Читати книгу - "Війна з Росією"

— Втрата Калінінграда означатиме остаточний кінець для президента Росії.

— Скільки, на вашу думку, нам потрібно часу, щоб зібрати всі необхідні сили і підготуватись до дій? — запитав прем’єр-міністр.

— Підготовка забере близько місяця, прем’єр-міністре, — відповів Кидд. В операції буде задіяно один чи два корпуси. Висадитися мають три-чотири дивізії. Якщо говорити про чисельність особового складу, то вона становитиме від шістдесяти до вісімдесяти тисяч осіб. Також потрібна чимала кількість десантних кораблів, що змогли б доставити наших людей на берег. Я пропоную зробити одну дивізію британо-французькою, іншу — німецько-польською. І коли нам вдасться зібрати ці сили, ми їх використаємо як корпуси швидкого реагування об’єднаних збройних сил НАТО. Також Сполучені Штати тримають у повній бойовій готовності 82-у повітряно-десантну дивізію, готову до відправлення за командою в будь-який момент, а на додачу американська експедиційна дивізія морської піхоти наразі вже перетинає Атлантику. Разом згадані американські сили також утворюють окремий корпус. Нам потрібно знову захопити ініціативу у країнах Балтії. Американці вже спрямували туди свій 6-й флот разом із підкріпленням з повітря.

Вокер звернув увагу, що прем’єр-міністру сподобалися слова Кидда. Літтл поставив кілька додаткових запитань, а потім зауважив:

— Дуже важливо, щоб британці в цій операції не пасли задніх. Наш удар має бути найпотужнішим після всього, що сталось. Адже саме Британія зазнала найстрашнішого удару, якщо не брати до уваги, звісно, країни Балтії.

— Добре, прем’єр-міністре. Я вас зрозумів. Та річ у тім, що наші збройні сили ще не оговталися від скорочень, запроваджених попереднім урядом.

— На що ви натякаєте? — гаркнув Еверідж.

Кидд глянув на нього згори вниз.

— Оскільки ви запитали, я відповім. Відповідальність за скорочення армії насамперед лежить на вас, — прямо сказав Кидд. Його погляд буквально пронизував нещасного міністра оборони. Забувши дану Вокеру обіцянку ретельніше підбирати слова, Кидд додав:

— Той тупий баран, що вирішив скоротити регулярну армію на цілу третину і замінити її резервістами, мусить пройти обстеження у психіатра.

Прем’єр-міністр зітхнув і закотив очі.

— Добре, начальнику штабу оборони. Я теж до цього певним чином причетний. Однак що ми можемо, а точніше, що ми маємо зробити просто зараз?

Кидд трохи подумав і відповів:

— У Німеччині дислокована наша 20-а бронетанкова бригада. Вона значно швидше дістанеться Східної Європи, аніж інша наша бригада, розташована на рівнині Солсбері по наш бік Ла-Маншу. Якщо ми добре постараємось і спорядимо ударну групу всім найкращим, що є у нашої армії, навіть якщо це буде зроблено за рахунок решти армії... то ми зробимо з неї потужну, справді бойову, а не якусь ідіотську силу, що існує тільки на папері. І коли я кажу «за рахунок», я саме це маю на увазі. Танкові полки без робочих танків, артилерійські полки без гармат. Якщо зараз виникне якась надзвичайна ситуація, на кшталт терористичної атаки джихадистів, як це було в Парижі, нам гаплик. Адже доведеться терміново перекидати танкістів, артилеристів, пілотів і всіх піхотинців на охорону супермаркетів, шкіл та інших цивільних об’єктів... як одного разу це довелося зробити французькій армії. Тож вся наша армія, точніше, її невелика, справді боєздатна частина, буде зібрана в одному місці. А це означатиме, що ми склали всі яйця в один кошик.

Прем’єр-міністр був просто приголомшений таким натиском Кидда:

— Це правда, що все аж так погано?

— Так і...

— Маячня, — перебив Кидда Еверідж із непохитною впевненістю у своїй правоті. — Наша армія налічує вісімдесят дві тисячі особового складу, і ви серйозно тут стверджуєте, що ми ледь-ледь можемо зібрати бригаду із п’яти тисяч людей? Ми маємо чимало таких бригад...

Тепер Кидд перебив його:

— Кожна друга з цих бригад недоукомплектована спорядженням та особовим складом. Щоб підготувати справді боєздатну групу, нам доведеться збирати людей потроху з кожної військової частини. До того ж більшість підрозділів, і особливо що стосується логістики, без якої жодна армія не здатна воювати, тепер повністю залежать від мобілізаційних резервів. Так, у нас є величезний мобілізаційний потенціал — основа основ будь-якої армії, та щоб зібрати всіх докупи, знадобиться чимало часу. У нас спостерігається нестача ключових військових спеціалістів. Далі постане питання оснащення. Більшістю серйозного бойового оснащення, яке нам однозначно знадобиться під час війни з Росією, знехтували. Майже всі гроші до цього витрачалися на оснащення підрозділів для війни в Іраку та в Афганістані, однак це зовсім інший тип війни. Щоб наша важка техніка вступила у бій, нам знадобляться запасні двигуни, генератори і багато чого іншого. І ці речі наразі відсутні на наших складах. Ви вирішили припинити фінансування цих «другорядних» елементів. Та якщо у танка не буде запасного трака для гусениці, запасної деталі для двигуна або гайки, що втримує гармату на своєму місці, — він перетвориться на музейний експонат. Ми не можемо відправляти такі «експонати» на війну. І, зрештою, логістика: допровадження палива, набоїв, води та всього необхідного туди, де воно потрібне. Для цього треба мати налагоджену систему доставки спорядження від заводу до передової. І, що важливо, насамперед ця система має бути надійною, щоб витримати перевірку реальним боєм. На жаль, багато з того, що я сказав, наразі втрачено.

— Начальнику штабу оборони, я вас зрозумів, — зупинив його Літтл. — Я займуся цим питанням із державним секретарем. Звісно, ми зможемо відправити дивізію та повітряно-десантні війська. Також і морських піхотинців...

— Сер, — Кидд знову почав ретельно добирати слова, — як я вже говорив, наші повітряно-десантні війська зараз проходять процес об’єднання із американською 82-ю повітряно-десантною дивізією. Сили спеціального призначення, звісно, готові до бою від самого початку цього конфлікту. Але загальновійськова дивізія? Ні...

Кидд підвів погляд на стелю і на хвилинку замислився.

— Давайте я спробую на конкретному прикладі пояснити, що ви, — Кидд кивнув у бік Еверіджа, — накоїли своїм постійним і абсолютно не продуманим скороченням витрат... Сподіваюсь, ви зрозумієте, що я маю на увазі, якщо для прикладу наведу механізований міст.

Двоє його співрозмовників кивнули.

— Геніальний винахід. Його вперше застосували під час Другої світової війни, і він не втрачає своєї актуальності й зараз. Цей міст схожий на дитячий конструктор, але для дорослих. Балки скручені між собою болтами, і кожну з цих балок вручну можуть перенести шестеро осіб. Не більше, і точно не менше. Однак фінансисти порахували,