read-books.club » Сучасна проза » Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук 📚 - Українською

Читати книгу - "Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук"

244
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Шабля і стріла" автора Юрій Володимирович Покальчук. Жанр книги: Сучасна проза / Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 71 72 73 ... 82
Перейти на сторінку:
померла. Касим-султан сам приїхав до нас, тризну

справляли за померлими таку, що пам'ятатимуть на довгі часи. А що мило-

стивий чоловік, то, незважаючи на малу дитину, узяв одразу ж одну із вдів

Багенбая собі за дружину, наймолодшу.

Отакий-от Касим-султан. А на нього цей негідник ще й руку заніс, зрозуміло, що намовили його, підкупили вороги...

— Але де ж могли його підкупити, ми ж разом утекли з в'язниці...

— Де могли, там і купили! Тим більше тут, вже коли таке про нього

повелося, пішла ще й чутка, що цей нечестивець мав негідний зв'язок з

молодшою дружиною свого батька! Ну як? Ти все ще захищатимеш його, чи

не забагато для зеленого ще жереб'яти, щоб аж стільки накоїти! Не вартий

він життя, зустрінеш — вбий! Я все сказав!

Старий поклонився і пішов з юрти.

Данило стояв, ошелешений усім почутим, і слова не йшли йому і вуст, і

холод поймав тіло, боляче було йому за хлопця, боляче


вкрай, до плачу. Тільки зараз збагнув він, що нема вороття Айда-рові додому, немає вороття, як би він не жадав його, і зрозумів Данило, що правду сказав

старий, що ота Шолпан таки була коханкою юнака, і ось що їло його, ось що

травмувало йому душу, не давало спокою, ось чому він не стримався й кинувся з

ножем на Касим-султана. Не тільки батько, не тільки брати, а отой гріх, ота

пристрасть, оте, за що він стільки страждав і мучився, було просто і легко забране

іншим, ворогом, вбивцею, катом батька і братів. Данило стояв розгублено, не

знаючи, як повести себе далі, аж його руки хтось торкнувся. Поруч стояв хлопчик

років дванадцяти-тринадцяти.

— Я його брат Даурен, — сказав він. — Ходи до нас. Хоч він і

проклятий родом, але мій брат. Моя мати сказала, щоби я закликав

тебе.

Юрта була багата, в ній сиділа стара вже жінка, яка звалась Салтанат. Мати

чотирьох дітей. Двох старших її синів убито разом з Багенбаєм.

Даурен і ще старша за нього дівчина лишились. У Багенбая від усіх дружин

лишилось в аулі загалом дванадцятеро дітей, не кажучи вже про інших родичів, які

були родичами й Айдарові.

Данило розповів матері Даурена чимало з того, що знав про Айдара, за

винятком того, що він тепер чекає його поблизу. В його розповіді вони розійшлися

до того, як Айдар поїхав у військовий табір Касим-султана.

— Як би там не було, — сказала Султанат, — але ж широко поголос пішов, що збезчестив Айдар батька з цією дівкою. Правда чи ні, невідомо, але не буває

диму без вогню, сам знаєш. Отож прокляття лягло і на нього, і на весь наш рід

через нього, через його гріхи. . Аллах всемогутній простив його батька, але лишив

нас сиротами і вдовами, бо відколи на схилі років узяв собі Багенбай в жони оту

толенгутку, то й так було нам усім соромно, бо ж невільниця, а жона, нам нібито

рівня, а вже нас, дружин, було шестеро і дітей доволі. А ще привіз з походу якось

отого старого джунга-ра. Та ще ж потім оту кляту Шолпан узяв. То вже була ціла

біда на рід. Сивий зовсім був, а не тямив, що чинить, наробив усім лиха і сам

загинув...

— Та казали ж, що Касим-султан зумисне послав його у засідку, я таке чув...

— Всі ми чули, всі багато чого чули. Касим-султан зі свитою приїхав на учту по

Багенбаю і розповів про його героїчні подвиги, а водночас і про зраду сина, наклавши на Айдара прокляття. І був у нас бакси в аулі, закружляв він у танці

серед учти, прославляючи Касим-султана та подвиги Багенбая і його синів і

накликаючи на голову Айдара прокляття небес...

І тільки завів він свої закликання, почав проклинати Айдара, як вилетів

звідкись ніж і пробив йому горло. Так він і захлинувся


кров'ю на тих словах. Тільки-но охоронці султана кинулись до того, хто

пустив ножа у бакси при цих словах, а то був той шолудивий джунгарин

Кудабай, якого пригрів Багенбай і який виховав Айдара і допомагав Токжан

удома, прислужником був у її юрті, жив при них, як він вже лежав мертвий, перерізавши собі живота по-джун-гарськи. Забив себе сам іншим ножем.

Бачиш, скільки біди від того собачого сина! А ти його захищаєш! А як

мати виглядала хлопця! Ходила у степ і все виглядала, чекала. Вся змарніла, аж чорна стала, дуже хворіла, ледь дихала, а псе на нього чекала. А коли

прийшла звістка, що загинув Айдар у Ташкенті, то злягла і зовсім не

вставала. А вже по тій учті, та ще коли заколовся старий джунгарин, вбивши

нашого бакси, Токжан померла за кілька днів.

Все на краще. Ще й ту прокляту тюре Шолпан забрав Касим-султан.

Ненавиділи ми, жінки, її завжди, нечиста вона була, хоч красуня, куди там, нічого сказати, зле нечиста душею. Все могло бути і з Айдаром, і та дитина

може бути невідомо чия, скорше навіть його. Добре ще, що до вух султана

не донесли цих пересудів, а то вигнав би її геть... От і все, що можу тобі

сказати, чужинцю! А тепер переночуй у нас, спочинь до ранку, дорога тобі

далека, а про того

1 ... 71 72 73 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук"