Читати книгу - "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"

Олесь Гай-Головко

У 1932–1934 рр. – редактор Харківського радіокомітету, в. о. відповідального секретаря журналу «Червоний шлях», у 1936–1940 рр. – редактор Київської кіностудії. В 1940 р. – переведений до Львова на посаду редактора Львівського радіокомітету. З 1943 р. (?) – на еміграції. В 1949 р. переїхав до Канади. В 1950–1952 рр. – співредактор «Українського голосу». Помер у Канаді. Автор відомих автобіографічної новели «Поєдинок з дияволом» (1950) та спогадів «Смертельною дорогою» (1979).

Гасин Олекса (псевдо: Лицар, Дор, Чорнота) (1907–1949). Народився в с. Конюхів (сучасна Львівська обл.). Учився в Стрийській гімназії та у Львівській політехніці. Неодноразово заарештовувався за націоналістичну діяльність. Підхорунжий польської армії. У вересні 1938 р. емігрує до Австрії, потім до Німеччини. Учасник Краківського збору ОУН. У березні-травні 1941 р. – викладач вищих старшинських (офіцерських) курсів ОУН(б) у Кракові. 1942 р. заарештований німцями. За нез’ясованих обставин звільнений з тюрми. 31 травня 1949 р. застрелився у Львові при спробі затримання його НКВС.

Олекса Гасин

Ільницький Роман (псевдо: Кривчевський) (1915–2000). Народився в с. Кривче (сучасний Борщівський р-н Тернопільської обл.). Член ОУН. Затриманий (за офіційними німецькими джерелами – «почесно ув’язнений») разом із Бандерою, Стецьком. Утримувався в блоці «Z». Після Другої світової війни – генеральний секретар міжнародного комітету переміщених осіб і політемігрантів у Німеччині (1947–1952 рр.), видавець і редактор тижневика «Час» (1945–1949 рр.), редактор часопису «Український самостійник» (1955–1956 рр.). З 1957 р. – голова ОУН(з). 1962 р. під псевдонімом Р. Кривчевський опублікував розвідку «ОУН в Україні, ОУН (з) і ЗЧ ОУН: причинок до історії українського націоналістичного руху» (Нью-Йорк – Торонто). Помер у м. Нью-Йорк (США).

Лебідь Микола (псевдо: Максим Рубан, Чорт, Марко, Олег, Ігор) (1909 або 1910–1998). Народився в с. Стрілища (сучасна Львівська обл.). Закінчив Львівську гімназію. Член УВО з 1925 р., член ОУН з 1929 р. У 1936 р. засуджений до смертної кари (замінено на довічне ув’язнення) за участь у вбивстві міністра Б. Перацького. В 1939 р. звільнений німцями (за іншими даними – втік за нез’ясованих обставин). Учасник Краківського збору, на якому був обраний заступником Бандери. Єдиний з провідників ОУН(б), який уникнув арешту влітку 1941 р. Після арешту Бандери та Стецька – урядуючий провідник ОУН(б). У липні 1944 р. виїхав на Захід, член ЗЧ ОУН. З 1949 р. – на еміграції в США.

Микола Лебідь

Климів Іван (псевдо: Арідник, Куліба, Мармаш, Легенда) (1909–1942). Народився в с. Сілець (сучасний Сокальський р-н Львівської обл.). Навчався в Сокальській гімназії. Член ОУН (після 1932 р.). Неодноразово заарештовувався за націоналістичну діяльність, був в’язнем Берези Картузької, в 1937 р. був засуджений до 10 років. Після звільнення – Крайовий провідник Північно-західних українських земель (ПЗУЗ), з грудня 1940 р. – керівник КЕ РП ОУН у Львові. Заарештований німцями в грудні 1942 р., забитий під час допитів.

Іван Климів

Лисий Володимир (1893–1966). Народився в с. Копичинці (нині – Гусятинський р-н Львівської обл.). Навчався у Віденському та Львівському університетах. Учасник Першої світової війни. У лютому-квітні 1918 р. – офіцер з доручень австрійського командування при Українській Центральній Раді. З січня 1919 р. – референт державного секретаря внутрішніх справ Західноукраїнської Народної Республіки, згодом – керівник пропагандистського підвідділу розвідувального відділу Начальної команди Української Галицької армії. Восени 1919 р. – офіцер штабу Дієвої армії УНР. З 1923 р. працював адвокатом, очолював Подільський народний банк. Один з фундаторів Української радикальної партії (з 1926 р. – Українська соціалістична радикальна партія), обіймав посаду заступника голови. З вересня 1939 р. – співробітник регіонального відділення АН УРСР (нині Західний науковий центр Національної академії наук України). Після розпуску УДП працював юристом у Львові. З 1944 р. – на еміграції, з 1949 р. жив у США. Один із засновників Української вільної громади в США, секретар окружної ради Робітничого союзу, голова Федерації американських українців у шт. Мічиган, у 1954–1972 рр. – головний редактор журналу «Вільна Україна» (Vil’na Ukraïna (Free Ukraine).

Володимир Лисий

Ольховський Ілярій – інженер, директор Центрального українського банку (заступник – Лев Ребет).

Павликовський Юліян (1888–1949). Народився в с. Синьків (сучасний Радехівський р-н Львівської обл.) у родині священика. Випускник юридичного ф-ту Львівського ун-ту (1910), навчався у Віденській вищій