Читати книгу - "Аеропорт, Артур Хейлі"

Сінді зволікала з рішенням і мала на те кілька причин. Перш за все вона сподівалася, що стосунки між нею та Мелом покращаться, що їхній шлюб стане ближчим до того, яким був раніше. Вона не могла з певністю сказати, що досі кохає Мела; до кохання, як зрозуміла Сінді, з віком починаєш ставитися щоразу скептичніше. Та вона принаймні звикла до нього. Мел був поруч; а ще ж були Роберта з Ліббі; як і багато жінок, Сінді боялася кардинальних життєвих зрушень.

Спочатку вона також вважала, що розлучення та другий шлюб завдадуть удару її соціальному статусу. Та наразі Сінді вже змінила думку. Багато людей розлучались і не зникали зі світського життя, навіть ненадовго, а бувало, що одно­го тижня можна було побачити жінку з одним чоловіком, а наступного — вже з іншим. Сінді іноді здавалося, що не бути навіть раз розлученою вважалося чимсь занудним.

Існувала також імовірність, що шлюб з Лайонелом підвищить соціальний статус Сінді. Він набагато охочіше, ніж Мел, брав участь у вечірках. Уркгарти також були давньою та поважною родиною в місті. Мати Лайонела досі, наче стара дама, проживала в занедбаному маєтку біля «Дрейк Готел», де старовинний дворецький оголошував про прихід візитерів, а артритична служниця подавала полудневий чай на срібній таці. Лайонел якось водив туди Сінді на чаювання. Пізніше повідомив, що про Сінді склалося хороше враження, і він був певний, що переконає матір поручитися за Роберту та Ліббі, коли настане їх час у ролі дебютанток.

Інколи — через розбіжності з Мелом, які ставали все напруженішими, — Сінді вже от-от була готова ринутися вперед, віддатися Лайонелові, але її зупиняла одна річ. У сексі Лайонел був наче вмирущий лебідь.

Він старався щосили, і час від часу йому навіть вдавалося її здивувати, та здебільшого їхні злягання нагадували годинниковий механізм, у якого розкрутилася ходова пружина. Як він похмуро сказав після чергового невдалого сеансу, що відбувся у спальні його квартири та розчарував обох: «Знала б ти мене, коли мені було вісімнадцять; я був наче молодий жеребець». На жаль, Лайонелу вже давно було за вісімнадцять; сорок вісім, якщо бути точною.

Сінді передбачала, що, коли одружиться з Лайонелом і вони почнуть жити разом, такий обмежений секс, яким вони зараз насолоджувалися в ролі коханців, зійде нанівець. Звісно, Лайонел намагався компенсувати це іншими способами — він добрий, щедрий, уважний, — та чи цього достатньо? В плані сексу Сінді зовсім не ослабла; вона завжди була досить хтивою, а останнім часом її бажання та сексуальні апетити тільки зросли. Та навіть якщо Лайонел був нікудишнім у цьому, з Мелом усе одно справи йшли не краще, тож яка різниця? Загалом Лайонел дасть їй більше.

Можливо, найкраще рішення — це одруження з Лайонелом Уркгартом, а згодом пошук партнера поза шлюбом. Звісно, останнє — завдання не з простих, враховуючи, що вона матиме статус молодої дружини, але якщо бути обачною, то все мало б вдатися. Інші люди, про яких вона знала — чоловіки та жінки, деякі обіймали досить високе місце в суспільстві — чинили так само, щоб залишатися ­фізично задоволеними та не порушувати шлюбу. Зрештою обдурювати Мела їй вдавалося. Він може підозрювати її, та вона певна, що Мел геть не здогадується про Лайонела чи будь-кого іншого.

Так, а що сьогодні? Їхати в аеропорт, щоб раз і назавжди вирішити все з Мелом, як вона надумала раніше? Чи краще зв’язатися на вечір з цим газетником, Дереком Іденом, який стоїть поруч та очікує відповіді на своє запитання.

Сінді спало на думку, що, можливо, вона впорається з обома завданнями.

Вона всміхнулася Дереку Ідену.

— Повтори. Що ти казав?

— Казав, що тут гамірно.

— Ага.

— Можливо, нам краще пропустити вечерю та перенестися в якесь тихіше місце.

Сінді ледь не розсміялася вголос. Натомість вона кивнула:

— Гаразд.

Вона роззирнулася навколо, на інших організаторів та гостей вечірки для преси від благодійного Фонду допомоги дітям Арчидони. Фотографи припинили зйомки; отже, сенсу залишатися надовше вже не було. Вона могла тихенько зникнути, ніхто й не помітить.

Дерек Іден запитав:

— У тебе тут є машина, Сінді?

— Ні, а в тебе? — Через негоду Сінді брала таксі.

— Так.

— Добре, — сказала вона, — Я без тебе звідси не поїду. Але ти почекай у машині, а я вийду через головний вхід за п’ятнадцять хвилин.

— Краще двадцять. Я мушу ще декому зателефонувати.

— Чудово.

— Ти хочеш чогось конкретного? Маю на увазі, куди ми поїдемо?

— Вибирай сам.

Він завагався, тоді запитав:

— Не хочеш спочатку повечеряти?

Сінді весело поміркувала: «спочатку» було сигналом — аби впевнитися, що вона зрозуміла, у що вплутується.

— Ні, — відказала Сінді. — У мене мало часу. Я ще маю сьогодні відвідати одне місце.

Вона побачила, як погляд Дерека опустився вниз, а тоді повернувся до її обличчя. Відчула, як він втягнув повітря, ніби дивуючись зі своєї удачі.

— Ти неймовірна, — заявив він. — Але я по-справжньому повірю в таке везіння тільки тоді, коли ти вийдеш крізь ті двері.

З цими словами він обернувся й тихцем вислизнув із «La Salle Salon». За п’ятнадцять хвилин Сінді потайки пішла за ним.

Вона взяла своє пальто і, вийшовши