Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Андрій поставив чайник кипʼятитися, сів на стілець, уперся ліктями в стільницю й звернув до Ярини відчужений погляд:
— Що мало відбутися, щоб кримінальний авторитет залишив викрадену дівчину живою, а потім ще й нагодував піцою?
— Це гіпотетичне питання чи пряме? — дівчина недовірливо примружилась й сперлась підборіддям на схрещені пальці. Вона здогадувалась, на який підтекст натякає співрозмовник.
— А відповідь зміниться?
— Не знаю, що для цього роблять інші дівчата, — Ярина ображено зімкнула вуста. Можливо, вона й не проти стати такою, як ті, про кого говорить Андрій? Вона готова подарувати любов та турботу кримінальному авторитету. Але ж він не тільки не пропонує, але й завзято чинить опір такому розвитку подій! — Але я всього лише влаштувала потоп, розсварила Костянтина з коханою, спалила та підірвала його кухню, — з навмисною байдужістю перерахувала дівчина, знизала плечима та трохи відпила чаю.
— Тим паче не розумію, чому ти досі жива, — чоловік відвернувся до чайника. — Сергій й за менше тебе лишив у морзі. А після потопу я й сам ледве стримав бажання втопити вас двох.
— А Костянтин добрий, — Ярина мрійливо прикрила повіки та щасливо посміхнулась. Андрій ледь кип’яток на себе не вилив, коли почув закохані зітхання.
— Він вбивав людей, — глухо нагадав чоловік, що витирав серветками калюжу.
— Людей вбивав, а мене лишив живою, — здавалось, захоплену дівчину напоїли приворотним зіллям, що лишило її критичного мислення та здорового глузду.
— Ти щось чула про стокгольмський синдром? — похмуро поцікавився Андрій та викинув використані серветки у смітник.
— Ми з Сергієм це вночі вже обговорили. Він сказав, що я маю тридцять відсотків шансів на взаємність, — Ярина вирішила не уточнювати, що позитивний прогноз призначався для іншого викрадача. — Слухай, то ким Сергію доводиться Катерина? Тобі відомо?
Андрій скосив знеохочений погляд на порожній коридор й неголосно зізнався в очевидній таємниці:
— Колишня.
— У нього була дівчина? — Ярина з недовірою глянула на Андрія, аби переконатися, що він не спішить зіпсувати хвилину одкровень. А вона вже подумала, що навколо Сергія вʼються тільки ті, кого він через необачність не зміг чи не встиг засадити до вʼязниці. — Вона його покинула?
— Він ухилився від весілля.
Не встигла дівчина обуритися жахливим вчинком Сергія, що покинув наречену біля вівтаря, чим перевершив її найгірші очікування та уявлення, коли в кишені заграла стандартна мелодія телефонного дзвінка.
— Алло, — обережно озвалась Ярина, що не встигла зберегти номери знайомих. Вона губилась в здогадках, хто й через що вирішив її набрати та про яку чергову погану новину повідомити. — Що? — її обличчя здивовано витягнулося. — Я… Я зараз приїду!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невдале викрадення, Сая Морі», після закриття браузера.