Читати книгу - "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"

Старух Ярослав (псевдо: Стяг, Ярлан, Стояр) (1910–1947). Народився в с. Золота Слобода (сучасна Тернопільська обл.), закінчив гімназію в Бережанах, студент правничого ф-ту Львівського ун-ту. Член ОУН з 1931 р., неодноразово заарештовувався за націоналістичну діяльність. У 1939 р. засуджений до 13 років ув’язнення, звільнений німцями. В жовтні 1939-го – червні 1941 р. – секретар Українського центрального комітету, сформованого у Кракові ОУН під проводом А. Мельника. Учасник «збору» ОУН у Кракові. В 1942–1943 рр. ув’язнений німцями, звільнений «засобами СБ ОУН». У 1943–1945 pp. – працівник референтури пропаганди ОУН(б). У бою біля м. Любачів (Польща) потрапив в оточення і, не бажаючи здаватись у полон, застрелився.

Ярослав Старух

Стахів Володимир (1910–1971). Народився в Перемишлі (сучасна Польща). Вчився в Берліні. Учасник Краківського збору. Заарештований німцями 29 вересня 1941 р. Інтернований у блоці «Z». Після 1945 р. жив у Мюнхені, член 34 ОУН та ЗП УГВР.

Володимир Стахів

Ярослав Стецько

Стецько Ярослав (псевдо: Карбович) (1912–1986). Народився в Тернополі. В 1929–1934 рр. вивчав юриспруденцію та право у Краківському та Львівському університетах. Член УВО та ОУН. У 1934 р. засуджений за націоналістичну діяльність до 5 років ув’язнення, звільнений німцями (за іншими даними – за амністією). Співініціатор Краківського збору ОУН, на якому обраний заступником Бандери. Заарештований німцями в липні 1941 р., інтернований у блоці «Z». Після звільнення жив у Мюнхені. З 1946 р. – президент Антибільшовицького блоку народів. З 1968 р. – голова ОУН(б).

Храпливий Євген (1898–1949). Народився в м. Заліщики (сучасна Івано-Франківська обл.). Директор станової хліборобської організації «Сільський господар» (з 1928 р. заступив на цій посаді Павліковського), член НТШ (з 1935 р.).

Шухевич Роман (псевдо: Тарас Чупринка, Роман Лозовський, Тур та ін.) (1907–1953). Народився у Львові. З 1925 р. – член УВО. У 1934 р. закінчив Львівську політехніку, за фахом – архітектор. У 1926 р. виконав теракт у Львові проти польського чиновника (інші учасники були засуджені до страти). В 1928–1929 рр. служив у польській армії, закінчив унтер-офіцерську школу. З 1930 р. – член ОУН, організатор терактів та експропріацій на території Польщі в 1931–1934 рр. З червня 1934 р. – в ув’язненні, в 1936 р. був засуджений до 4-х років, але в січні 1937 р. звільнений по амністії. До грудня 1939 р. жив у Львові, бізнесмен. У грудні 1938 р. брав активну участь у бойових діях проти угорської армії в Закарпатті. В березні 1939 р. емігрував до Відня, восени цього року жив у Кракові. Учасник Краківського збору. Весною 1941 р. – командир першого іноземного батальону вермахту «Нахтіґаль» («Battalion Ukrainische Gruppe Nachtigall») – полку спеціального призначення «Бранденбург-800»). Наприкінці 1942 р. відмовився продовжити контракт і був звільнений з вермахту. В той самий час, був заарештований німцями, в січні 1943 р. за нез’ясованих обставин звільнений. З січня 1943 р. – на нелегальному становищі, з липня цього року – голова Бюро проводу ОУН(б), у другій половині 1943 р. явочним порядком перебирає повноваження та функції головного командира УПА (дата створення УПА невідома).

Роман Шухевич

З липня 1944 p. – голова Генерального секретаріату ГУВР, генеральний секретар військових справ. Загинув у бою 5 березня 1950 року.

Яців Дмитро (1907–1942). Народився в с. Верчани (сучасний Стрийський р-н Львівської обл.). Випускник Стрийської гімназії (1927 р.) та правничого ф-ту Львівського унту. Член ОУН, у 1930–1932 рр. – повітовий провідник Стрийщини. Учасник Другого Краківського збору. У вересні 1941 р. заарештований німцями. 1942 р. у складі групи бандерівців перевезений до Аушвіцу. Забитий на смерть наглядачами.

У дні від проголошення Акта і до арешту новообраний голова УДП розвинув гарячкову активність.

Найперше написав та оприлюднив Декларацію так званого УДП (у ньому крім Стецька тимчасом не значилася жодна особа), яку сучасні дослідники датують «не раніше 1 липня». Маловірогідно, що такий документ міг бути підготовлений та розповсюджений після арешту пана голови, тобто пізніше 9 липня.

Документ сповіщав, пояснював, закликав: «Акт відновлення Української державності, проголошений