read-books.club » Пригодницькі книги » Омбре. Над темрявою і світлом 📚 - Українською

Читати книгу - "Омбре. Над темрявою і світлом"

193
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Омбре. Над темрявою і світлом" автора Лариса Підгірна. Жанр книги: Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 72 73 74 ... 94
Перейти на сторінку:
тамплієрів як про річ, що існує насправді, а не лише у вигляді теорії. Ви розумна жінка. Переконаний, власне життя Ви цінуєте більше, ніж артефакти якогось середньовічного ордену, тому допоможете нам. А тепер до справи, — наче й не було нічого, промовив Юрій.

— Я не збираюся Вам ні в чому більше допомагати! Взагалі співпрацювати з Вами!

— Ну, ну, це ж несерйозно! — обличчя Юрія скривилося у холодній посмішці. — До того ж, Едіто, у Вас немає вибору.

Я подивилася на нього переляканими очима.

— Що Ви таке говорите?! У чому річ? Що за дурня...

— Дурня полягає в тому, що Ви, Едіто, щодня ходите по лезу бритви і самі того не відаєте.

— Ви мене шантажуєте?

— Попереджаю, — розсміявся Юрій.

— Я справді нічого не розумію, Юрію. Ясніше, будь ласка, поясніть.

— Ви молода, розумна, цікава жінка, маєте наукову ступінь... — завів Князевич знову своєї.

— Я не здобула її і цим завдячую Вам.

Юрій стомлено покрутив головою, так, що в шиї почувся хрускіт.

— Зовсім забув, пані професорко. Ось документи, що засвідчують Ваш науковий ступінь... — він простягнув мені прозорий пластиковий конверт, в якому, очевидно, справді були якісь документи.

— Ого... Скільки компліментів і щедрот за один раз, — твердо проказала я. — Тим більше з уст людини, що погрозами змушує мене до співпраці, суть якої навіть не намагається пояснити.

— З Вами нічого поганого не станеться, якщо будете поводитися чемно, — відрізав Юрій, — і виконаєте наше доручення. Зовсім нескладне завдання, Едіто.

— Маю підірвати президентський кортеж чи пограбувати Лувр?

Юрій розсміявся:

— О, нарешті Ви жартуєте! Ми починаємо домовлятися.

— Яке завдання?

— Ось! — Юрій дістав із пластикового конверта якесь фото. — Це відомий колекціонер, у минулому — працівник французьких спецслужб. Його ім’я граф Люціус.

Я перевела погляд на фотокартку і відчула, як моє горло стиснули невидимі лещата: на мене дивився елегантний, усміхнений сіроокий... На мене з фото дивився отець Люк!

— Граф Люціус? — повторила я, намагаючись зібрати свої думки докупи. — Люціус... Дивне ім’я для чоловіка!

— Саме так. Люціус. Старовинне латинське ім’я. Але Вам він більше відомий як отець Люк, вікарій місцевого костелу, чи не так? — відповів Юрій мені насмішкувато. — Такий елегантний священик, що люб’язно спілкується з вродливими прихожанками... Такий собі сучасний Араміс!

— Що за дурня? — розгублено почала я, все більше розуміючи, що таки дійсно вляпалася з головою. — Що за маячню Ви городите?

— Не хвилюйтеся так, Едіто! — випередив мене Князевич. — Єдине, що відрізняє його від знайомих Вам українських чоловіків, — графський титул і манери. Ну, і його блакитна кров, гени... — він розсміявся. — Та пан Люціус чудово володіє і англійською, і російською, і польською, тож я переконаний, мовного бар’єру у вас не виникло... До того ж є те, що притягує його до Вас, наче магнітом... Інформація, яку знаєте лише Ви. Ви потрібні йому у пошуках Чаші Омбре.

— Ви маєте на увазі те, що цей чоловік, граф Люціус, і вікарій костелу, отець Люк, — одна і та ж особа? Нащадок Жака і Х’юго де Моле, лицарів ордену Храму?

— Саме так. Де Моле — старовинне прізвище його роду по материнській лінії, Едіто. Граф Люціус Антуан Серж де Прейзі де Моле. Таке його повне ім’я.

Тепер голос Юрія звучав зовсім тихо.

— Ваше завдання — продовжити ваше чудесне знайомство з мсьє графом, втертися в довіру, можливо, навіть переспати з ним, аби дізнатися, що відомо йому, якою інформацією він володіє, що планує робити далі... Нам потрібно знати про кожен його крок!

Я обурено подивилася на Юрія і сутужно ковтнула повітря.

— Ну, не будьте занудою! Ви ж молода вродлива жінка! — розсміявся він. — Я б на Вашому місці скористався таким рідкісним шансом. Французькі графи на кожному кроці не валяються!

— То, можливо, граф — гей і у Вас є шанс? — вигукнула я зопалу.

Юрій прокашлявся.

— Едіто, — проказав він. — Нас цікавить навіть не стільки сам граф, як один із його фоліантів, рукописна книга, в якій розповідається про життя-буття Х’юго де Моле, його предка-тамплієра. Книга надзвичайно цінна, бо написана таким собі Георгом де Гастоном, зброєносцем, ще за життя самого Х’юго де Моле. Маємо інформацію, що граф привіз її із собою. Ви маєте її викрасти.

— Я? — мій голос затремтів осиковим листом.

— Так, Ви, моя люба. А викравши, передасте мені. Далі повертайтеся додому і живіть собі, ніби нічого не трапилося.

— Про що Ви говорите? Викрасти книгу в отця Люка?! Навіть якби я погодилася на таку маячню, звідки мені знати, що це саме та книга?

— Не хвилюйтеся, граф Люціус сам покаже її Вам. Він це зробить обов’язково. Ви ж йому так потрібні для пошуку Чаші! — криво усміхнувся Юрій. — Гадаю, Ваші паранормальні здібності стануть Вам у

1 ... 72 73 74 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Омбре. Над темрявою і світлом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Омбре. Над темрявою і світлом"