Читати книгу - "Як народжуються емоції"

та передбачення. Тому депресивний мозок невтомно продовжує робити видатки з бюджету, базуючи свої передбачення на аналогічних видатках із минулого. Це означає постійне повернення до складних, неприємних подій. Ви поринаєте в цикл розбалансувань бюджету, що не переривається помилкою передбачення, бо вона ігнорується, заглушується або не доходить до мозку. По суті, ви замикаєтесь у циклі нескоригованих передбачень, потрапляючи в пастку несприятливого минулого, коли ваші метаболічні потреби були високими.

Депресивний мозок фактично замикається на нещасті. Він схожий на мозок під час хронічного болю, що ігнорує помилки передбачення, але в значно більшому масштабі, що бере над вами гору. Це заганяє ваш бюджет у хронічні борги, тому ваш мозок намагається урізати витрати. Який же найефективніший спосіб це зробити? Припинити рухатись і не звертати уваги на світ (помилка передбачення). Це і є неослабна втома від депресії.

Якщо депресія — це розлад, спричинений хронічним неправильним бюджетуванням, то вона не є суто психіатричним захворюванням. Вона також є неврологічним, метаболічним та імунологічним захворюванням. Депресія — це розбалансування багатьох переплетених частин нервової системи, який ми можемо зрозуміти лише розглядаючи всю людину, а не якусь одну систему окремо, як деталь машини. Поворотний момент у значному депресивному розладі може походити з багатьох джерел. Ви можете страждати від тривалого стресу чи обрáзи, зокрема в дитинстві, що залишає вас із моделлю світу, збудованого з отруйних минулих переживань. Ви можете мати фізичні стани, на кшталт хронічного серцево-­судинного захворювання чи безсоння, що призвели до поганих інтероцептивних передбачень. Ваші гени можуть зробити вас чутливими до середовища та кожної дрібної проблеми. Також, якщо ви жінка репродуктивного віку, зв’язність усередині вашої інтероцептивної мережі змінюється впродовж місяця, залишаючи вас на певних етапах циклу більш уразливою до неприємного афекту, постійних міркувань, а то й підвищеного ризику розладів настрою, таких як депресія та посттравматичний стресовий розлад. «Думати позитивно» або приймати антидепресанти може бути недостатньо для повернення вашого бюджету тіла до балансу: можуть знадобитись інші зміни стилю життя або системні коригування.

Теорія конструйованих емоцій підказує, що депресію можна лікувати, розриваючи коло неправильного бюджетування, тобто змінюючи інтероцептивні передбачення, аби більш відповідати тому, що відбувається навколо вас. Науковці виявили докази, що так воно і є. Як тільки лікування, на кшталт антидепресантів та когнітивної поведінкової терапії, починає працювати й ви відчуваєте меншу депресію, ваша активність у ключових ділянках бюджету тіла повертається до нормальних рівнів, а зв’язність інтероцептивної мережі відновлюється. Ці зміни відповідають ідеї зменшення кількості надмірних передбачень. Лікувати депресію можна також зміною передбачень, скажімо, просячи людей вести щоденник їхніх позитивних переживань, що може зменшити витрати бюджету тіла. Проблема, звичайно, полягає в тому, що жодне лікування не працює для всіх і є деякі люди, для яких не працює жодне.

Одним із найбільш перспективних шляхів до лікування, які я будь-коли бачила, є новаторська робота невролога Гелен Мейберґ (розділ 4), яка стимулює мізки неослабно депресивних пацієнтів електричним током. Її техніка моментально полегшує страждання від депресії, навіть якщо лише на час увімкнення струму, коли мозок пацієнта перемикається з усеосяжного внутрішнього фокусу на зовнішній світ, отримуючи можливість нормально передбачати та обробляти помилки передбачення. Сподіваймося, що ці попередні, однак обнадійливі результати врешті приведуть учених до більш стійкого лікування депресії. У крайньому разі ці результати мають допомогти поширити розуміння людей, що депресія є захворюванням мозку, а не просто якоюсь нестачею щасливих думок.

• • •

Тривожність — стан, що здається зовсім не таким, як хронічний біль та депресія. Коли ви перебуваєте в стані тривоги, то почуваєтеся стурбованими або схвильованими (наприклад, не знаєте, що з собою робити) і загалом нещасними. Це різко контрастує з депресією, за якої ви почуваєтеся млявими (наприклад, не можете далі жити), а також загалом нещасними й відчуваєте хронічний біль, що вас мучить.

Ми вже дізналися, що емоції, хронічний біль, хронічний стрес та депресія — всі задіюють інтероцептивну та контрольну мережі. Ті самі мережі надзвичайно важливі й для тривожності. Тривожність іще залишається нерозгаданою загадкою[22], але одна річ здається безсумнівною: це ще один розлад передбачення та помилки передбачення між цими двома мережами. Нейронні шляхи у випадку тривожності для передбачення та помилки передбачення ті самі, що й для емоцій, болю, стресу та депресії.

Традиційне дослідження тривожних розладів базується на старій ідеї «триєдиного мозку» про те, що пізнання контролює емоції. Вважається, що ваша нібито емоційна мигдалина гіперактивна, а так звана раціональна префронтальна кора не в змозі її регулювати. Такий підхід усе ще має вплив, навіть попри те, що мигдалина не є вмістилищем жодних емоцій, префронтальна кора не містить пізнання, а емоції та пізнання є конструкціями всього мозку, нездатними регулювати одна одну. То як створюється тривожність? Ми не знаємо поки що всіх деталей, але маємо деякі цікаві припущення.

Я припускаю, що тривожний мозок у якомусь розумінні є протилежністю депресивного мозку. У випадку депресії передбачень більшає, а помилок передбачення меншає, і ви замикаєтесь у минулому. У випадку ж тривожності, образно кажучи, регулятор зупиняється, до­зволяючи надто багато помилок передбачення від світу, і надто багато передбачень безуспішні. З недостатніми передбаченнями ви не знаєте, що чекає на вас за поворотом, а в житті поворотів багато. Це і є класична тривожність.

Люди, що страждають від тривожності з будь-якої причини, мають послаблені зв’язки між кількома ключовими центрами інтероцептивної мережі, серед яких мигдалина. Деякі з цих центрів, як виявилося, також сидять у контрольній мережі. Ці послаблені зв’язки, ймовірно, перетворюються на тривожний мозок, незграбний у допасуванні передбачень до безпосередніх обставин та нездатний ефективно вчитися на досвіді. Ви можете без кінця передбачати загрози, створювати непевність неточними передбаченнями чи взагалі їх відсутністю. Крім того, ваші інтероцептивні сигнали стають іще більш шумними, ніж зазвичай, коли бюджет тіла ненадовго розбалансовується; унаслідок цього ваш мозок їх ігнорує. Ці ситуації залишають вас відкритими до багатьох непевностей та помилок передбачення, які ви не можете виправити. І непевність є більш неприємною та збудливою, ніж гарантована шкода, бо якщо майбутнє в тумані, до нього неможливо підготуватися. Наприклад, коли люди серйозно хворі, але мають чудовий шанс одужати, вони менш задоволені життям, ніж люди, які знають, що їхнє захворювання невиліковне.

На базі цих доказів виходить, що тривожність, як і депресія, є конструйованою категорією так само, як емоції, біль та стрес. Нещастя, яке ви відчуваєте у випадках тривожності та депресії, каже вам, що щось серйозно не так із вашим бюджетом тіла. При цьому ваш мозок намагається або убезпечитись накопиченням, нарощуючи неприємний афект, або зменшити ваші потреби в накопиченнях, залишаючись спокійним, що призводить до втоми. Мозок може категоризувати ці відчуття як тривожність, депресію, або, в цьому ж напрямку, біль, стрес чи емоцію.

Щоб було зрозуміліше: я не кажу, що значний депресивний розлад і тривожні розлади рівнозначні. Я припускаю, що кожна категорія психічних хвороб є різноманітною сукупністю випадків і певні зібрання симптомів могли б не без підстав категоризуватись однаково добре як тривожний розлад або депресія. Важливе також питання про ступінь тяжкості — у деяких пацієнтів Гелен Мейберґ із тяжкою формою депресії, на кшталт майже кататонічних, явно не можна було б діагностувати тривожний розлад. Однак у деяких інших, що