Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Хочу подивитися на це! До такого як він просто так навіть у корпорації не потрапити.
— Спритність рук і ніякого шахрайства, — сказала колезі і трохи поламавши сайт корпорації знайшла особистий номер телефону майбутньої жертви. Потім взяла службовий телефон і зробила дзвінок. — Добрий день. Наскільки я знаю, у вас закінчується десять років контракту з корпорацією МИР.
— Ти хто?
— Та, кому вони не змогли виконати бажання. А ви, мабуть, дочитали контракт і те, що написано дрібним шрифтом. Жити хочете?
— Так. Хто ти взагалі така?
— Я працюю над тим, щоб вони перестали існувати. І хочу довести їхню незаконну діяльність. А ви можете мені допомогти, поки живі.
— Слухаю.
— Коли точно закінчується ваш контракт?
— Після завтра.
— Я приїду до вас сьогодні і спробую допомогти не померти. Мені потрібні живими виконавці і те, чим вони вбивають клієнтів.
— До мене вони не проберуться.
— Самовпевненість багато кого погубила.
Шеф і Данило, коли дізналися, про що я домовилася, мало не відшмагали мене.
— Я їду з тобою, — сказав сердито Данило.
— Ти так у мене не віриш?
— Вірю. Просто хочу тобі допомогти. І погони в мене більші, ніж у тебе, мала.
— Гаразд, поїхали. Наталка ревнувати не буде?
— Ні.
Ми дві доби провели у відомого бізнесмена. Він нас насамперед перевірив. А після чого ми практично спали в одному ліжку. І чоловіків бентежило таке сусідство.
— Ой, я вас благаю у мене п'ять братів і ваші голі торси мене мало хвилюють. Хоча у Данила прес просто шикарний!
У день ікс Данило зробив вигляд, що поїхав. А потім непомітно повернувся через годину. А я наполягла, щоб розпустити частину охорони і відпустити повністю прислугу.
— Навіщо нам зайві трупи.
Найцікавіше, що виконувати вирок прийшли рогаті. Я поставила чашку з чаєм на блюдце і сказала:
— А мені казали, що рогатим тут не вижити. Брешуть мабуть.
Завдяки тому що я низька можу зливатися з меблями, особливо якщо одягнуся під колір оббивки і одягну кепку теж у колір оббивки. Рогаті чортихнулися, побачивши мене. А я помітила на їхніх шиях амулети, які огортали їх тонко по тілу темною енергією і створювали захисне поле, в якому їм комфортно.
— Привіт хлопчики, не так давно бачилися. Приємно бачити, що виконавці одні й ті самі.
— Ти! Стерво мала, через тебе загинули два наших брата.
— Так-так, тільки попіл і залишився, душа полетіла на переродження, я сподіваюся. А як ви в будинок увійшли?
— Не твого розуму справи, мала.
— Тьху які не виховані хлопчики. У контракті ніде не вказано, що він закінчується через десять років. Ми його дуже ретельно перечитували.
— Так ми просто зайшли провідати клієнта.
— Так? Дім, ви їх запрошували? Чи може вони попереджали, що зайдуть?
— Ні, — видав напружено клієнт.
— Ось бачите, вас не запрошували. Значить це незаконне проникнення на приватну територію. А за це передбачено арешт. Але вас обтяжує ще й незаконне переміщення на верхню площину.
Очікувано в мене запустили згустком темної магії, ось так от просто сирцем. Я банально відстрибнула вбік. А на двох громил кинулися охорона Дмитра і Данило. Я схопила ошелешеного чоловіка і відтягла його з лінії вогню.
— Даю підказку, контракт можна розірвати. Чи для вас занадто велика сума?
— Вони відхилили розрив контракту і не захотіли приймати компенсацію.
— Це можна оскаржити в суді. Вам головне вижити для цього. А якщо ви звернетеся до суду це викличе галас. І потрібно донести до інших прости господи ідіотів те, що написано дрібним шрифтом. Судячи з того, що ви мене не поправляєте, згодні?
— Так. Я від відчаю погодився, не читаючи. А як встав на ноги прочитав контракт і спробував його розірвати. І зрозумів, що був ідіотом і міг би просто взяти в банку під великі відсотки. Було б безпечніше.
Данило оглушив одного з рогатих і допоміг охороні скрутити другого.
— Я викликала машину, щойно вони увійшли, — сказала куратору.
— Молодець.
Ми в чотири руки обшукали рогатих. Я дістала з кишені футляр зі шприцами. А Данило в іншого знайшов такий самий футляр і інший із запасними капсулами.
— Дивно, що їх тільки двоє. Минулого разу було четверо.
Куратор подивився на мене так, що в погляді читалося — не могла раніше сказати. Я відійшла назад до Дмитра.
— Це ще не все?
— Я тут просто згадала, що їх було минулого разу четверо. Два виконавці в приміщенні і парочка минулого разу була зовні.
Я зреагувала раніше, ніж могло бути пізно. Впустила Дмитра на підлогу, а після вже почули дзвін скла, що б'ється. Чоловік залишився цілий. А потім стрілянина була вже без перерви. Данило накрив нас щитом від куль, а потім усередині виставив ще щит від магічних атак.
— Головне вчасно, — сказав він, почувши звук сирен машин правопорядку.
Ще двох живцем зловити не змогли. Вони вважали за краще вчинити самогубство.
— Шкода підняти для допиту не можна.
— Можна, за особливим розпорядженням суду. І ці потрапляють під цю статтю. Головне, що вони про це не знали.
Данило задоволено посміхнувся.
— Ти молодець Анжеліка. Це, звісно, не закриє корпорацію, але відкриє очі багатьом людям.
— Ще б довести, що раніше теж вбивали, а не нещасні випадки були.
— Зомбі можна допитати. Навіть тих що працюють у них на рудниках. Але є ризик, що вони можуть їх знищити. Але якщо перевірка нагряне раптово і зажадає пред'явити всіх зомбі, що у них відбувають контракт. Я їм не заздрю. Раніше просто приводу не було потрясти їх.
Матеріали до суду ми готували дуже швидко і майже не спавши вночі.
— Чіпси їсти шкідливо, — сказала я, коли шеф із Данилом дружно захрустіли біля мого столу. А вони ще й демонстративно відпили солодкого напою. — У вас не настільки луджені шлунки як у рогатих.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.