read-books.club » Сучасна проза » Темний ліс 📚 - Українською

Читати книгу - "Темний ліс"

248
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Темний ліс" автора Лю Цисінь. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 73 74 75 ... 177
Перейти на сторінку:
кут, що викликало страх і сум'яття, він шукав заспокоєння й умиротворення в зоряному небі. Як казала Є Веньцзє: «Розмаїття складних, комплексних структур цивілізацій у Всесвіті, розвиток та існування яких залежать від хаотичних, ви-падкових чинників, нівелюється величезною відстанню, на якій вони знаходяться від нас. Вони мають вигляд точок — значень, якими легко маніпулювати за допомогою методів математичного аналізу». Це рай для мислителя, в якому він вибудовує логічні умовиводи, тобто те, що так подобалося Ло Цзі. Світ його досліджень був структурова-ний значно чіткіше й лаконічніше за дарвінівський.

Але цей начебто простіше влаштований світ містив загадку: на найближчій до Землі планеті знайшлася високорозвинена цивілізація, але решта Галактики видавалася мертвою пустелею[41]. Ця головокрутка стала для Ло Цзі відправною точкою для подальших досліджень.

Поступово викристалізовувалися у свідомості й не пояснені Є Веньцзє втаємничені визначення: ланцюги підозр і технологічні вибухи.

Цієї ночі, холоднішої, ніж зазвичай, Ло Цзі, як завжди, стояв на березі озера. Холод, здавалося, робив небо світлішим, ніби очищуючи зорі й вибудовуючи їх у геометрично правильну сріблясту решітку на тлі чорного неба, урочисто демонструючи математичну структуру їх розташування. Несподівано для себе Ло Цзі відкрив абсолютно новий рівень світосприйняття: в його відчуттях уся світобудова завмерла, будь-який рух у неї всередині завмер. Біг усього сущого — від зір до атомів — зупинився. Зорі сприймалися як незліченні крижані точки без розміру, що лише віддзеркалюють холодне світло нетутешнього світу… Усе довкола непорушно чекало на його остаточне прозріння.

Вдалині загавкав собака, напевно, службовий пес охорони, й Ло Цзі повернувся до реальності.

Його нервове збудження сягнуло крайньої межі: він так і не збагнув останньої таємниці, але вже не сумнівався, що вона існує.

Він спробував ще раз сконцентруватися, ввійти в стан просвітлення, але без жодного успіху: небо залишалося таким, як і раніше, але абстрагуватися від зовнішнього світу не вдавалося. Попри те, що ніч укрила все довкола, Ло Цзі досі міг розрізнити далекі засніжені гори, ліс, прибережні луки, озеро й будинок у себе за спиною. Крізь напівпрочинені двері можна було бачити темно-червоний жар у коминку… Порівняно з простим і зрозумілим зоряним небом все навколо здавалося хаотичним нагромадженням складних зв'язків, непідвладним логічному математичному викладові. Ло Цзі спробував відмежуватися від оточення.

Він вийшов на замерзле озеро, рухаючись спочатку обережно, та коли пересвідчився, що крига нібито міцна, рушив уперед упевненіше й нарешті дістався точки, звідки не зміг роздивитися берегову лінію. Оточений зусібіч гладенькою, ковзкою кригою, відчував, що здолав хаотичну складність світу. Ло Цзі уявив, що ця гладенька поверхня простягається без кінця в усіх напрямках, і його оточує простий плаский світ у вигляді холодної відполірованої платформи — ідеальне місце для роздумів. Проблеми зникли, відійшли на другий план, і він знову зміг повернутися до стану спокою, в якому на нього чекало зоряне небо…

Раптом лід під ногами Ло Цзі тріснув, і він пірнув у воду.

Тієї миті, коли крижана вода зімкнулася в нього над головою, Ло Цзі побачив, що усталений порядок і тиша зоряного неба зруйнувалися. Зорі закручувалися у вихорі й розпадалися на турбулентні сріблясті хвилі, що брижили простір, розкочувалися врізнобіч. Холод блискавкою пронизав тіло, засліпив і скував. За єдину мить туман його думок розвіявся, не лишилося жодного темного куточка свідомості. Він тонув, поринав глибше, й сріблястий зоряний вихор над головою стиснувся в тьмяне коло завбільшки як ополонка. Його обступила сама холодна чорнильна темрява, й Ло Цзі здавалося, що він не занурюється під лід, а стрибає в чорну порожнечу космосу.

І в цій мертвій, холодній, чорній порожнечі Ло Цзі відкрилася істина Всесвіту.

Кількома швидкими рухами він виштовхнув тіло нагору, голова зринула над поверхнею води, й Ло Цзі, відпльовуючись, спробував заповзти на кригу. Він устиг витягнути з ополонки лише половину тіла, як лід знову проломився під його вагою; він пробував ще й ще, але з тим самим результатом. Так Ло Цзі торував собі шлях до берега, проламуючи під собою кригу, але просувався надто повільно, й від страшного холоду сили дуже швидко полишали його. Не знав, чи встигне його виявити охорона, перш ніж він замерзне або піде на дно. Він скинув намоклу пухову куртку, що почала сковувати рухи, — стало трохи легше. Подумавши хвильку, Ло Цзі розстелив куртку на кризі, щоб хоч якось розподілити навантаження на більшу площину. Сили залишалося тільки на ще одну спробу: він обережно видерся на лід, розпластався на куртці, наскільки зміг. Цього разу крига витримала. Ло Цзі боязко, повільно відповзав від ополонки й зважився звестися на ноги лише на значній відстані від проламу. Тільки тепер він помітив миготіння численних ліхтарів і почув крики на березі.

Ло Цзі стояв на замерзлому озері, від пронизливого холоду зуби в нього вицокували швидку чечітку. Холод, здавалося, струмував не від крижаної води, не розносився вітром, який пробирав до кісток, а ринув з глибин космосу. Ло Цзі не смів підняти очі, бо знав, що з цієї миті зоряне небо матиме для нього зовсім інший вигляд і він ніколи більше не насмілиться зазирнути в крижану безодню космосу, засіяну мерехтливими сріблястими зорями. Як і в Рея Діаса, який почав страждати на геліофобію, в Ло Цзі розвинулася жорстока астрофобія.

Схиливши голову, під перестук зубів Ло Цзі вимовив сам до себе:

— Обернений Ло Цзі, я — твій Руйнівник!

* * *

— За останні кілька років ви геть посивіли, — сказав Ло Цзі Кенту.

— Ну, принаймні за решту відведених мені років відсоток сивини точно не зросте, — з посмішкою відповів Кент. Спілкуючись із Ло Цзі, він завжди тримав дистанцію і говорив дуже чемно, зі старомодною ввічливістю. Обернений уперше побачив у нього таку відкриту посмішку. У виразі очей легко читалося несказане: «Нарешті ти взявся за розум і почав працювати!».

— Мені потрібне безпечніше місце, — заявив Ло Цзі.

— З цим проблеми не буде, докторе Ло. Які ще побажання щодо такого місця?

— Окрім безпеки — жодних. Але місце має бути абсолютно безпечне.

— Докторе, абсолютно безпечних місць не існує, але ми можемо максимально наблизитися до такого рівня. Проте мушу вас попередити, що зазвичай подібні місця розташовуються під землею, і зручностей там…

— Рівень комфорту не має критичного значення, але було б добре, якби таке місце знайшлося на моїй батьківщині.

— Без проблем. Я просто зараз дам доручення.

Коли Кент уже збирався йти, Ло Цзі гукнув його й запитав, вказуючи на Едемський

1 ... 73 74 75 ... 177
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темний ліс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Темний ліс"