Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

склянка води чи ручка, перевантажував зорові нерви незліченною кількістю окремих деталей. Щоб роздивитися у чотиривимірному просторі всі деталі навіть таких простих речей, забракло б людського життя. Спроба сприйняти будову об’єкта одразу на всіх рівнях викликає запаморочливе відчуття глибини, немов дивишся в химерну нескінченну матрьошку. Гамлетівська фраза «…мені вистачило б і горіхової шкаралупи. Навіть у ній я міг би вважати себе за владаря безкрайого простору…»[21] перестає бути лише метафорою.

Морович і Ґуань Їфань поглянули один на одного, а потім перевели погляд на Чу Яня. Їхньому зору відкрилася таємниця будови людського тіла в усіх деталях у паралельному розрізі: всі до останньої кістки внутрішні органи, кістковий мозок, циркуляція крові між шлуночками серця, робота його клапанів. Навіть просто дивлячись один одному в очі, вони бачили, як влаштований кришталик ока… Хоча використання словосполучення «у паралельному розрізі» може спричинити плутанину для розуміння. Фізіологічне місцерозташування органів не змінилося: шкіра так само огортала кістки й внутрішні органи, збереглися легко впізнавані обриси кожної людини з тривимірного світу, але це було лише дрібною деталлю в нескінченних паралельних рядах інших, не менш важливих.

— Зважайте, коли розмахуєте руками, — попередив Чу Янь. — Ви можете випадково зачепити внутрішні органи — свої чи іншої людини, — хоча це й не буде великою проблемою, якщо не докладатимете значних зусиль. Але ви можете відчути біль чи напад нудоти, ба навіть отримати незначне внутрішнє запалення. Не чіпайте речей навколо вас, якщо ви до кінця не певні, чим саме вони є. Зараз для вас усе на кораблі оголене й доступне: високовольтні кабелі, труби з парою, інтегральні мікросхеми. Ви легко можете стати причиною збою в роботі бортових систем. Для тривимірних істот ви зараз перетворилися на справжніх богів, але вам слід призвичаїтися й опанувати ваші нові можливості в четвертому вимірі.

Проте Морович та Ґуань Їфань швидко навчилися не торкатися внутрішніх органів. Щоб узяти людину просто за руку, треба було робити ті самі рухи, що й у звичайному світі, а для того щоб дістатися до кісток чи внутрішніх органів, потрібно було розпочинати рух з іншого напрямку, відсутнього в тривимірному просторі.

Наступне відкриття виявилося не менш захопливим: вони могли бачити зірки в будь-якому з напрямків. Їхнім поглядам відкрилося, як неспішно посеред суцільної темряви Всесвіту простягається блискуча спіраль Чумацького Шляху. Вони розуміли, що все ще перебувають всередині корабля — жоден із них не вбрав скафандра й усі так само дихали повітрям на його борту, — але в четвертому вимірі вони опинилися просто посеред безмежжя космосу. Як досвідчені астронавти, всі троє безліч разів виходили у відкритий космос, проте ніколи не відчували себе настільки спорідненими з навколишнім безповітряним середовищем. За звичайних обставин їх від космосу відділяла товщина скафандра, а тепер між ними й цілим Усесвітом не залишилося більше нічого — корабель із усіма нескінченними проєкціями його начиння жодною мірою не перешкоджав їхньому спілкуванню із зоряним небом. У четвертому вимірі весь Усесвіт розгорнувся паралельно їхньому кораблю.

Мозок, призвичаєний сприймати та обробляти дані тривимірного світу, отримавши нескінченний потік інформації, породженої безліччю деталей, спочатку відмовлявся працювати як слід. Проте, на диво, швидко адаптувався до чотиривимірного простору, підсвідомо ігноруючи більшу частину деталей і залишаючи навколо предметів лише обриси.

Щойно перше запаморочення від незліченності деталей кожної речі минуло, на Моровича й Ґуань Їфаня чекав наступний, ще більший шок. Звільнивши розум від перевантаження дрібницями, вони отримали відчуття самого простору четвертого виміру, геть не схоже ні на що, знане дотепер. Пізніше це явище отримало назву «просторовий ефект багатовимірності». Ті, хто відчув цей ефект на власному досвіді, намагалися марно пояснити це як відчуття «широти й неосяжності» в тривимірному просторі, яке безкінечно копіюється в напрямку, відсутньому у звичному для нас світі. Багато хто вдавався до аналогії з двома поставленими одне навпроти одного дзеркалами: дивлячись у них, можна побачити безкінечний повторюваний ряд дзеркал, які формують коридор, що не має кінця-краю, й кожне побачене дзеркало і буде тривимірним простором. Інакше кажучи, увесь неосяжний світ, який люди спостерігають у тривимірному просторі, насправді є лише одним поперечним перерізом чотиривимірного світу. Складність опису «просторового ефекту багатовимірності» полягає ще й у тому, що простір, який відкривається людям після потрапляння в четвертий вимір, також здавався рівномірним і порожнім, проте лишав невимовне відчуття глибини. Це відчуття виникало не через наявну відстань до об’єктів, а через присутність глибини в будь-якій точці простору-часу. Згодом став крилатим вислів Ґуань Їфаня: «Тут кожен дюйм приховує в собі безодню».

Переживання «просторового ефекту багатовимірності» вперше було схоже на таїнство хрещення: в цей момент такі поняття, як свобода, відкритість, глибина й нескінченність, набували нового змісту.

— Ми маємо повертатися, — сказав Чу Янь. — Точки викривлення лишаються стабільними лише певний проміжок часу, а далі починають переміщуватися або ж узагалі зникають. І тоді доведеться шукати вихід у чотиривимірному просторі, що для новачків, як-от ви, може виявитися небезпечною пригодою.

— А як відшукати точку викривлення в чотиривимір­ному просторі? — запитав Морович.

— Дуже просто. Зазвичай точка викривлення має форму сфери, всередині якої світло заломлюється, дещо деформуючи зображення предметів, — ми це бачимо як певний розрив у звичному для нас їх вигляді. Звісно, це спричинене лише оптичним ефектом у чотиривимірному просторі, а не реальною деформацією предмета. Он, погляньте…

Чу Янь вказав на місце, крізь яке вони потрапили до чотиривимірного простору. Морович і Ґуань Їфань підвели погляди й побачили вже знайомі труби, але розгорнуті, як і все довкола. Тепер легко можна було роздивитися потоки рідин, що циркулювали в них. Усередині прозорої сфери труби мали вигляд покручених і деформованих, а сам отвір нагадував росинку, що звисала з павутини. Точка деформації була геть не схожою на свою проєкцію в трьох вимірах, де вона, не заломлюючи світла, лишалася повністю невидимою, й її місцерозташування можна було відшукати, орієнтуючись на зникнення предметів чи їх частин у четвертому вимірі.

— Якщо ви знову захочете увійти в чотиривимірний простір, то мусите вдягати скафандри. Бо якщо шукатимете інший вихід із нього, то можете зробити помилку новачка — повернутися в тривимірний світ уже за межами корабля.

За жестом Чу Яня двоє супутників пірнули з ним у точку-росинку. Усі троє мигцем повернулися в тривимірний світ у тому самому коридорі, звідки десять хвилин тому увійшли в четвертий вимір. Насправді вони нікуди не зникали й не виходили — ділянка простору, де вони перебували, просто набула одного додаткового виміру. Через круглий отвір у переборці все ще можна було побачити «розірвані» труби.

Але цей світ вже не здавався їм звичним і добре знайомим. Зараз вони розуміли, наскільки простір, обмежений трьома вимірами, вузький і задушливий. Ґуань Їфань трохи краще справлявся з новими відчуттями, бо мав схожий досвід чи то в напівсні, чи в маренні. А от Морович намагався впоратися з нападом клаустрофобії та ядухи.

— Те, що ви зараз відчуваєте, — абсолютно нормальна реакція організму. За кілька відвідин усе нормалізується, — сказав Чу Янь із посмішкою. — Ви двоє тепер знаєте істинне значення слова «простір». Віднині навіть у відкритому космосі, одягнуті в скафандри, ви почуватиметеся скуто й незручно.

— Як усе це сталося? — запитав Морович, задихаючись і смикаючи комір.

— Ми просто опинилися в ділянці космосу, де існує чотиривимірний простір, ось і все. Ми назвали її