Читати книгу - "Як народжуються емоції"

з імунною системою, що поєднує психічне й фізичне здоров’я всередині вашого передбачливого мозку. Коли погані передбачення проходять без перевірки, вони можуть призвести до хронічно розбалансованого бюджету тіла, що сприяє запаленню в мозку та псує ваші інтероцептивні передбачення ще більше в зачарованому колі. Отже, ті самі системи, що конструюють емоції, можуть також сприяти хворобі.

Я не кажу, що дефіцит бюджету тіла — єдина причина всіх психічних хвороб. Не натякаю я й на те, що відновлення балансу бюджету є панацеєю. Я просто кажу, що завдяки нашому новому погляду на природу людини ми можемо зрозуміти, що бюджет тіла — спільний чинник захворювань, що традиційно вважаються окремими.

Коли ви маєте забагато передбачень і недостатньо виправлень, то почуваєтесь погано, а ступінь поганості залежить від понять, які ви при цьому використовуєте. У невеликих обсягах ви можете почуватися злими або присоромленими. У величезних обсягах отримуєте хронічний біль або депресію. Натомість забагато сенсорних сигналів та неефективне передбачення приносять тривожність, і у величезних обсягах у вас можуть розвиватися тривожні розлади. Без жодних передбачень узагалі ви б мали стан, подібний до аутизму.

Виявляється, всі ці розлади походять від неправильного бюджетування. Тепер уявіть разом зі мною на хвилинку безліч способів, якими молоді люди можуть розвинути в себе бюджет тіла з хронічною перевитратою. Існують, звичайно, відверто жорстоке поводження та нехтування, але й справжня лавина менших подій. Постійний потік насильства, який вони бачать по телевізору, в кіно, на відео та в комп’ютерних іграх. Примітивна мова, яку вони чують у поп-музиці, та жартівливі обрáзи, коли вони вітають приятельок словами: «Хай, тьолка!» (це що: дружнє вітання чи приниження?). Розквіт знущань як форми жартів з вини телебачення, коли люди кажуть одне одному жахливі речі під звуки сміху за кадром. Додайте до цього майже безмежні можливості для соціального відторгнення, що походять з есемесок та соцмереж, поєднані з нестачею сну та фізичних вправ, плюс забагато псевдоїжі сумнівної якості, і ви отримаєте рецепт для покоління дорослих із хронічним неправильним бюджетуванням тіла.

Чи може нещастя хронічного неправильного бюджетування бути однією з причин, чому Сполучені Штати Америки сьогодні переживають опіатну кризу? Природні опіоїди вашого мозку зменшують біль, бо регулюють афект (не ноцицепцію), а опіатні наркотики імітують ці впливи — що може пояснити поширене зловживання ними. З 1997 по 2011 рік кількість дорослих американців, залежних від рецептурних наркотиків, зросла на 900 відсотків. Багато почали вживати героїн, метамфетаміни та інші вуличні наркотики, що зменшують стрес. Ми також знаємо, що значна частина населення не має достатнього сну, доброї їжі або регулярних занять спортом. За допомогою опіатних наркотиків люди, мабуть, займаються самолікуванням дискомфорту, що походить із хронічно розбалансованого бюджету тіла. Вони починають приймати опіати з різноманітних причин, але я підозрюю, що вживати їх і зловживати вони продовжують, бо ті регулюють їхній невпорядкований афект для кращого самопочуття. Їхні бюджети тіла занадто безладні, щоб із цією роботою могли впоратися природні опіоїди мозку.

Негаразди хронічного неправильного бюджетування можна також тимчасово полегшити їжею, що стимулює деякі з тих самих мозкових рецепторів, які реагують на опіатні наркотики. В експериментах на щурах така стимуляція приводить до того, що щури починають запихуватися високовуглеводною їжею, навіть коли не голодні. У людей поїдання цукру запускає в дію опіоїди мозку, збільшуючи їх виробництво. Тому, споживаючи нездорову їжу чи білий хліб, дійсно почуваєшся добре. Не дивно, що я люблю хрумкий багет. І цукор може дійсно діяти як слабкий анальгетик. І коли люди говорять, що наше суспільство залежне від цукру, вони, можливо, недалекі від істини. Я б не здивувалась, якби люди використовували високовуглеводну їжу як наркотик, для управління афектом та кращого самопочуття. Привіт, епідеміє ожиріння.

Велика частка громадян із розбалансованим бюджетом тіла не лише коштує державі мільярди доларів на турботу про їхнє здоров’я. Вона коштує людям їхнього добробуту, стосунків, навіть життя. Люди, які вивчають ці хвороби, починають відкидати есенціалізм, що створює категорії на кшталт «Тривожності», «Депресії» та «Хронічного болю», а шукають натомість спільних глибинних чинників. Якби ми могли додати до переліку цих спільних чинників інтероцепцію, збалансування бюджету тіла та поняття емоцій, підозрюю, що досягли би більшого прогресу проти цих виснажливих розладів. Тим часом ваше власне знання цих спільних чинників може допомогти вам уникати хвороб та ефективніше спілкуватися з лікарями.

Ми всі прямуємо вузькою стежкою між світом і розумом, між природним і соціальним. Багато явищ, які колись вважалися суто психічними: депресія, тривожність, стрес, хронічний біль — насправді можна пояснити з біологічної точки зору. Інші ж явища, що вважалися суто фізичними, на кшталт власне болю, є також психічними поняттями. Щоб стати ефективним будівничим вашого досвіду, вам потрібно відрізняти фізичну реальність від соціальної й ніколи не плутати одну з іншою, водночас усе ж розуміючи, що ці дві реальності безповоротно переплетені.

11.

Емоції і закон

Кожне суспільство має свої правила щодо того, які емоції прийнятні, коли вони прийнятні і як їх слід виявляти. У моїй американській культурі доречно відчувати тугу, коли хтось помирає, і недоречно хихотіти, коли труну опускають під землю. Вечірка-сюрприз — це час відчувати подив, а потім радість, а якщо ви заздалегідь знаєте, що для вас готують вечірку, то доречно зобразити подив, коли ви на неї прийдете. Ілонґоти з Філіппін можуть відчувати емоцію ліґет, коли діють як одна команда, щоб обезголовити ворога або відсвяткувати добре виконану роботу.

Якщо ж ви порушите правила соціальної реальності вашої культури, на вас може чекати покарання. Через сміх на похороні люди можуть почати вас уникати. Небажання зобразити подив на вашій власній вечірці може розчарувати гостей. І більшість культур уже не вітають обезголовлення.

Основні правила щодо емоцій у будь-якому суспільстві встановлює правова система[23]. Це твердження може здатися дещо дивним, але подумайте про таке. У Сполучених Штатах Америки, якщо ваш бухгалтер краде ваші заощадження або банкір продає вам погану іпотеку, убивати їх вважається неприйнятним; а от якщо ви вб’єте свого супутника життя в нападі люті через зраду з таємним коханцем чи коханкою, закон може зробити вам певну поблажку, особливо якщо ви чоловік. Неприйнятно змушувати вашого сусіда відчувати страх, що ви заподієте йому фізичну шкоду, — це вважається формою насильства, — але в деяких штатах цілком нормально «дати відсіч» і побити когось першим, навіть якщо ви вб’єте цю людину. Прийнятно виявляти кохання, але не (в різні часи американської історії) до людей, у яких однакова з вами стать або не однаковий колір шкіри. Порушите ці норми, і ви можете втратити гроші, свободу чи навіть життя.

Протягом століть закони в Сполучених Штатах формував класичний погляд на емоції, опертий на есенціалістську точку зору щодо людської природи. Судді, наприклад, намагаються відкидати емоції, керуючись у прийнятті рішень чистим розумом та вірячи, що емоції і розум є окремими одиницями. Обвинувачувані в насильстві виправдовуються тим, що були охоплені гнівом, маючи на увазі, що гнів є якимось єдиним казаном і, не стримуваний ясною думкою, закипає, випускаючи справжній потік агресії. Присяжні шукають в обвинувачуваного муки каяття, наче ті мають якесь єдине характерне вираження в обличчі й тілі.