Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

Раптово обидва космічні кораблі потрапили під бом­бардування мікрометеоритами — шість влучань за раз. Один із них діаметром 140 нанометрів влучив і повністю зруйнував блок керування магнітною левітацією реактора термоядерного синтезу «Синього простору». Ця надважлива система контролює місцепребування вогняної кулі термоядерної реакції, температура якої може досягати мільйона градусів за Цельсієм, тож її перетинання з будь-яким матеріалом миттєво випаровує все навколо. За допомогою магнітного поля вогняна куля постійно трималася чітко посередині реакторної камери, і зникнення поля могло спричинити прогорання корпусу корабля. На щастя, дублювальний блок керування спрацював вчасно й утримав під контролем термоядерний двигун, що працював на малій потужності, чим запобіг великим катастрофічним наслідкам.

Із заглибленням у чотиривимірну зону щільність потоку мікрометеоритів невпинно наростала, й навіть почали з’являтися великі, видимі неозброєним оком, які проносилися повз кораблі. Їхня швидкість відносно кораблів у кілька разів перевищувала третю космічну. У тривимірному просторі найголовніші частини корабля були захищені багатьма шарами броні й переборок, які легко витримували влучання метеоритів подібного розміру, але в цій чотиривимірній зоні ключові системи корабля лишалися беззахисними.

Чу Янь вважав, що обидва кораблі мають негайно залишити межі чотиривимірної зони, яка віддалялася від Сонячної системи приблизно в тому самому напрямку, куди рухалися й вони. Отже, хоча «Синій простір» і «Гравітація» з високою швидкістю рухалися від Сонячної системи, їхня швидкість відносно чотиривимірної ділян­ки Всесвіту лишалася незначною — кораблі повільно її наздоганяли. Оскільки вони ще не дуже далеко заглибилися в неї, лише трохи сповільнившись, кораблі знову опиняться поза її межами.

Але Ґуань Їфань різко розкритикував подібне рішення:

— Перед нами розкривається величезна таємниця Всесвіту. Ми можемо знайти тут відповіді на всі питання космології. Як ми можемо просто піти?

— Ви зараз говорите про «синдром 3–300 000» Всесвіту? Дивлячись на чотиривимірну зону, я справді згадую про це.

— Навіть якщо міркувати з практичної точки зору, ми можемо відшукати серед цих руїн неймовірні артефакти чи досягти кардинально нового рівня знань!

— Але найнеобхіднішою передумовою є виживання. Обидва кораблі можуть бути знищені будь-якої миті.

Ґуань Їфань зітхнув і похитав головою:

— Ну гаразд. Але дозвольте мені перед відльотом бодай раз навідатися на човнику до Кільця. Ви згадуєте про виживання? Дайте мені шанс, можливо, наше виживання в майбутньому залежить від відкриття, яке я зроблю цього разу!

— Обміркуймо відправлення автономних зондів.

— У чотиривимірному світі лише людина зможе розрізнити й осягнути побачене. Вам це відомо ліпше за мене.

***

Після нетривалого обговорення старші офіцери обох кораблів пристали на пропозицію Ґуань Їфаня відправити до Кільця човник. Разом із космологом мали летіти науковий співробітник «Синього простору» капітан Чжо Вень — перш за все тому, що він мав значний досвід польотів у чотиривимірному просторі, — та доктор Вест, який наполягав на своїй участі. Його кандидатуру погодили, головним чином, тому що перед відльотом він вивчав трисоляріанську мову.

До цього найдовшими мандрівками в чотиривимір­ному просторі були операція зі знищення Краплин та висадка десанту на «Гравітацію». Спочатку майор Пак Є Джун у супроводі двох бійців висадився на борту «Гравітації» для проведення рекогносцировки, а тоді трьома хвилями їм на допомогу прибули більш ніж 60 морських піхотинців. Знищення Краплин проводилося за допомогою менших за розмірами човників, але експедиція до Кільця мала стати найдовшою за часом і відстанню.

Човник дослідників увійшов до чотиривимірного простору через точку викривлення між двома кораблями. Вогник невеличкого термоядерного двигуна у хвості човника зі збільшенням потужності змінив колір із тьмяно-червоного на темно-синій. Разом із двома більшими вогняними кулями термоядерних двигунів космічних кораблів світло двигуна човника осявало безмежжя цього світу. Частина простору, де залишилися «Гравітація» та «Синій простір», швидко відступала, поступаючись місцем дедалі більшому відчуттю безрозмірної широчини.

Хоча доктор Вест уже двічі відвідував чотиривимірний простір, він не зміг стримати захоплення:

— Що за розум здатен осягнути цей світ!

Капітан Чжо Вень використовував голосовий інтерфейс для управління човником або переміщував курсор поглядом, аби не зашкодити системам управління доторками. Кільце все ще мало вигляд невиразної крихітної плями, але Чжо Вень все одно правив човником із малою швидкістю. Через додаткову невимірювану вісь простору не варто було покладатися на окомір — до Кільця могло лишатися ще не менше астрономічної одиниці, або ж воно могло перебувати просто перед носом.

Політ тривав уже понад три години, перевищивши найтривалішу мандрівку в чотиривимірному просторі. Кільце так само мало вигляд плями, але Чжо Вень ставав дедалі обережнішим, готовим щомиті сповільнитися й розвернутися. Ґуань Їфань нетерпляче попросив збільшити швидкість. Цієї миті почувся здивований вигук Веста: Кільце набуло вигляду саме кільця. Це відбулося миттєво — плямка перетворилася на кільце завбільшки з монету без будь-яких проміжних стадій збільшення.

— Ви мусите пам’ятати, що ми майже сліпі в четвертому вимірі, — відповів капітан Чжо Вень, іще більше скидаючи швидкість.

Так минуло ще понад дві години. Якби човник лишався в тривимірному просторі, то здолав би відстань у 200 тисяч кілометрів.

Раптом кільце завбільшки з монету перетворилося на гігантський об’єкт. Чжо Вень поглядом змусив човник виконати протиаварійний маневр — він оминув дужку Кільця, пролетівши крізь отвір посередині. Тепер картина, що відкрилася очам пасажирів, нагадувала гігантську арку, підвішену в просторі. Човник почав гальмувати на повну й розвертатися, зависнувши недалеко від центру Кільця.

Уперше люди наблизилися до справжнього чотиривимірного об’єкта. Подібно до вже знайомого об’ємного відчуття чотиривимірного простору, дослідники тільки зараз збагнули справжню велич об’єктів, створених у цьому світі. Хоча Кільце не відкривало їхнім поглядам глибинних таємниць свого влаштування, вони не могли не відчути величезної глибини й вселенського спокою, які віяли від цього об’єкта. Для тривимірних істот Кільце мало вигляд не окремого об’єкта, а суперпозицій незліченних Кілець. Ця чотиривимірна структура захоплювала дух, даючи спостерігачам змогу побачити священну гору Меру всередині гірчичного зерна, як описується в буддійській сутрі[22].

З близької відстані поверхня Кільця мала дещо інший вигляд, ніж під час спостереження за допомогою телескопа з космічного корабля: колір із золотавого змінився на темно-мідний, а тонкі лінії, які здавалися якоюсь схемою, виявилися подряпинами від зіткнень. Кільце й досі не виказувало жодних ознак активності — ніякого світіння чи іншого випромінювання. Вдивляючись у прадавню поверхню Кільця, троє дослідників на човнику відчули дежавю: згадавши лискучі поверхні знищених Краплин, вони намагалися уявити, наскільки величний вигляд мало це чотиривимірне Кільце, якщо колись виблискувало дзеркальними боками.

Діючи за заздалегідь погодженим планом, капітан Чжо Вень надіслав до Кільця привітання радіохвилями середньої довжини. Це було просте растрове зображення, що складалося з шести рядків крапок, які утворювали послідовність простих чисел: 1, 3, 5, 7, 11, 13.

Вони навіть не сподівалися отримати якусь відповідь, але та надійшла негайно. Швидкість була настільки разючою, що всі троє не повірили власним очам. Інформаційне вікно посередині кабіни човника відобразило растрове зображення, аналогічне тому, яке надіслали вони, — шість рядків крапок формували такі шість чисел