Читати книгу - "Версола. Книга 1. Колоніст"

від часу туди хтось їздить, на зразок таких, як ми з тобою — картографування випадкове і тільки силами ентузіастів, оскільки супутники тут вже даремні і зв'язку немає. Незрозумілі перешкоди, але час від часу вдається щось зняти і розширити область території. Ну і ще є чорна зона — це там, де ніхто ніколи не був і точного початку цієї зони немає, а якщо хтось там і бував, то там і пропав, оскільки про таких нічого не відомо, супутники тут повністю сліпі і даремні, на відміну від тієї ж сірої зони. Тут навіть така дивність: там вгорі — палець мисливця показав в небо — візуально видно усю планету, але отримати якісне зображення не виходить, і ніхто не може пояснити причину такої аномалії. Усі знають про декілька материків, але вивчити не виходить: човники із станцій можуть сідати тільки в тій же зеленій зоні, відповідно зв'язок тільки між станцією і селищами, ну і якась локальна мережа є — і все! А в сірій зоні нічого не працює, не кажучи вже про чорну — там взагалі все покрито мороком, образно виражаючись, хоча говорять, що з орбіти все виглядає цілком звично… незрозуміла планетка!

Весь день вони не зупинялися, змінюючи один одного у водійському кріслі, і для їжі, але надвечір засмутилися — їх переслідувачі вели таку ж тактику, не відстаючи, а навіть навпаки, повільно скорочуючи дистанцію, що однозначно говорило про наміри незнайомців.

— Не відірвемося — зморщився Волш під кінець світлого часу доби, коли вони встали і знову огляділися — тепер вони всього в чотирьох кілометрах, з таким темпом наздоженуть нас післязавтра.

— Не зрозумію ніяк, Волш, який їм сенс полювати на нас — у нас порожній причіп і холодильники, із-за всюдихода, чи що?

— І це теж, що там не кажи, сама машинка, плюс наше спорядження, запаси — потягне на шістдесят шматків — їх четверо, це по п'ятнадцять на брата піднімуть за рейс. Якщо уб'ють нас, звичайно — тут мисливець зло усміхнувся — хоча, швидше за все, це якісь відморозки з примусових переселенців, які не вперше таким займаються.

— А може це ті, хто підрулювали до мене з пропозицією? Якось це усе співпало, ми більше року вже їздимо на полювання, за цей час цілком могли і напасти не один раз. До речі, у мене тут один план визрів, тільки є питання — хто з нас краще стріляє з рушниці?

— І що ти пропонуєш? — скептично подивився на напарника Волш — стріляти по кабіні в русі…. засмучу тебе — таке покриття, як у нас — постукав кулаком по бронековпаку кабіни — можна пробити тільки бронебійним зарядом при 100 % лобовому попаданні. При будь-якому відхиленні від перпендикуляра ця можливість швидко зменшується, а при відхиленні в 15 і більше градусів воно зрикошетить — це перевірений факт. Додай сюди ще то, що ціль рухатиметься… нульовий шанс, партнер. Думаєш, ти найрозумніший тут — ця тактика вже давно відпрацьована: наздоженуть нас і роз'їдуться в сторони — стріляй, скільки хочеш!

— Шкода — зажурився хлопець — думка була непоганою,… все-таки я не зрозумію їх логіку — ми адже просто так не здамося, теж стріляти почнемо. І охота комусь помирати за примарний шанс заробити п'ятнадцять штук — мені здається, що просте «м'ясне» полювання приносить нормальний доход, якщо не лінуватися… не розумію!

— А що тут розуміти, Вік? — сюди ж дітей безневинних не присилають, хто вже раз спробував відняти життя, той це продовжуватиме! Навіщо надриватися і колупатися в крові і кишках, якщо можна просто відібрати майно у таких, як ми — тут навіть менше пострілів потрібно зробити, щоб завалити людину, на відміну від того ж буйвола! Крім того, може бути так, що у них є запасні баки — у такому разі вони явно в кращому положенні, ніж ми, і зможуть нас гнати ще довго.

— Тоді у мене інший план, напарник — просвітлів пикою землянин — завтра і післязавтра намагаємося також, як і сьогодні відірватися, але! Післязавтра, згідно з розрахунками, нас наздоженуть — значить, тягнемо час максимально до настання сутінків, і в останню мить — не знаю ще точно коли, рухаємося точно по прямій…. є безглуздий план.

Наступні два дні пройшли зі змінним успіхом: Віктор вирішив висунутися з першими проблисками сонця, щоб збільшити розрив, що спочатку вдалося, і дистанція між всюдиходами дійсно збільшилася. Проте до настання темряви пара переслідувачів скоротила розрив до двох кілометрів, і їх було добре видно у бінокль — для цього навіть по черзі вилазили на дах і пробували уважніше розглянути чужаків, але тряска не дозволила нормально скористатися оптикою.

— Шкода що в цій машині немає функції нічного бачення — з жалем штовхнув крісло наш герой — відірвалися б 100 %!

— У ці моделях немає, а ось в дорогому сегменті є — невизначено повів плечима Волш — тому вони і дорогі, та і саме лобове скло там на порядок крутіше і серйозніше. Але чого немає того немає, напарник, вибач. Зате є нічний приціл…. і не один, правда, толку від нього… — ніхто ними не користується, навіщо? Адже якщо і підстрілиш щось вночі, все одно до здобичі не дістанешся — ідіотів покидати всюдихід після заходу сонця немає,… так а що там у тебе за план, Вик?

— План простий і дуже хисткий: після зупинки на ніч, годин через п'ять, щоб була глибока ніч, повертаємося заднім ходом до переслідувачів… тут найтонше місце плану. Але спочатку потрібно протримати дистанцію між нами до самих сутінків, щоб вони нас бачили неозброєним оком і були в повній упевненості, що завтра з ранку усе вирішать з нами — ні в якому разі не можна дати їм себе наздогнати. Це перше, а друге,… скільки ти зробив своїх хлопавок, Волш, поки ми відпочивали в селищі?

— Трохи, всього вісім штук, я адже не розраховував на бойові дії, планувалося, що