Читати книгу - "Година Бика"

— Знайдіть час, — рішуче мовила Родіс, — з вашою психічною натренованістю вам знадобиться декілька занять.

— Так багато!

— Це неможливо засвоїти без досвідченого вчителя. Треба знати, як зупинити серце у будь-який бажаний момент. Тільки-но звичайна людина Ян-Ях почне гальмувати своє серце, як мозок, не отримуючи потрібного щосекундно кисню і живлення, відразу підштовхне його. Тому для гальмування серця необхідно приспати мозок, але тоді втрачається самоконтроль і «урок» закінчиться смертю. Моє завдання — навчити вас не втрачати самоконтролю до останнього кроку з життя.

— Я дуже, дуже вдячний вам! — радісно вигукнув Таель.

Сміливо схопивши обидві руки Родіс, він вкрив їх поцілунками.

Вона вивільнила руки і, підвівши голову до інженера, сама поцілувала Таеля.

— Ніколи б не могла подумати, що віддам закоханій у мене людині вміння вмирати. Яке безмежно дивне й сумне життя у владі інферно!..

Помітивши, що Таель здивовано глянув на неї, вона додала:

— В одній із стародавніх легенд Землі розповідається про богиню смутку, яка втішала смертних отруєним вином.

— Я пам’ятаю цю легенду і тепер знаю, що вона прийшла від наших спільних предків! Тільки в нашій легенді вино приготували із лоз, які виростали на могилі кохання. У вас теж?

— У нас теж.

— І це так, богине смутку! До завтра? Гаразд?

Інженер Таель сам вимкнув екранування і, не обернувшись, вийшов, обережно причинивши важкі високі двері.

Фай Родіс лягла на дивані, поклавши підборіддя на схрещені руки. Нею заволоділи думки про її подвійну роль на планеті Ян-Ях.

Розумний володар, зробивши її негласною полонянкою свого палацу, ізолював од людей Ян-Ях. Водночас мимоволі дав їй можливість збагнути саму суть влади над планетою, вивчити олігархічну систему, зрозуміти яку людині вищого, комуністичного суспільства було б надзвичайно важко. Олігархічна структура, здавалось, була гранично простою і практикувалася з давніх-давен на Землі, набираючи різноманітних форм — від тиранічних диктатур в Ассірії, Римі, Монголії, Середній Азії до найреакційніших видів націоналізму на капіталістичному Заході, які неминуче вели до фашизму.

Коли оголошують себе єдиним — і в усіх випадках — носієм істини, це автоматично спричиняє винищення всіх, хто мислить інакше, тобто найінтелігентнішої частини народу. Щоб перешкодити відродженню свободолюбства, олігархи ставили завдання зламати волю своїх підданих, зламати їх психічно. І для здійснення цього завдання повсюдно намагалися залучити вчених. На щастя, деградація біологічних наук на Тормансі не дозволила таким «ученим» досягти серйозних успіхів у тих зловісних галузях біології, які в окремих країнах Землі свого часу мало не призвели до перетворення більшості народу в тупих дешевих роботів, покірних виконавців будь-якої волі. Тут, на зубожілій планеті, засоби духовного нівечення були нескладними: терор і голод та ще цілковите свавілля в освіті й вихованні. Духовні надбання знання і мистецтва, тисячоліттями нагромаджені народами, вилучалися з обігу. Замість них навіювали гонитву за удаваними цінностями, за речами, котрі ставали дедалі гіршими в міру руйнування економіки, неминучого при морально-психічному занепаді людей. На Землі, при різноманітності країн і народів, олігархія ніколи не досягала неподільної влади, як на Тормансі. В будь-який момент у будь-якому місці планети володарі могли вчинити що завгодно, кинувши лише кілька слів. Роз’яснення необхідності чи пояснення того, що траплялося, надавалося вченим слугам. Ця абсолютна влада часто-густо потрапляла до рук психічно ненормальних людей. Свого часу на Землі саме параноїки з їхньою несамовитою енергією і фанатичною впевненістю у своїй правоті робилися політичними чи релігійними вождями. Як наслідок серед фізично слабких різко збільшувалася кількість людей з маніакально-депресивною психікою, основою життя яких був страх: страх перед покарою, дамоклів меч хронічної боязні — тільки б не помилитися і не вчинити те, за що каратимуть.

На Тормансі володарі не боялися опору і, на щастя, були позбавлені параноїдального комплексу та манії переслідування, і ця обставина, без сумніву, врятувала життя мільйонам людей.

«О, ці сни про небо золотаве, про пристані крилатих кораблів!» — пригадала Родіс вірші древнього поета Росії: найбільше любила вона російську поезію того часу за чистоту й відданість людині. Сни збулися зовсім не так, як мріялось поетові. З розвитком технічної цивілізації дедалі більше людей відходило від активної участі в житті, бо діяли в дуже вузькій сфері своєї спеціальності, крім неї нічого не вміючи й не знаючи.

До Ери Роз’єднаного Світу середня, людина Землі була досить різнобічно розвиненою особою — вона могла власноручно збудувати житло чи корабель, знала, як поводитися з конем і візком, і, як правило, завжди була готова з мечем у руках битися в лавах війська.

А потім, коли людей стало більше, вони перетворилися незначущими придатками своїх вузьких і дрібних професій, пасивними пасажирами різноманітних засобів пересування.

Якщо уявити собі людство у вигляді піраміди, то що вища вона, то гостріша й нечисленніша верхівка, яка складалася з активної частини людства, і ширша основа. Якщо колись окрема особа була всебічно розвинута й сильна, то з ростом піраміди, із втратою інтересу до життя вона ставала слабшою і приносила менше користі. Багато мислителів ЕРС вважали нудьгу, втрату інтересу до життя небезпечнішими від атомної війни! Якою б не була еліта верхніх прошарків, усе тяжче ставало нижчим і поглиблювалось інферно. При такій тенденції цивілізація, яка виросла з технократичного капіталізму, повинна зруйнуватись і зруйнувалася! Ієрархічна піраміда влади на Тормансі уявлялася Родіс як ступінчате нагромадження прошарків, що різко розширювалися донизу. Воно спиралось на широку «основу» — мільярди «кжи», неосвічених, малоздібних, «ощасливлених» привілеєм померти молодими.

«Наші вчені й мій Кін Рух мали цілковиту рацію, — подумала Родіс, — говорячи про примноження інферно, коли немає виходу для нижчих прошарків піраміди. Вона мусить бути зруйнована! Але ж піраміда — найстійкіша з усіх будов! Усунення верхівки нічого не вирішує: на місці прибраних одразу ж виникає нова вершина з нижчого шару. У піраміді треба розвалити основу, а для цього необхідне дати потрібну інформацію самим «кжи».

Родіс викликала «Темне Полум’я» — треба було порадитися з Гріфом.

Гріф Ріфт постав перед нею за три, на жаль, неперехідні кроки — він зрадів цій позапрограмній зустрічі.

Родіс розповіла про піраміду, і Гріф Ріфт замислився.

— Так, єдиний вихід. До речі, це давня методика всіх істинних революцій. Настане час, і піраміда впаде, тільки тоді, коли внизу нагромадяться сили, здатні на організацію іншого суспільства. Нехай зрозуміє ваш інженер, що для цього потрібен союз «джи» і «кжи». Інакше Торманс не вийде з інферно. Розрив між «джи»