read-books.club » Міське фентезі » Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі 📚 - Українською

Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

123
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Я, Ректор і наша Таємниця" автора Рома Аріведерчі. Жанр книги: Міське фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 74 75 76 ... 94
Перейти на сторінку:

- Дякую за службу сержанте. - підвівся я з незручного стільця. - Але не маю більше можливості приділити вам уваги. Робота не чекатиме. А щодо колишнього пажа лицаря моєї дружини, то він вам ще й не такого набреш… навигадує. Творча натура, поет. Недавно довелося вислуховувати, як він читав баладу про недавній турнір, понапридумував там казна-що про переможця, який дістав відзнаку практично випадково. Просто барони почали святкування завчасно, і були злегка не в формі. А паж, щоб ви знали, розписав усе, як подвиг одинокого героя, що не може зазнати поразки, бо його веде кохання. І не почервонів, всі розчулились. Бо  виходило в нього цілком правдоподібно, як у справжнього актора. 

- Ці поети! І неможна нікого заарештувати за брехню. - поспівчував мені поліціянт.

- Ото ще, не варто співчуття, сержанте… які там ремствування, я двадцять років як ректор, ще й не такого наслухався. Бо сам причетний до перепусток у чарівний світ науки, поставленої на службу людству. Впустиш когось, на вигляд здібного й перспективного, а воно он що буває. Але моя Тян, вона зовсім не така. Вона вчиться й експериментує, а не віршики про лицарів пише. Як не підійдеш, все щось вираховує, а іноді питає, якщо сама не може розібратися. Тому що я,  може, один на весь світ її розумію. Як ніхто.

- Факторний аналіз, прибираємо один чинник і дивимося, що може бути, якщо щось зникне… Кореляція не означає причинність. - от ви сержанте зрозуміли, про що вона? - сержант знічено розвів руками. Що б він розумів.

- Та отож. І ніхто не розуміє. Всі подумали, що вона так просто, від щастя марила, коли казала, що знищить парність. Навіть Ружена не надала значення. Ну перехвилювалась наречена, в такий день всі нервують, все ж обійшлося. 

- Подружнє життя складне. Над ним треба працювати, Змію. - сказала мені її величність. 

Ніхто не знає і не розуміє. Моя пара не нервувала. 

Вона  поклялася знищити нашу парність. Бо їй вона не підходить. Я їй не підходжу. Такого не може бути, ми ж пара, а пари підходять ідеально. Доповнюють одне одного, сили вдвоє примножуються, слабкі місця закриваються сильними когось з пари.

І воно уже працює - моя Тян полюбила вчитися й одразу стала зіркою Академії. А я став щасливий і перестав вірити в те, що можу програти битву з долею за її серце.

Словом ми ідеально підходимо, ми істинна пара. Але я їй не підхожу. Цього не могло статися, але сталося. 

Я розумію, чому, розумію, що ніхто не винуватий, але не можу придумати, що з цим робити.

Вона знайде засіб, хоч сержант мені не вірить. Але все записує.

І Тян не відступиться, хоч її власний батько їй сильно не радив ставати на цю стежку.

На весіллі, що відбулося в моєму родовому замку, він навіть тост виголосив, що парність священна. Навіть якщо доля благословила його єдине дитя парою з непристойно старовинним і некомфортним житлом і майном, що вміщається в кутку полиці просторової шафи.

Перед Тян ми  з Темним володарем  з усіх сил намагалися показати,  що розсталися колись якщо і не найкращими друзями, але й не ворогами. Хоча Володар був неприємно вражений тим, що парою виявився я.

А я зовсім не здивувався, коли Тян привела мене до них знайомитись. Тобто здивувався, що одразу не вгадав, чия вона дитина. Але я й про нашу парність не здогадався, так що вже дивуватися?

Потім Темний Володар ще провів з дочкою бесіду про сім'ю і парність. Я не підслуховував. У мене просто ідеальний слух.

Тож подробиць не знаю. Просто батько не радив. І попередив про те. про що я теж здогадався. Якщо Тян продовжить, то її життя в небезпеці.

Ну і звісно він тільки підтвердив цим мої припущення, раз боїться. що такий засіб можливо виготовити - що б там не казав старий маг у доповіді Ружені. 

І ясно - це треба тримати в секреті від усіх. Бо це і знаряддя масового ураження, і засіб шантажу й маніпуляцій. А ще - засіб від чогось автоматично означає, що можна винайти й засіб  для парності. І це кінець всім сподіванням на мир і спокій. 

Всі все почнуть переділяти.

Спитаєте, чому?

Скільки династій розвивалися б зовсім інакше, якби можна було вибирати, з ким одружуватись без кохання, яке є неодмінним супутником парності?

Скільки ласих до чужих статків авантюристів і авантюристок би обпоювали чи опромінювали жертв парністю?

Магічна парність тільки здається випадковою. А насправді магія так зберігає себе в нащадках пар. І якщо в це можна буде втручатися, світ пропав. Магія тільки почала сюди повертатися. І якщо не зможе зберігатися й примножуватися, всі зусилля марні.

Апокаліпсис здасться дитячою забавкою. Буде війна всіх проти всіх. Ще й практично голими руками або камінням з бруківки й колами з живоплотів.

А я залишуся без пари, що насправді - найжахливіший з наслідків.

Хто ж тоді захистить і збереже цю геніальну, але необережну дівчину від долі вічної постачальниці еліксиру непарності для шахраїв або полонянки в замковій темниці, щоб еліксир не міг бути використаний поганцями?

Жах, як подумати.

Але це не справжній жах.

Справжній в тому, що моя геніальна і при цьому неймовірно прекрасна пара майже винайшла рецепт. І скоро настане стадія випробувань.

І цікаво, чи знає сержант, хто буде піддослідним драконом на цих випробуваннях?

Та отож.

Сержант записав все, витер скупу поліційну сльозу з обвітреної щоки, а потім попросив мене розписатися і накласти чари невидимості. А йому стерти пам'ять. 

Бо він проста людина. І про парність до цього тільки чув. Але і він розуміє, що тільки що почув державну таємницю, яка не повинна вийти за межі каземату. І було б непогано, якби й пан ректор забув все, але звісно це неможливо. Тому до особливого розпорядження я сидітиму тут. 

- Якого ще розпорядження? - тупо спитав я. 

- Її величності й пана Верховного судді. - сумно повідомив сержант.

1 ... 74 75 76 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі» жанру - Міське фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"