Читати книгу - "ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ"

бунти, — одних витрачено, вішано, а ліпших у салдати поверстано и инних у силку заслано — усіх щодо единого витрачено. Такий гнів бил на їх царский, же килком сам голови постинал. А з дворов боярских кабелних слуг у салдати побрано, и из маетностей монастирских и боярских з человіка двадцяти пяти салдата виставливано, зо всім нарядом, оружем, харчу и одежею. 163

1 У сп. Судіенка: «куда».

2 Там же: «іздил».

3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Да еще иних других казал потратиты многих, и за тую выну, же...»

4 Там же: «жонками».

5 Там же: «одного».

РОКУ 1700*

* Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1700. Учинили згоду его царское величество з турчином на тридцять год, и отпущено посла московского з Цариграда Українцева з честю Того ж року восени по указу его царского величества посилал гетман Мазепа з своїм сестренцем полковником ніжинским Іваном Обидовским войска немало з арматами до Новагорода Великого».

Стала згода его царского величества с турчином на роков тридцять, и отпущено посла московского з Царигорода Українцова з честю 1.

Того ж року король полский Август Вторій зачал войну з королем шведским Каролюсом, войском своїм потягнул под Ригу, опроч войска короного и литовского, где стояли усе літо. А о Воздвиженії честного креста по указу его царского величества гетман запорожский Іван Мазепа 2 послал своего войска на помоч королеві полскому часть з розних полков. Тоей же осени 3 по указу его царского величества войска запорожского немалую часть послал гетман Мазепа з своїм сестренцем, полковником ніжинским Іваном Обидовским и з арматами до Великого Новагорода. Тая война зачалась зразу 4 щасливо, бо городов войска царские, с козаками, с полковником полтавским и иних полков частю наперед прислани, побрали и самий 5 Ругодев облегли, але за злою радою німецкою не доставали, тим убезпечаючи царское величество, же подъдадуть город доброволке, и тая зрада от тих же офіцеров німцов, зостаючих у войску московском, [послідовала, же] 6 доставане города пойшло упроволоку 7. А тим часом притягнул король шведскій з своїми войсками немалими, а передное войско почувши, Шереметов и козаки с оними 8 споткалися и добре шведов сперли и рубали под городом Ковлем. Любо першей московское и козацкое войско сперли, где и шляхти смоленской немало полегло, але наши шведов того ж часу много побили, и видячи и маючи певних язиков, же сам король шведский з великими потугами наступает, мусіли до окопов царских уступити, а шведи вслід за ними прийшли. А царское величество на тот час спод Ругодева 9 з окопов виехал до Новагорода Великого в понеделок, а у вовторок шведи, маючи, подобно, змову з німцами офіцерами московскими 10, бо їх там проважено на тую квартиру, где мало люду было московского бойного, а уся старшина была німецкая межи войском московским, и так що схотіли, шведові учинили, 164 навет з армат тилко килко раз и вистрелили, и то вгору 1.

1 У сп. Судієнка: немає цього оповідання.

2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «гетьман Мазепа».

3 Там же: «Того ж часу восени».

4 Там же: «зачала назразу».

5 Там же: «бо войска царскіе с козаками городов часть шведских побрали и сами».

6 У сп. Іскрицького цих слів немає. Взято із сп. Судієнка. 7 У вид. Бодянського: «проволочку».

8 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «с оним шведом». 9 Там же: «А якось на тот час его царское величество спрд Ругодева...» 10 Там же: замість «московскими» — «будучи в армії царской».

А шведи безпечне ишли в окопи и того ж дня усі сили царскіе розбили, иле змогли, рубали, бояр високородних побито, а иніе на реці Норов, которая межи Ругодевом и Івангородом барзо бистрая идет, многіе потонули 2, Борис Петрович Шереметов ледво уйшол 3, а царевича [Меретинского 4] , которий бил енералом, князя Якова Долгорукова, князя Луку Долгорукова ж, да князя Івана Долгорукова 174 ж, да князя Івана Юріевича Трубецкого и инних многих князей и енералов в неволю взято. Армати усі и скарби царскіе и запаси военіе шведи побрали, а оних армат болших двісті штук узяли, а мілких, иле 5 в полках било, усі побрали. Адам Адамович Вейд, енерал, з своїми полками одержался бил, але и тот мусіл ся здати, казну его царского величества грошовую палобув тридцять шесть шведом ототдал.

И так тие три полки обобравши 6 оружже и сукні, самих голих чрез мост часть пустили, и тот мост подрубавши, много потопили, а самого енерала в неволю взяли. А войско козацкое, которое послано было з сестренцем гетманским, полковником ніжинским 7 Обидовским, на тот час не поспішило, которых 8 било тисячей з двадцять. И юже тое войско козацкое там на границі стояло под 9 містечком Печерами и не давали шведом пустошити городов московских, бо войска московскіе розно пойшли, которих знову зобрано [и к войні] 10 построено. А его царское величество, на Москву зехавши, знову войска великіе собрав, и армати построїли, — на них спіж четвертую часть звонов со всего панства московского з церквей и монастирей збирано, и усе споражено, як надлежить до войни 11.

1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «наветь з армат на вітер стреляли».

2 Там же: стисліше «а иніе на ріці Нарві многіе потонули».

3 Там же: «увойшол».

4 У сп. Іскрицького: «Мелитинского». Подано за сп. Судієнка.

5 У сп. Судієнка і вид. Бодянського: «сколько».

6 Там же: «отобравши».

7 Там же: немає слів «полковником ніжинским».

8 У вид. Бодянського: «которого».

9 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «войско стояло на границы».

10 Подається за сп. Судієнка.

11 У вид. Бодянського і сп. Судієнка: