Читати книгу - "Суча дочка"

Набрала одне відро, друге. Підняла і, щоб не підковзнутися, обережно ступила від колодязя. Хтось ішов навпроти, але вона дивилася собі під ноги, боячись упасти. Нараз зупинилася, підвела голову — за кілька метрів стояв Іван, не наважуючись підійти ближче.

— Синок! Ти приїхав? — таки підковзнулася, упустила відра, та Іван устиг підхопити її, пригорнув до грудей. Так і стояли мовчки, немов прислухалися до своїх сердець.

Нарешті юнак легенько відсторонив Олену.

— Знаєш, мамо, що ти наробила?

— Що? — Олена з тривогою глянула в синове обличчя.

— Пом’яла у мене за пазухою всі троянди, а я ж тобі їх із самого Криму привіз.

Мена, листопад 1996 — травень 2000 рр.