Читати книгу - "Син Начальника сиріт"

І нарешті, перша частина найкращої північнокорейської повісті цього року починається сьогодні. Заплющіть очі й уявіть собі нашу народну артистку Сан Мун. Викиньте з голови ті дурні чутки й поголоски, які останнім часом крутилися в місті навколо неї. Уявіть її такою, якою вона завжди житиме в серці нашого народу. Згадайте славнозвісну сцену лихоманки в «Жінці народу», де з лоба героїні, зґвалтованої японцями, тече піт, зустрічаючись при світлі місяця зі сльозою на щоці, скрапуючи на її патріотичні груди? Як може одна сльоза, що починалася краплею горя, перемінитися на потік рішучості і, урешті, на хвилю народного гніву? Звичайно, громадяни, освіжіть у пам’яті останні кадри «Істинної дочки Батьківщини», де Сан Мун у кривавому серпанку з’являється з поля бою, врятувавши наш прапор, а за її спиною горить і йде на дно переможена американська армія.

А тепер уявіть її будинок на мальовничих схилах гори Тесон. Від підніжжя гори здіймаються свіжі пахощі кімерсенії та кімченірії з теплиць ботанічного саду. Далі розкинувся Центральний зоопарк, найкращий зоопарк світу, у якому доступні для огляду понад чотириста видів тварин - живих і добре доглянутих. Уявіть дітей Сан Мун - небесних створінь, які сповнюють дім пишною музикою санджо[34] - хлопчик грає на теґемі[35], а дівчинка - на каяґемі. Навіть наша народна артистка повинна чинити народну справу, тож вона займалася консервацією морської капусти, щоб, якщо повториться важкий березень, її сім’я змогла його пережити. Морську капусту хвилі виносять на берег у таких кількостях, що вона здатна нагодувати мільйони людей, а висушена, може використовуватися для набивання матраців, ізоляції, покращення чоловічої сили та палива для місцевих мегаватних станцій.

Уявіть собі, як сяє чосон-от нашої артистки, коли вона стерилізує банки, погляньте, як сяє вона жіночністю в хмарах гарячої пари!

І тут почувся стукіт у двері. У ці двері ніхто раніше не стукав: у цьому домі так не заведено. У найбезпечнішій країні світу, де злочин є поняттям винятковим і нечуваним, вона не боялася за себе. Але Сан Мун вагалася. Її чоловік командир Ґа часто надовго відлучався з небезпечними завданнями, і саме так було тоді. Може, щось із ним сталося і прийшов державний посланець із поганою новиною? Вона розуміла, що насправді він належить своїй державі, своєму народові й що їй не слід вважати його своїм, але вона вважала його своїм - таке сильне було її кохання. Що вона могла вдіяти?

Коли відчинилися двері, на порозі стояв командир Ґа: його форма була свіжа й чиста, а груди прикрашали Рубінова Зірка та Вічний Вогонь Чучхе. Він зайшов і, побачивши велику красу Сан Мун, зухвало роздягнув її очима. Дивіться, як він вдивляється в обриси її тіла під халатом, стежить за тим, як її груди колишуться від найменшого руху тіла. Дивіться, як цей боягуз має ні за що велику корейську скромність Сан Мун!

Добрий громадянин подумає: як можна назвати героя командира Ґа боягузом? Хіба командир Ґа не керував шістьма успішними місіями з усунення ворогів у тунелях під ДМЗ? Хіба не має він золотого пояса з тхеквондо, найгрізнішого бойового мистецтва світу? Хіба не завоював для себе Ґа кіноактрису Сан Мун у наречені - ту, що зіграла головні ролі в славетних стрічках «Безсмертно вірні» і «Смерть гнобителів»?

Відповідь на ці запитання, громадяни, така: то був не справжній командир Ґа! Подивіться на фото командира на стіні над головою цього самозванця. У чоловіка на знімку опуклий лоб і зуби, стерті лютим скреготом. А тепер погляньте на цього худющого чоловіка у формі командира - запалі груди, дівчачі вуха, у штанах ледве простежується щось таке, як локшина. Звичайно, це жахливе зухвальство - присвоювати собі честь називатися командиром Ґа, але звідси може взяти початок наша повість.

Він крикнув:

- Я - командир Ґа, і ти будеш ставитися до мене, як до нього!

І хоча чуття підказували їй, що це неправда, але ця мудра жінка вирішила не піддаватися почуттям, а довіритися керівництву офіційної особи, міністра. Коли сумніваєтеся, завжди беріть приклад із тих, хто вищий від вас.

Два тижні вона, однак, ставилася до нього обережно. Він мав спати в льосі з собакою, і йому дозволялося вийти нагору тільки щоб поїсти бульйону, який вона щодня варила для нього. Його тіло було худе, і він не скаржився на те, що суп рідкий. Щодня вона готувала йому гарячу ванну, щоб він міг мити своє тіло. Після того як вірна дружина, Сан Мун купалася в тій воді, що залишалася після нього. Нарешті, він повертався до льоху з собакою - звіром, не призначеним для одомашнення. Цілий рік тварина гризла меблі й гидила де хотіла. Ніяке побиття з боку чоловіка Сан Мун не змусило собаку до послуху. Тепер у льосі командир Ґа навчав його «сидіти», «лежати» та інших безглуздих капіталістичних команд. Найгіршою з тих команд є «фас» - за її допомогою тварину закликають до браконьєрства на народній землі.

Два тижні вони жили в такий спосіб, наче тим можна було повернути додому справжнього чоловіка Сан Мун, наче він ніколи не зникав. Немовби той чоловік, що перебував у її будинку, був таким собі антрактом, перервою в її величній грі на зйомках. Звичайно, для актриси це було важко: погляньте на її позу, як вона твердо стоїть, схрестивши руки на грудях. Але ж чи думала вона, що біль у її фільмах - тільки гра, що народні страждання, показані в них - лише вигадка? Чи думала Сан Мун, що в Кореї, яку терзали протягом тисячоліть, вона зможе прожити, не втративши одного-двох чоловіків?

Адже командир Ґа, чи хто він був насправді, гадав, що для нього все скінчилося льохом. Там було достатньо місця, щоб стати на ноги, але завдовжки він був лише п’ятнадцять метрів - достатньо, щоб пройти під двором і, може, трохи під дорогою. У ньому стояли бочки з запасами на випадок нового важкого березня. У приміщенні були одна лампочка й один стілець. Також стояла велика колекція DVD-дисків, хоча й не було жодного екрана, щоб їх дивитися. Але він радо слухав, як хлопчик угорі вигравав тремкі ноти на своєму теґемі, і солодко було чути, як мати вчить