Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

У всякому разі, «смугаста» на мене не кинулася, а пропустила вперед почет. І ті атакували одночасно.

Пасюк.

Рівень 3

Б'ю крайнього справа з усієї сили, з таким розрахунком, щоб він завадив іншим. Майже вийшло. Трьох знести не зміг, але все ж таки зіткнувся з сусідом, і обидві відлетіли убік. Перший більше не піднявся, все ж я добряче вгатив, другий — схопився, але йому треба було ще пробігти ті метри, що нас розділяють. Секунди, але мені достатньо. Саме для того, щоб розібратися з третім щуром.

Удар. Хрускіт кісток. Писк, і ... я мало не кричу від пекучого болю в нозі. Це смугастий пацюк виждав момент, коли увага буде зосереджена на інших противниках, непомітно підібрався і вчепився зубами в щиколотку. Намагаюся збити його залізкою, але та надто довга, нормально замахнутися для удару не виходить, а на слабші стусани щур майже не реагує.

Трясця! Боляче як! Аж туман у очах з'явився. Б'ю раз по раз, відчуваючи, що ось-ось зімлію від болю. Треба терміново щось робити, інакше мені кінець. Зжеруть живцем!

Ніж!

Кидаю залізку і вихоплюю ніж. Прицілююся і завдаю колючого удару в основу черепа. Пасюк здригається, розтискає щелепи і валиться під ноги. Але мені від цього не стає легше. Той, котрого ще не добив, вчепляється в іншу ногу. Але тепер я знаю, що робити…

Секунда і на підлозі четвертий труп.

— Ф-фу… — витираю чоло тремтячою рукою. Потім штовхаю останки і, не витримую, залажу в архіву сповіщень:

«Отриманий досвід - 130»

«Отримано нагороду – 1 мідна монета. 1 щуряча тушка»

«Отримано нагороду – 1 мідна монета. 1 тушка»

«Отримана нагорода — 1 тушка»

«Отримано нагороду – 1 мідна монета. 1 тушка»

«Отримана нагорода — 1 тушка»

«Отримана нагорода — 1 тушка»

«Отримана нагорода — 1 тушка»

«Отримано нагороду – 5 мідних монет. «Мало зілля здоров'я». 1 тушка»

«Отримана нагорода — 1 щуряча тушка»

Не зрозумів? Ого! Це мені за смугастого стільки відсипали, чи що? Ану... Поки тушка не зникла. Вдивляюся в щура пильніше.

Пасюк.

Рівень 3

Життя — 75.

Здоровий кабан! Як мені далося завалити його з одного удару?

Лізу знову в архів логів… Ага. Бачу! Пощастило. Пройшов критичний удар, що збільшує ураження у п'ять разів. А оскільки щур уже був трохи покоцаний, то цього йому вистачило.

Тепер із собою розібратися. А то мені щось зовсім фігувато. Ноги буквально підкошуються. Що там із характеристиками?

Досвід: 200/1000

Життєва енергія — 38/100

Ого! Ось це мене погризли. Самопочуття такі ніби півлітра крові здав. Ну, нічого. Самі покусали, самі й вилікують.

Спершу дістаю з інвентаря пов'язку та бинтую ногу у місці найбільшого укусу. Потім — мензурку з малим зіллям здоров'я та випиваю. Світ відразу набуває чіткості, яскравості та фарб. Хоча які тут фарби? Тлін, пил, іржа, гниль і запустіння... Підвал, одним словом.

Втім, зовні не краще. З моменту вторгнення яскраві кольори померли разом зі свободою та майбутнім землян. Навіть навесні зелень якась блякла, наче тінь від зорельотів, що нависають над планетою, не дає пробитися до неї сонячним променям.

О! Ще й досвіду накопало. 50 було за активацію. 100 упало за десяток першорівневих щурів, отже — за смугастого одразу півсотні дали. Непогано, непогано. І навіть зовсім незле… Але якщо таких щурів відразу два чи три нападе — можу не впоратися. Треба посилюватись. І найкраще — збільшити здоров'я. Яка характеристика за його кількість відповідає?

Методом тику з'ясував, що «Статура». І без роздумів вклав туди вільні пункти характеристик.

Бінґо! Тепер маю цілих 200 хітпойнтів життя. За пару укусів не завалять. А там уже, як раптом що, зілля вип'ю. Загалом, непоганий результат — менше ніж за півгодини полювання я отримав «8» монет та одинадцять тушок. У мінусі — одне зілля. Але й його я підняв із луту. Отже, суцільний прибуток. Варто продовжити. Тим паче, я ж маю той данж, чим би воно не було, з першого разу пройти.

Перекладаю ніж у ліву руку, щоб не гаяти час на діставання, в праву беру залізяку і йду далі.

Через десять кроків коридор круто повертає. Заглядаю за ріг і нерішуче завмираю. Попереду прохід розширюється, впадаючи в невеликий, три метри на чотири, майданчик, мабуть, під ліфтом. І на ньому копошиться цілий виводок щурів. Вони весь час рухаються, так що порахувати не виходить, але гризунів явно більше десятка. А головне — серед миготіння сірих спин виразно видно три темні смуги пацюків. Добра буде здобич. Якщо сам під роздачу не потраплю.