Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— Доброї ночі! Я дуже рада тебе бачити, — Ярина у піднесеному настрої щиро посміхнулась й відрекомендувала спочатку супутника, а потім — наречену Андрія: — Костянтин. Марія. Ми вип’ємо трохи чаю, — вона коротко пояснила причину візиту та кивком запросила чоловіка слідувати за нею. — Ходімо.

Той стримано посміхнувся розгубленій Марії, що перелякано відсахнулась від нього, переступив поріг й пройшов до коридору.

Ярина помітила увімкнене світло на кухні, де брати сиділи за ноутбуками, й сковзнула до них, щоб сповістити про повернення:

— Доброї ночі, — вже не так радісно видихнула дівчина, яку засмутила думка, що чоловіки весь цей час спокійно пили чай та відпочивали, поки її могли катувати викрадачі. Так, звісно, вона їм ніхто, але… Навіть Костянтин, з яким вона знайома у кілька разів менше, взяв участь у її порятунку, а Сергій навіть бровою не поворухнув, коли почув її голос.

— Ярино! — Андрій миттю схопився з мʼякого диванчика й ледь не перевернув чашку із захололим чаєм. — Ти жива!

Сергій лишився на місці й тільки скосив здивований погляд на завмерлу біля столу дівчину.

Кримінальний авторитет, що із цікавістю озирався та вивчав вигляд пересічного помешкання, повільно увійшов до кухні.

— Сокіл? — Андрій спохмурнів й мимоволі стиснув долоні в кулаки. — Що він тут робить?

— Попри всі старання Сергія, так, жива, — невдоволено пробурчала Ярина. Її ображала відсутність емоцій на обличчі чоловіка, якого зовсім не турбувало викрадення. — А Костянтина я запросила.

— Навіщо? — нервово поцікавився Андрій, що за лічені секунди розгубив радість від зустрічі з викраденою сусідкою.

— Він врятував мені життя. Я вирішила, що запрошення на чаювання — найменше, що я можу зробити, щоб віддячити, — вона кинула коробку на стіл й додала: — Він і піцу купив.

— Що? — Андрій недовірливо зиркнув на коробку з популярним логотипом.

— Мене викрали. Якщо я не помиляюсь, Катерина Болконська, — Сергій швидко перезирнувся з братом, поки дівчина намагалась донести головну думку. — А Костянтин врятував мене, — вона підійшла до раковини з новим порожнім чайником та набрала у нього воду.

Поява зниклої Ярини в компанії кримінального авторитету насправді справила на Сергія незабутнє враження, але він не міг продемонструвати щирий інтерес до ситуації, оскільки вважав, що повинен був здогадатися про все самостійно. Але поки примарні події не складалися в уяві у хронологічній послідовності, доводилося чекати, коли все зʼясує Андрій, що ніколи не соромився ставити питання, якщо вони зʼявлялися.

— Чорний, зелений? З цукром, молоком? — Ярина дістала з полиці п'ять горняток, але поки звернулася тільки до Костянтина.

— Зелений з молоком, — чоловік відсунув стілець зі спинкою й без додаткового запрошення опустився за стіл.