Читати книгу - "Вступ до психоаналізу"

або ділянкою тіла; при цьому вони не зважають на анатомічну невідповідність, не відчувають огиди (рот і анус заступають піхву). Далі йдуть інші, що, хоч і прив’язані до геніталій як до об’єкта, цінують їх не за їхні сексуальні, а за інші функції, які вони виконують з огляду на свою анатомічну будову або які відбуваються в безпосередній близькості від них. Так ми дізнаємося, що видільні функції, які в процесі виховання дитини були відкинуті як непристойні, й далі зберігають властивість становити сексуальний інтерес. Далі йдуть ті, що взагалі відмовились від геніталій як об’єкта; пожаданим об’єктом для них замість геніталій стають інші частини тіла: жіночі груди, ноги або заплетені коси. Ще далі настає черга тих, що для них і частина тіла вже нічого не важить, усі їхні бажання задовольняє якийсь елемент одягу, взуття, білизна — це фетишисти. За ними в цій низці йдуть особи, що, хоч і потребують усього об’єкта в цілості, але ставлять до нього досить своєрідні, незвичайні, а то й просто жахливі вимоги, — навіть такі, що він уже має стати безборонним трупом; або по-злочинному силують партнера, щоб уволю натішитися ним. Але досить про ці жахіття!

У другому гурті бачимо передусім тих збоченців, мету сексуальних жадань котрих становлять дії, які за нормальних умов лише вступні або підготовчі. Вони прагнуть оглядати чи обмацувати інших осіб, підглядати за їхніми найінтимнішими функціями; або ж оголюють ті частини тіла, які слід приховувати, потай сподіваючись, що їх винагородять за те таким самим учинком. Далі йдуть незбагненні садисти, чиї ніжні прагнення не знають ніякої іншої мети, крім заподіяння болю й мук своєму об’єктові: від перших натяків на приниження до тяжких тілесних ушкоджень. Немов додатком до них є мазохісти, єдина втіха яких — зазнавати від свого жаданого об’єкта принижень і тортур — і символічних, і справжніх. А є й такі, в кого поєднуються і сплітаються чимало оцих ненормальних рис; наприкінці ми ще дізнаємося, що кожну з цих груп можна поділити надвоє: на тих, хто справді шукає такого сексуального задоволення, і на тих, хто задовольняється самою уявою, мріючи про ці задоволення; їм узагалі не потрібний жодний реальний об’єкт, вони заступають його витворами власної фантазії.

При цьому не виникає навіть найменшого сумніву, що ці всі незвичайні, безумні й жахливі речі справді становлять сексуальну активність тих людей. І не лише тому, що вони самі так сприймають їх і розуміють їхній сурогатний характер; слід визнати, що в житті цих людей вони відіграють ту саму роль, що й нормальне сексуальне задоволення в нашому, вимагаючи не менших, а то й незмірних жертв; цілком можна — як у загальних рисах, так і докладно — простежити, де ці ненормальності зливаються з нормою і де відступають від неї. Не уникне вашої уваги й те, що тут також можна знайти чуття непристойності, так тісно пов’язане з сексуальною активністю; ба більше, в переважній більшості випадків воно зростає до справжньої ганьби.

А тепер, вельмишановні добродійки і добродії, як ми поставимось до цих незвичайних форм сексуального задоволення? Обурення, вияви вашої особистої огиди й запевнення, що нам такі жадання не властиві, вочевидь не дуже нам зарадять. Адже питання полягає не в цьому. Зрештою, це така ж царина феноменів, як і будь-яка інша. Намагання ухилитися, втекти від проблеми, сказавши, ніби це курйозні, рідкісні явища, можна легко спинити. Бо ж, навпаки, йдеться про загальні й досить поширені феномени. А якщо ми заявимо, що через ці незвичайні явища нам немає потреби міняти свої погляди на сексуальне життя людини, оскільки вони всі до одного — лише відступи та відхилення від сексуального інстинкту, цю відповідь треба було б обґрунтувати. Якщо ми не розуміємо цих хворобливих форм сексуальності й не можемо пов’язати їх із нормальним статевим життям, то в такому разі не розуміємо й нормальної сексуальності. Одне слово, перед нами неминуче постає завдання дати докладне теоретичне пояснення, чому існують названі збочення і як вони пов’язані з так званою нормальною сексуальністю.

У цьому нам допоможуть одна свіжа думка і два нові спостереження. Думку ми завдячуємо Іванові Блоху: він не згоден, що ці всі збочення — «дегенеративні ознаки», й доводить, що таке хистке і широке трактування сексуального об’єкта, такі відхилення від сексуальної мети траплялися завжди, в усі відомі нам історичні періоди, в усіх — і найпримітивніших, і найцивілізованіших — народів, і часом до них ставились досить стерпно, а часом вони навіть здобували загальне визнання. А спостереженнями ми збагатилися при психоаналітичному дослідженні невротиків, і тепер вони мають вирішальною мірою вплинути на формування наших уявлень про сексуальні збочення.

Ми вже казали, що невротичні симптоми — це замінники сексуального задоволення, і я зазначав, що, доводячи це твердження через аналіз симптомів, нам довелося зіткнутись із чималими труднощами. Власне, воно тільки тоді буде цілковито слушним, коли під «сексуальним задоволенням» розуміти й так звані збочені сексуальні потреби, бо ми несподівано часто змушені раз у раз визнавати саме таку інтерпретацію симптомів. Претензії гомосексуалістів або збоченців на винятковість одразу розсипаються, тільки-но ми дізнаємось, що наявність гомосексуальних схильностей можна довести в кожного окремого невротика і що чимала частка симптомів є виявом цього латентного збочення. Ті, хто сам себе називає гомосексуалістом, — це лише люди, в котрих це збочення усвідомлене і виявлене, але їхня кількість мізерна, порівнюючи з числом латентних гомосексуалістів. Ми, проте, змушені розглядати вибір сексуального об’єкта з осіб тієї самої статі як регулярне відхилення людської здатності кохати і дедалі більше переконуємось, що воно має дуже велику вагу. Звичайно, це не касує різниці між явним гомосексуалізмом і нормальною поведінкою: її практичне значення зберігається, натомість її теоретична вартість незмірно зменшується. Ми навіть дійшли висновку, що один певний різновид психічних розладів — параноя, яку вже не можна вважати за невроз переносу, — неодмінно виникає внаслідок спроби боронитися від надміру сильного гомосексуального потягу. Напевне, ви пам’ятаєте, що одна з наших пацієнток у своїх нав’язливих діях прибрала роль чоловіка, свого власного, але покинутого шлюбного чоловіка; такі симптоми перевтілення в чоловіка дуже часто трапляються в невротичних жінок. Якщо такі явища й не можна назвати власне гомосексуальністю, вони все-таки тісно пов’язані з її зародками.

Як ви, очевидно, знаєте, невроз істерії може спричинити симптоми в усіх системах органів людського тіла, порушивши таким чином усі функції. Аналіз показує, що при цьому виявляються всі ті названі збоченими потяги, мета яких — замінити геніталії якимсь іншим органом. Тоді той орган трактують як замінник геніталій; саме завдяки вивченню симптоматики істерії ми дійшли висновку, що, крім функціо­нальної ролі, органам тіла можна приписати ще й сексуальне — ерогенне — значення і, коли надати їм забагато цього значення, нормальне, звичайне функціонування органа порушується. Різноманітні відчуття та іннервації, що постають перед нами як істеричні симптоми в органах, які нібито не мають нічого спільного з сексуальністю, так розкривають нам свою природу, що ми вже бачимо в них задоволення збочених статевих потягів, при яких інші органи узурпували роль геніталій. Далі ми помічаємо, якою великою мірою саме органи травлення та виділення здатні ставати джерелом сексуального збудження. Отже, це ті самі явища, які властиві і явним збоченцям, тільки в них їх можна спостерігати у відкритій, очевидній формі, натомість при істерії ми змушені йти кружним шляхом через