Читати книгу - "Трагедії"

І ви, Мікени рідні!..

ХОР

Персея місто згадуєш,

Трудом кіклопів зведене?

ІФІГЕНІЯ

Елладі на славу зростили мене,

Тому й на смерть одважно йду.

ХОР

Тебе не вкриє забуття.

ІФІГЕНІЯ

Та гей же! Гей!

Любе серцю світло дня

І сяйво Зевса! Інше мене

1500] Жде життя, інша доля суджена!

Миле сонце, прощавай!..

ХОР

Погляньте, гей!

Іде переможниця

Іліона й Фрігії!

Чоло - в віночку; ось-ось його

Зросить вода очисна, жертовна. [335]

Богині грізної вівтар

Ось-ось дівоча кров заллє,

Як тільки в біле тіло ніж устромиться.

1510] Ждуть тебе долоні батька -

На рану хвилею хлюпнуть

Рясною. Прагне збройний люд -

Щоб на Трою шлях одкривсь.

Доню Зевсову ясну,

Артеміду, закликаймо,

Нехай щасливе кораблям дасть плавання.

Володарко, що жертвами втішаєшся

Людськими, в край фрігійський шли

Військо еллінів морське

1520] Ген до підступного Іліона!

Хай владар Агамемнон оружжям

Пишний здобуде вінець Елладі,

Нехай і своє чоло

Сяєвом слави впов'є навіки!

Іфігенія відходить.

ЕКСОД

Входить вісник.

О дочко Тіндарея, на порозі стань,

Щоб ти могла почути, що казатиму.

КЛІТЕМНЕСТРА

На голос твій із дому, бачиш, вийшла я

Й тремчу всім тілом, нещаслива, з остраху:

Ану ж од тебе вчую про нове якесь,

1530] Ще більше горе!..

ВІСНИК

Про твою дочку скажу

Річ дивну, неймовірну, небувалу ще.

КЛІТЕМНЕСТРА

Розповідай же! Все, як є, не гаючись!

ВІСНИК

Лиш слухай - все почуєш, о володарко.

Почну спочатку. Тільки б не забув чого,

Хвилюючись; язик щоб не заплутався.

Лиш підійшли ми, ведучи доньку твою,

До гаю Артеміди, де луги цвітуть,

Де списники ахейці вже зібралися,

Туди й аргів'ян юрби стали поспіхом

1540] Спливатись. А володар, тільки вгледівши,

Як діва, його доня, в гай на смерть іде, [336]

Аж застогнав од болю; відвернувшися,

Полою потай сльози утирати став.

А донька, підійшовши до отця свого,

«О батьку, - мовить, - ось я, біля тебе вже,

Й своє життя охоче, без жалю віддам

За батьківщину любу, за Елладу всю.

Ведіть мене і вбийте при жертовнику,

Бо так сама богиня й ворожба велить.

1550] Ну, а потому - хай щастить вам, воїни,

Звитяжцями у край свій повернутися!

І ще: мене ніхто хай не торкається:

Сама підставлю шию - мовчки, сміливо».

Таке сказала. Люд німів, дивуючись

Тій силі духу, тій одвазі дівчини.

Талфібій - бо ж на ньому цей обов'язок, -

Посеред війська ставши, всім мовчать велів.

Калхант же, з піхов гостре лезо вийнявши,

У кіш його занурив озолочений

1560] І дівчині віночок на чоло наклав.

Ахілл, той кошик взявши і водиці дзбан,

Оббіг вівтар богині, так благаючи:

«О Діво, доню Зевса, славна ловами,

О ти, що в небо місяць нам викочуєш,

Прийми цю жертву, що тобі складаємо,

Ахейське військо й Агамемнон, вождь його, -

Красуні кров, що бризне з шиї білої,

А нам безпечно морем попливти дозволь

І списом Трою зруйнувать укріплену!»

1570] Вожді й все військо в землю зір потупили.

А жрець, меча вхопивши, помолившися,

До шиї приглядався, де б ударити.

Й мене взяло за серце, в землю очі я

Потупив також. Тут і чудо трапилось:

Як меч ударив - це виразно кожен чув,

Ніхто ж не бачив, де упала дівчина.

І жрець, і люд весь мимоволі скрикнули,

Неждане диво, кимсь із неба послане,

Уздрівши, бо й очам своїм не вірили:

1580] На місці жертви билась лань, конаючи, -

Розкішна, величава; з рани кров лилась,

По вівтарі, багряна, розпливаючись.

Тоді Калхант озвався гучно, радісно:

«О верховоди війська всеахейського!

Ви бачите цю жертву, що Мисливиця

На свій вівтар поклала, - пишну лань гірську?

Бере її богиня замість дівчини,

Щоб на жертовник не лилася кров людська.

До Іліона, жертвою вдоволена,

1590] Скерує нам вітрила мірним подувом.

На судна ж, мореплавці! Вище голови! [337]

Настала, врешті, днина, що дозволить нам,

З тіснин Авліди глибодонних рушивши,

Егейських вод роздолля переплинути».

Як лиш огонь Гефестів лань дотла спалив,

Одмовив жрець молитву, щоб повернення

Було щасливим... Я ж від Агамемнона

Прийшов, щоб ти про чудо те дізналася,

Про славу, що в Елладі гомонітиме

1600] Віками. Сам я бачив - сам кажу тобі:

Твоя дитина до богів одлинула.

Тож не гнівись на мужа, всі жалі одкинь:

Боги, хто дорогий їм, од біди того

Неждано порятують. День цей нинішній

Дочку твою у смерті і в безсмерті зрів.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Як радісно почути, що дочка твоя -

Живе поміж богами несмертельними!

КЛІТЕМНЕСТРА

Хто з богів тебе, доню, на небо взяв?

Як звернутись до тебе? А що, як це -

1610] Лиш розрада, лише балачки пусті,

Щоб утрати тяжкої печаль приспать?..

ХОР

Але ось Агамемнон, володар, іде -

Він таку ж новину сповістить тобі.

Входить Агамемнон.

АГАМЕМНОН

Так-так, жоно: дочка нас ощасливила,

Бо справді оселилась між безсмертними.

Тож, сина мого взявши, ти назад рушай,

Додому. Нам же в море, у похід пора.

Прощай! Нескоро, з Трої повернувшися,

Тебе я привітаю. Хай щастить тобі!..

ХОР

(Покидаючи орхестру).

1620] Хай, Атріде, й тобі пощастить допливти

І з фрігійських земель

На вітчизну звитяжцем вернутись!

ПРИМІТКИ

11. Евріп - протока між Бсотією та Евбеєю.

72. Суддя богинь - Паріс (див. прим, до «Троянок», рр. 22-23).

165. Халкіда - місто і гавань на Евбеї. Аретуса (р. 167) - джерело біля Халкіди.

189-286. Перераховуються, як у Гомеровому «каталозі кораблів» (друга книга «Іліади»), знамениті учасники Троянського походу.

[444]

524. Мисливиця - Артеміда.

572. Олімп. - Тут: легендарний фрігійський гравець на флейті.

620. Нереїди паросток - Ахілл, син Фетіди, дочки морського бога Нерея.

691. Асоп - річковий бог, батько Егіни, що від Зевса народила Еака; син Еака - Пелей, батько Ахілла.

703. Хірон - найрозумніший, прихильний до людей кентавр, що жив на горі Пеліон у Фессалії, вихователь Ахілла.

734. Богиня аргів'ян - Гера, опікунка Аргосу.

791. Піерійські писання - тобто поетичні твори (див. прим, до «Медеї», р. 831).

807. Мірмідони - міфічне ахейське плем'я на півдні Фессалії.

945. Сіпіл - місто в Малій Азії на пограниччі Лідії та Фрігії неподалік однойменної гори.

1029-1076. Хор співає про весілля Пелея та морської богині Фетіди - батьків Ахілла.

1087. Інахіди - нащадки Інаха, міфічного володаря Аргосу.

1147-1148. ...мужа... першого, Тантала.. - Йдеться не про приреченого на вічну спрагу в підземному царстві Тантала - предка Агамемнона і Менелая, а про іншого - сина Фієста (Тіеста), двоюрідного брата