляду на обставини воєнного часу.

Тим часом «з 4-х год. дня» біля будинку Педагогічного музею були виставлені караули австрійських військовиків — січових стрільців. По ухваленні Конституції під дулами виставлених австріяками кулеметів на Володимирській вулиці розпочалася стрілянина, яка «викликала хвилювання серед членів Ради. Вирішено було перервати засідання і розійтися. Години коло 9 вечора будинок Центральної Ради спорожнів, але січові стрільці продовжували охороняти його»[190].

Це — останні слова в історії УНР.

Головні уроки

Кожен народ, так само, як і кожна людина, має таку історію, на яку заслуговує.

Якщо народ, так само, як і кожна людина, заслуговує мати історію величну, мудру, героїчну, світлу, він, так само, як і кожна людина, може собі саме таку історію обрати.

Проблема тут лише в тому, що над написанням такої історії народ, так само, як і кожна людина, повинен працювати сам. Працювати всюди. Працювати завжди. Працювати до нестями. Бо труд — то найбільший дар Божий, — очевидно, крім дару життя.

Якщо народ, так само, як і кожна людина, заслуговує мати історію ганебну, примітивну, невиразну, темну — він, так само, як і кожна людина, може собі саме таку історію обрати.

Проблема тут лише в тому, що над написанням такої історії народ, так само, як і кожна людина, працювати не повинен. Треба лише забути себе, забути своїх батьків, забути свою Вітчизну.

Цю роботу за нього, за народ, так само, як і за кожну людину, зроблять інші.

Заберуть твою пам’ять про їхнє — народу й людини — походження, пращурів, батьків.

Заберуть пам’ять про їхню — народу й людини — землю, мову, пісні, весільні звичаї.

Заберуть пам’ять про їхніх — народу й людини — героїв та блазнів, перемоги й поразки.

Заберуть пам’ять про їхніх — народу й людини — провідників і зрадників, героїв та покидьків.

Заберуть пам’ять про їхніх — народу й людини — мислителів, поетів, учителів, музикантів, художників та вільних будівників.

Народ, так само, як і кожна людина, має виконати свій обов’язок. Обов’язок цей установив Творець, і жоден народ, так само, як і жодна людина, оминути його не може.

Інакше — забуття, найстрашніше з яких — забуття при житті.

Вибір — за кожним народом, так само як і за кожною людиною.

Оминути цей вибір неможливо.

Примітки 

[1] Галаган М. Указ. праця. — С. 275—284.

[2] Там само. — С. 269.

[3] Осташко Т., Соловйова О. Микола Галаган: біогр. нарис // Галаган М. Указ. праця. — С. 19.

[4] Нариси історії Росії: пер. з рос. / за заг. ред. акад. РАН О. О. Чубар’яна. — К.: Ніка-Центр, 2007. — С. 607, 608.

[5] Благовісний С. Г. Організаційно-правові засади діяльності урядів «першої» та «другої» УНР: дис. канд. юрид. наук. — X., 2005. — С. 11.

[6] У сучасній літературі можна натрапити й на інші дані щодо чисельності УЦР. Так, О. Гомотюк вважає, що станом на серпень 1917 р. кількісний склад Ради становив 792 особи. — Див.: Гомотюк О. Є. Центральна Рада в українському державотворчому процесі (березень 1917 — квітень 1918): дис. канд. іст. наук. — Тернопіль, 1997. — С. 16.

[7] Україна: хроніка ХХ ст... — С. 120—121.

[8] Докл. див: Бойко О. Формування території... — С. 14—15.

[9] УЦР... — Т. І. — С. 370—383.

[10] Докл. див.: УЦР... — Т. І. — С. 385—396, 401—402, 405, 409—410, 434, 435 — 440, 459, 479—481, 493, 494, 497.

[11] Там само. — С. 491.

[12] УЦР... — Т. І. — С. 454.

[13] УЦР... Т. І. — С. 457, 458.

[14] Там само. — С. 461.

[15] Там само. — С. 404—405, 443, 444, 450.

[16] Там само. — С. 465, 469—471.

[17] УЦР... Т. І. — С. 486.

[18] Там само. — С. 495, 578.

[19] УЦР... — Т. I. — С. 396—398.

[20] Цит. за: Осташко Т., Соловйова О. Указ. праця. — С. 20.

[21] Стрілець В. В. Українська радикально-демократична партія. (2002 р.). — С. 123, 124.

[22] УЦР... — Т. І. — С. 449.

[23] Цит. за: Єпик Л. І. Костянтин Адріанович Мацієвич — учений і громадський та політичний діяч: дис. канд. іст. наук. — К., 2009. — С. 13.

[24] Суровцева Н. Указ. праця. — С. 64, 68.

[25] Галаган М. Указ. праця. — С. 286—287.

[26] УЦР... — Т. I. — С. 408, 568.

[27] УЦР... — Т. I. — С. 411.

[28] Там само. — С. 443.

[29] Матвієнко В. М. Політика УНР та Української Держави щодо новопосталих державних утворень на території колишньої Російської імперії (1917—1921 рр.): дис. д-ра іст. наук. — К., 2003. — С. 16, 21.

[30] УЦР... — Т. І. — С. 441—442.

[31] Матвієнко В. М. Указ праця. — С. 6.

[32] Там само. — С. 15.

[33] УЦР... — Т. І. — С. 568.

[34] Там само. — С. 408—409.

[35] Галаган М. Указ. праця. — С. 291.

[36] УЦР... — Т. І. — С. 488—490.

[37] Матвієнко В. М. Указ. праця. — С. 14—15.

[38] Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Інститут рукописів. — Ф. 227. — Спр. 18. — С. 1—3 (зв).

[39] Від Генерального секретаря міжнаціональних справ О. Шульгина, за словами М. Галагана, ніяких вказівок він так і не отримав. Див.: Галаган М. Указ. праця. — С. 293—294.

[40] Галаган М. Указ. праця. — С. 292—293.

[41] Галаган М. Указ. праця. — С. 299—301, 313—314, 324—325.

[42] Соловйова В. В. Формування та діяльність дипломатичних представництв українських національних урядів 1917—1921 рр.: автореф. дис. д-ра іст. наук. — Донецьк, 2006. — С. 14.

[43] Кучик О. С. Україна в зовнішній політиці Антанти (1917—1920 рр.): дис. канд. іст. наук. — Л., 2001. — С. 9.

[44] Соловйова В. В. Формування та діяльність дипломатичних представництв українських національних урядів 1917—1921 рр.: автореф. дис. д-ра іст. наук. — Донецьк, 2006. — С. 14.

[45] Суровцева Н. Указ. праця. — С. 50.

[46] Галаган М. Указ. праця. — С. 288.

[47] Воно до того якнайшвидше зруйнувало будь-які, навіть теоретичні, можливості сформувати повноцінні національні збройні сили. — Д. Я.

[48] УЦР... — Т. І. — С. 411—413.

[49] Там само. — С. 483, 484.

[50] Там само. — С. 493.

[51] Там само. — С. 495.

[52] Галаган М. Указ. праця. — С. 275—276.

[53] УЦР... — Т. І. — С. 475—478.

[54] УЦР... — Т. І. — С. 498.

[55] Там само. — С. 578.

[56] Відомо, що в 1915 р. такий собі фон Люціус обіймав посаду німецького посланника у Швеції. — Прим. авт.

[57] УЦР... — Т. І. — С. 499.

[58] УЦР... — Т. І. — С. 500.

[59] УЦР... — Т. І. — С. 502—516.

[60] Докл. див.: УЦР... — Т. І. — С. 517—524.

[61] Українська Центральна Рада: док. і матеріали: у 2 т. — Т. 2. 10 грудня