read-books.club » Сучасна проза » Прозріння 📚 - Українською

Читати книгу - "Прозріння"

248
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Прозріння" автора Жозе Сарамаго. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 74 75 76 ... 92
Перейти на сторінку:
не вдавав, ніби читаю газету, чекаючи, коли ви вийдете з дому, щоб потім піти за вами за прикладом моїх підлеглих, інспектора й агента, які разом зі мною беруть участь у розслідуванні, я наказав їм переслідувати підозрюваних лише для того, щоб дати їм роботу, більше ні для чого, Ви хочете сказати, що опинилися тут цілком випадково, Достоту так, я йшов вулицею і побачив, як ви вийшли з дому, Важко повірити, що лише чиста випадковість привела вас на вулицю, де я живу, Думайте про це, як вам хочеться, У всякому разі, йдеться про те, що я маю підстави назвати щасливою випадковістю, бо інакше я не довідалася б, що наша фотографія потрапила до рук вашого міністра, Я сказав би вам про це за іншої нагоди, І навіщо вашому міністру та фотографія, якщо це не надмірна цікавість із мого боку, Я не знаю й не можу вам сказати, але переконаний, що з цього не буде нічого доброго, Тож ви не влаштуєте мені другий допит, запитала дружина лікаря, Ні сьогодні, ні завтра, ніколи, якщо йтиметься лише про моє бажання, я вже знаю все, що хотів знати про цю історію, Поясніть свою позицію краще, сідайте, не нависайте наді мною, як ота дама з порожнім глеком. Несподівано з’явився собака й великими стрибками, гавкаючи, з-поза кущів помчав прямо на комісара, який інстинктивно відступив на два кроки, Не бійтеся, сказала дружина лікаря, схопивши собаку за повідець, він вас не вкусить, А звідки ви знаєте, що я боюся собак, Я не відьма й переконалася в цьому, коли ви сиділи в нашому помешканні, Це так упадає у вічі, Це досить помітно, спокійно, останнє слово було звернене до собаки, який перестав гавкати й тепер створював у горлянці хрипкий безперервний звук, гарчання, ще тривожніше, ніж музика органа з погано настроєними нижніми нотами, Ви ліпше сядьте, аби він бачив, що ви не хочете завдати мені шкоди. Комісар сів із великою обережністю, дотримуючись дистанції, Як його звуть, запитав він, Констан, але я та мої друзі називаємо його Слізний пес, хоч ми й нагородили його ім’ям Констан, бо воно коротше, А чому ви дали йому таку кличку — Слізний пес, Бо коли чотири роки тому я заплакала, він підійшов до мене й облизав мені сльози, Це було під час білої сліпоти, Атож, під час білої сліпоти, собака, якого ви бачите перед собою, є другим чудом, що відбулося в ті нещасні дні, по-перше, була жінка, яка не осліпла, хоч і мусила б, а по-друге, знайшовся співчутливий пес, який облизав їй сльози, Це справді сталося, чи вам наснилося, Те, що ми бачимо уві сні, теж відбувається насправді, пане комісар, На щастя, не з усіма, Ви маєте якісь особливі причини, щоб сказати це, Ні, я сказав це, аби щось сказати. Комісар збрехав, повна фраза, яка мало не злетіла з його губів, була іншою, На твоє щастя, альбатрос не прийде сюди виколоти тобі очі, Собака наблизився до комісара й майже доторкнувся писком до його колін. Він подивився на нього, і його очі сказали, Я не завдам тобі шкоди, не бійся, вона теж мене не боялася в той день. Тоді комісар повільно простяг руку й доторкнувся до його голови. Йому захотілося плакати, дозволити, щоб сльози потекли вниз по обличчю, може, чудо повториться. Дружина лікаря поклала книжку до сумки і сказала, Ходімо, Куди, запитав комісар, Ви пообідаєте з нами, якщо у вас немає важливіших справ, А ви переконані, В чому, Що вам не буде неприємно, якщо я сидітиму за вашим столом, Переконана, І ви не боїтеся, що я обману вас, Ні, адже я побачила сльози у ваших очах.

Коли комісар повернувся до провіденційного страхового товариства, уже було по сьомій годині вечора й підлеглі чекали на нього. Було видно, що вони невдоволені, Як минув ваш день, які новини ви мені принесли, запитав їх комісар тоном жвавим, майже веселим, удаючи інтерес, якого не відчував, і нам це відомо краще, ніж будь-кому, Наш день минув препогано, а щодо новин, то похвалитися нема чим, відповів інспектор, Було б ліпше залишитися в ліжку надовше й добре виспатися, сказав агент, Розкажіть детальніше, Не пам’ятаю, щоб коли-небудь у своєму житті мені довелося б вести таке абсурдне й недоладне розслідування, заявив інспектор. Комісарові було б легко висловити свою згоду словами, Ти й половини не знаєш, але він вирішив промовчати. Інспектор провадив далі, Була десята година, коли я прийшов на вулицю, де живе жінка суб’єкта, який написав листа, Пробач мені, але ти говориш не про жінку, а про колишню жінку того суб’єкта, втрутився до розмови агент, хоч говорити про колишню жінку тут не годиться, Чому, Бо коли ми говоримо про колишню жінку, то це означає, що вона перестала бути жінкою, А хіба сталося не саме це, запитав інспектор, Ні, жінка залишається жінкою, але вона більше не дружина, Ну гаразд, отже, я повинен був сказати, що на десяту годину я прийшов на вулицю, де живе колишня дружина суб’єкта, який написав листа, Саме так, Але ж дружина звучить безглуздо й претензійно, бо коли ти рекомендуєш свою жінку іншій особі, то скажеш це моя жінка, а не це моя дружина, Комісар урвав дискусію, Не базікайте по-пустому, говоріть про істотне, Якщо говорити про істотне, провадив інспектор, то я перебував там до середини дня, а вона не виходила з дому, що мене не так уже й здивувало, адже організація міста розвалилася, деякі підприємства працюють лише півдня, тож людям не доводиться прокидатися рано, Те саме було й у мене, сказав агент, Але, зрештою, вона вийшла чи не вийшла, запитав комісар, починаючи втрачати терпець, Вийшла рівно о чверть на першу, 3 якої причини ти так точно відзначив час, Не було ніякої причини, пане комісар, я просто подивився на годинник, як маю звичай робити, й побачив, що він показує рівно чверть на першу, Розповідай далі, Не відриваючи погляду від таксі, які її проминали, я не хотів проґавити ту мить, коли вона сіла б в одне з них, залишивши мене стовбичити посеред вулиці з роззявленим від несподіванки ротом, я пішов за нею й незабаром помітив, що, незалежно від того, куди вона йде, вона має намір іти туди пішки, І куди ж вона пішла, Зараз ви засмієтеся, пане комісар, Сумніваюся, Вона йшла десь півгодини швидкою ходою, мені було нелегко встигати

1 ... 74 75 76 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прозріння», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Прозріння"