Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

подібної ситуації, по допомогу можна звернутися до тих, хто вже має такий досвід. Якщо у вас призначено співбесіду в певній компанії, буде корисно дізнатися якомога більше про неї заздалегідь: які в неї пріоритети та цілі, людину з якими здібностями та рисами характеру вони шукають, навіть про те, які питання вони зазвичай ставлять під час співбесід! Почитайте про цю компанію. Поговоріть із кимось, хто там працює. Ви краще відчуватимете, що маєте запропонувати роботодавцю в контексті конкретних потреб, а також вразите людину, котра проводить співбесіду, своєю ініціативністю та інтересом.

Репетиція

Можливо, ідея справжньої репетиції телефонного дзвінка або співбесіди здасться вам дурною, проте це один із найкращих способів заспокоїтись, якщо ви нервуєте. Знання, поспіхом сформовані у вашій голові, скоріше покинуть вас під тиском страху сцени, ніж знання, запрограмовані в поведінці й доведені майже до автоматизму. Актори знають про це. Вони не просто запам’ятовують слова й виходять на сцену в день прем’єри. Вони репетирують.

Чудово, якщо вам є перед ким репетирувати – кимось, хто грає другу роль, подає репліки й допомагає «виліпити» форму вашого виступу. Дуже корисно просто стати й говорити перед кимось – вашим чоловіком, дружиною, дитиною чи другом. (У наступному розділі я розповім, як залучити їх до такої допомоги.) Однак є також іще два дуже цікаві типи репетицій, які ви можете проводити самі, у своїй уяві.

Супер-Я / Супердурень

Знайома ситуація, коли ви іноді лежите вдома у своєму затишному ліжку, уявляючи ідеальну бесіду або суперечку, в якій ви неймовірно дотепні, абсолютно спокійні й говорите тільки правильні речі? Або, навпаки, в агонії страху сцени малюєте в уяві картину повної катастрофи? Обидві ці фантазії мають своє призначення. Це інстинктивні спроби підготуватися. Ось як вони можуть допомогти.

Хоч би з чим ви збиралися мати справу, сядьте в зручне крісло, заплющте очі, розслабтесь і уявіть, як би ви це зробили, якби були ідеальні – діяли бездоганно, наче людина, котрою ви хотіли б бути, котру ви бачили тільки в кіно та власних мріях… і котрої не існує в природі.

Тепер змініть сцену. Заплющте очі, напружтеся та уявіть найгіршу катастрофу, яка може вас спіткати. Ви заходите до офісу, усміхаючись та простягаючи руку для привітання, перечіпаєтесь через килим і падаєте. Ви затинаєтесь. Редактор журналу, гортаючи сторінки вашого оповідання про смерть собаки, починає сміятися. Ви забуваєте власне ім’я. Будь-що. Просто нехай це буде повний провал – найгірший конфуз, який ви можете уявити.

Тепер розплющте очі.

Ця вправа принесе вам величезне полегшення від усвідомлення того, що у вас не перший і не другий випадок. Супер-Я не існує, це правда, але Супердурень – також фікція. Оскільки ви в принципі не можете бути досконалим (і ніхто не може), навіщо мучити себе, намагаючись таким стати, або картати себе за те, що у вас це не виходить? З іншого боку, хоч як сильно ви напартачите, все одно ніколи не «досягнете» рівня Супердурня. Отже, припиніть хвилюватися щодо цього. Ви дослідили крайні можливості й переконалися, що реальність десь посередині. Але фантазія про Супер-Я здатна вас чогось навчити. Цей взірець може стати джерелом справді вишуканих ідей, жестів або фраз. Їхній сценарій продиктувала ваша уява – отже, якщо ви їх використаєте, це не буде плагіатом!

Граємо роль протилежної сторони

Підготуватися до співбесіди або зустрічі можна також сівши за стіл та уявивши себе в ролі людини, з котрою ви маєте зустрітись і котра дивиться, як ви заходите до кімнати. Ви вже мали подібний досвід у розділі 3, коли робили вправу «Побачити себе очима інших». Тоді ви записували все гарне, що могла б сказати про вас інша людина. Цього разу, однак, ви будете виконувати роль потенційного роботодавця, кредитора, власника крамниці або клієнта – когось, чиїм бажанням, потребам і очікуванням ви маєте відповідати, якщо хочете, щоб зустріч була вдалою. Корисно в такому випадку запитати себе: «Що може зацікавити цю людину в працівникові, можливості інвестування коштів або товарі? Її більше вразить консервативний, повсякденний чи приголомшливо оригінальний стиль? Які питання вона може поставити? Який я матиму вигляд у її очах? Чи не виникне невідповідності між її очікуваннями і тим, як я себе презентую? Якщо так, у чому полягає ця невідповідність і як я можу це виправити?»

Я не погоджуюся з людьми, котрі вважають, що можна «переготуватися». Я справді не думаю, що така ймовірність узагалі існує. Поки ви пам’ятаєте, що реальна ситуація відрізняється від ваших вправ і в основі своїй є непередбачуваною, підготовка може принести тільки користь. Під час справжньої зустрічі буде досить несподіваних моментів, так що додавати їх не варто! Підготовка не зцілює від страху сцени, але дозволяє вам почуватися значно впевненіше, ніж тоді, коли ви маєте діяти в невідомій ситуації експромтом. І як тільки ви отримали певний досвід, вам не треба буде так ретельно готуватися, тому що досвід уже буде вашою підготовкою.

Сигнал виживання № 2: Знизьте власні стандарти – для початку

Це милосердне послання намагається достукатися до вас, коли ви заклякли з пензлем у руках, або ваші пальці зупинилися в кількох сантиметрах від клавіатури, або ви розкрили рота, щоб почати пропонувати страховку першому клієнтові. Хоч як добре ви підготовані до свого першого дня на новій роботі або першої сторінки роману, нотатки до якого робили впродовж кількох місяців, це різні речі. Це реальність. Ви ніколи цим раніше не займались, і якщо з першого ж разу будете очікувати від себе вправності людини, котра робила це вже тисячу разів, у вас проблема. Ви взагалі не зможете з цим упоратись.

Існує багато причин для пояснення такого передчасного перфекціонізму. Можливо, перед вами ставили надмірні вимоги в дитинстві. Або, як у моєму випадку, вам могли говорити, що ви дивовижний геній, здатний робити будь-що у світі, але ніколи не пояснювали як. Або, можливо, ви зростали в «родині глядачів»: серед людей, які вважають видатні досягнення результатом дій якихось вищих створінь, що не вимагають жодних зусиль. Члени такої родини не бачать тривалого, складного процесу розвитку, який передує