Читати книгу - "Вибрані твори"

Така шкода, що під № 14 кімната дорога! Крім того, ми обов’язково хочемо знайти хоч частинно умебльовану кімнату, бо при нашому циганському життю купувати меблі просто дико. Отже, Натусь, розпитуйся у всіх, на всякий випадок, а ми з Мішею теж будемо бігати спочатку біля Фільтрової, а вже як там не буде нічого, то перейдемо далі...

Дістала листа від Зої, яка дуже і дуже радіє, що ти їй написала. Прислала вірш, але він — ні до чого! На цей раз. Вибач, що так зле пишу, маю попечений палець.

Напиши, золотко, чи будеш в суботу 22-го дома і коли. Якщо у вас в суботу вже збираються, то, може, зустрінемося десь в іншому місці, щоб нам не перешкоджали. Пришли обов’язково № телефону, який я згубила.

Вітай батьків і Петруся. Міша тебе вітає.

В суботу приїдемо по 10-ій годині, отже, в той день не побачимося.

[Желязна Жондова], 19/Х

Сьогодні, дорогенька, мала я відіслати вже цього листа, але така страшна погода, що не можу нікого послати на пошту. Тоска страшна, отже, єдиний вихід — написати знов тобі. Зранку ходила по кімнаті і думала про поезію та про ріжних поетів. Дійсно, Натусь, може і є в твоїх віршах багато «мазохизму», але ж і є багато «вічної жіночости» в [н]айліпшому, найгарнішому розумінню цього слова. І ця міша[ни]на має великий чар. Крім того, ти добре знаєш мову, і то [не] вивчено, а стихійно. У тебе не можуть бути такі помилки, як у Маланюка, Ольжича і в мене. «Степа», «Копита» — це вплив російської мови. Ця ж помилка була в моєму віршу «Відвічне», яку я зауважила вже після того, як відіслала його тобі, а власно «Віка летять», але я цей вірш вже давно виправила.

Це — груба помилка, але часом мене наголоси просто мучають, бо не можу вирішити, як правильніше. Звертаюся до Міші, який дуже добре знає мову, але і він не завжди буває певний. Це т. зв. спірні наголоси. Атже ж я сама кажу: перейдемо, заберемо, даємо, але часто кажуть перейдемо і перейдемо (галичани). Отже, невідомо, як правильніше.

Я давно нічого твого не читала. Пришли мені той цикл, який ти надіслала Бурачинській. Жалію, чому «Нова Хата» не в наших руках. Вигляд вона має цілком репрезентативний, але зміст жахливий.

Ох, Натусь, що я тут буду робити до 1-го? Їй Богу, не [знаю.] Коченію від холоду, а до цього всього вранці заболів у мене шалено зуб. Я почекала півгодини, потім голосно сказа[ла:] «Ну, це вже занадто!» І уяви собі — як рукою зняло. Але боюся, що це може повторитися, а тут це — жах. Нема лікаря, нема аптеки.

Батькові останнього листа написала два тижні то[му], але відповіді не маю досі, отже, навіть не знаю, чи він здоровий. Сумно мені це дуже.

Взагалі, Натусь, так сумно, що хочеться вити. Я ж вже півроку безвиїздно на цьому селі. Тупію і дичаю. Швидко почну лазити «на четвереньках» і гризт[и] кості. Не розбираю, де у сукні гора і де низ. Жутко.

Рятуй мене, а тому пиши!!!

Ще раз цілую.

Твоя

«Кля[ра»]

[Желязна Жондова], 16/ VI [1933]

Рідненька моя Натуся!

Як же ж помалу тягнеться тут час! Я тут лише десять днів, а мені здається, що принаймні — місяць.

Зрештою, живеться не зле: не хоріємо, їсти маємо що, а маємо тепер навіть дві кімнати. Але все ж сумно. З книжками зле, бо все, що я мала, — перечитала, а з бібліотеки не можу цього року брати, бо тепер ніхто не їздить регулярно до містечка, де та бібліотека є. Що ж я роблю цілі дні? Штопаю, господарюю, гуляю, їзжу з Мішею на поле і читаю часописи. В четвер хочу все ж поїхати до СИо^еІ (назва містечка) і набрати книжок, скільки можна і на непевний час. З’їм при нагоді і lody, за якими порядно скучила, а там вони дуже добрі і дуже дешеві: 40 gr. велика порція! Звичайно, в той мент буду думками з тобою і буду жаліти, що тебе не буде зі мною. Ця поїздка — єдина розривка, яка мене чекає тут.

Згадую своє життя в Варшаві і порівнюю з теперіш-ним. Тяжко собі уявити щось більш протилежне!

Оскільки Варшава, особливо останній місяць, мала стиль легкосалоновий, стиль Ігоря Северянина або Вертинського, остільки Йе1а2па Rzadowa, — це помісь Гоголя, Аксакова, Мельникова-Печерського з Достоєв-ським і Толстим.

Від перших є