Читати книгу - "Гра на багатьох барабанчиках"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Усі непомітно окинули поглядом чужинця. Сніг танув на його кольорових, модних високих черевиках. Жовтий напис на блакитній куртці звістував чужою мовою якусь яскраву істину. Продавчиня глянула на нижню полицю.
— Є, — сказала. — Остання пляшка.
— Отже, у пляшках. У нас на півночі журек маємо в баночках, — розтлумачив чоловік і весело оглянув людські обличчя. — Ми на свята ідемо до Австрії, на лижі, і жінка вперлася, що має бути журек, а це остання крамниця перед кордоном, — сказав він уже тихіше і невідомо чому звернувся до Матушека.
Матушек відвернув голову і спокійно розглядав різні ґатунки цигарок, виставлені за склом вітрини. Черга мовчки посунулася на одну особу. Пані Матвіюкова лічила біля дверей решту.
— Що то за свята без журека? — знову обізвався чоловік. Його високий, гучний, самовпевнений голос якось різав вухо. — Це ж наша польська присмака. Я вже стільки побував у різних країнах в Европі й у світі, але журека нема ніде. Ясно, що мають якісь свої присмаки, але не журек. Тому, подумав я, як тут не куплю, то вже ніде. У Чехії нема журека.
Ніхто не відізвався. Чоловік почав притупувати й хухати в долоні. Продавчиня, ота балакуча продавчиня, збентежена присутністю чужого, робила свою роботу справно й ретельно. Черга швидко рухалася вперед, надто швидко, бо ж ніхто не спішив.
— Холодно, — сказав чужий до Матушека і ще й потер театрально долоні.
Матушек глянув на нього і майже непомітно усміхнувся з ґречности. Відвернув голову до цигарок у вітрині.
— У нас замовлені апартаменти в Альпах. Пане, які там канатні дороги, яка база. З’їжджаєш годину або й ще більше. А в готелі внизу бар і басейн. Їмо за власним графіком. В усіх апартаментах є кухні, тому жінка й зможе зготувати той журек. І ще я візьму шмат ковбаси, але доброї. А тут є добра ковбаса? — занепокоївся раптом він.
Від прилавка неохоче відійшла наступна жінка. Продавчиня розсунула під шиєю блискавку светра.
— Бачу, що є ковбаса, але як ковбаса коштує шість злотих, то не може бути добра, — сказав чоловік.
Загудів клаксон. Чоловік підійшов до дверей і впустив у крамницю клубчасту хмару морозного повітря. Гукнув щось у бік машини й повернувся на своє місце.
— Нервується жінка, бо ввечері маємо бути в Альпах. А мені тут іще журека захотілося.
Матушек купував цигарки, апельсиновий запах, півлітру й хліб. Продавчиня вправно підрахувала колонку цифр і в цей рахунок загорнула пляшку.
— І журек, — сказав він. — Пляшку журека.
У крамниці стало зовсім тихо. Продавчиня з благоговінням подала йому ту пляшку. Матушек швидко заплатив.
— Пане… — почав було зовсім остовпілий чоловік у куртці, але Матушек умить зібрав свої покупки й вийшов.
Перед крамницею побачив Галину з її трохи-не-того донькою і віддав їй пляшку.
— Візьми. У нас не їдять журека, тільки борщ, — сказав він і ще нагадав їй прийти увечері по давно обіцяну ковдру.
Івонка соромилась увійти. Стояла біля плоту і клацала зубами, невідомо, від холоду чи від страху.
— Чого ти, дурна, боїшся? Не з’їдять же тебе. Раніше треба було боятися, не тепер, — сказала їй мати.
— Там є якісь хлопи. Ти йди, а я тут із малим зачекаю.
— То й добре, що є, може, зараз нам щось вдасться зробити. При свідках. Ну, йди!
Дівчина неохоче рушила.
У кухні за столом сиділо четверо чоловіків. Матушек саме розлив по останній. Матушкова, велика й товста, поралася із проціджуванням молока. Було тепло й приємно.
— Гей, матір, дівчата прийшли по перину, — ствердив Матушек.
Присунув їм одного вільного стільця. Галина сіла на краєчку, а Івонка стояла з дитиною біля дверей.
— Ну, то будьмо, — сказав Ґураль і вихилив чарку. Інші зробили те саме мовчки. Хекнули, запили оранжадом.
Матушкова вийшла в кімнату і одразу повернулася з клунком, запакованим у плівку і перев'язаним мотузком. Защебетала до дитини.
— Як звуть?
— Ще ніяк, — швидко відповіла Галина.
Іванка нервово затупцювала на місці.
— Коли хрестини?
Галина знизала плечима.
— Це добра перина, — сказала Матушкова. — Ціле літо вивітрювалась на горищі. Маєш що натягнути?
— То він батько, — понуро кинула раптом Івонка з-під дверей і показала головою на Ґураля.
Запанувала повна збентеження мовчанка.
— Ну, Івонко? — заохотила матір.
— Tи батько, — вона тепер подивилася йому просто в очі.
Матушкова відсунула немовляті шапочку з чола і уважно до нього приглядалася.
— Я своїх маю четверо, — озвався нарешті Ґураль. — Дай мені спокій, дівчино, сама не знаєш, хто з тобою спав.
— Ну! — грізно сказала Галина.
— Я з нею спав, — вигукнув Кавка.
Язик у нього заплітався, а очі п'яно блищали. Не мав хлоп здоров’я до горілки.
— Так, спав з нею, — повторив він протягло. — Але с-п-а-а-в, був такий п’яний, що відразу заснув, значить,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра на багатьох барабанчиках», після закриття браузера.