Читати книгу - "Наркономіка. Як працює економіка картелів"

кокаїну з листя коки, картелі почали використовувати адаптовані пральні машини як примітивні центрифуги. Іноді лабораторії облаштовуються в кузові вантажівки, яка постійно курсує путівцями в джунглях, щоб її не виявили. Усе це, разом із новими хімічними прекурсорами, дало змогу за три роки подвоїти вихід кокаїну в Болівії, як пояснює Ґедес.

Це означає, що роль цієї країни в ланцюгу постачання також змінилася. Замість надсилання пасти коки до Колумбії для переробки на кокаїн, болівійці дедалі частіше самі виконують очищення перед переправлянням через кордон до сусідньої Бразилії, де кокаїн і на місці споживатимуть, і доправлять до Європи. (Нині Бразилія – другий за обсягом ринок кокаїну після США і найбільше неперебірливе пристановище для креку.) Контроль над цією частиною системи постачання збагатив болівійських наркоторгівців, каже Ґедес, бо в наркобізнесі великі гроші обертаються саме навколо міжнародного наркотрафіку.

– Роблячи це, – він перестрибує з одного боку свого кабінету до іншого через уявний кордон, – вони подвоюють вартість продукту.

Збільшення прибутків від плантацій коки означає, що, принаймні наразі, невелике скорочення площ нічого не дає. За даними ООН, площа землі, на якій вирощується кока в Південній Америці, скоротилася на чверть у 1990—2011 рр. Але завдяки ефективнішим виробничим процесам обсяг кокаїну, виробленого на меншій площі, зріс на третину.

• • •

Здається, ніщо не змусить південноамериканські кокаїнові картелі підвищити їхні ціни. Стримування вирощування коки позначається передусім на фермерах, бо навіть успішні зусилля для зменшення обсягів вирощуваної коки відразу зводилися нанівець завдяки ґрунтовному вдосконаленню технологій.

Проте й ці проблеми не такі важливі порівняно з фундаментальними вадами заходів, скерованих на ліквідацію постачання кокаїнових картелів. Є один аспект, яким наркокартелі істотно відрізняються від схеми роботи великих ритейлерів, як-от Walmart, котрі великі обсяги товару продають із відносно невеликою націнкою. Walmart не дуже зискує на тих обідніх тарілках до Дня подяки, котрі бере менш ніж по 18 центів за штуку. Але він продає їх стільки (як і купу інших дешевих товарів), що прибуток виходить чималий. Націнка в різних магазинах і на різні товари різна, однак здебільшого ритейлери правлять за крам на 10—100 % більше за гуртову ціну. Здавалося б, багато, але це не до порівняння зі зростанням ціни на кокаїн із його наближенням до ринку.

Погляньмо, як змінюється ціна кілограма наркотика дорогою з Анд до Лос-Анджелеса. Щоб виготовити 1 кг кокаїну, треба приблизно 350 кг сушеного листя коки. Згідно з ціновими даними, які з Колумбії отримали Ґальєґо і Ріко, це коштує десь 385 доларів. Одержаний після переробки 1 кг кокаїну можна продати в Колумбії за 800 доларів. За даними, які Бо Кілмер і Пітер Ройтер отримали в аналітичному центрі корпорації RAND, цей самий кілограм на час вивезення з Колумбії коштує вже 2200 доларів, а до США він ввозиться за ціною 14 500 доларів. На рівень дилерів середньої ланки кокаїн надходить по 19 500 доларів. І нарешті, дилери на вулиці продають його за 78 000 доларів14. Навіть такі височезні ціни – не межа для всього діапазону націнок у кокаїновому бізнесі. На кожній згаданій стадії наркотик розводять, бо контрабандисти й наркодилери «присмачують» його іншими речовинами перед продажем. Якщо й це взяти до уваги, то ціна 1 кг чистого кокаїну в кінцевого ритейлера становитиме близько 122 тисяч доларів.

Це справді неймовірна націнка. Звичайно, це все – не чистий зиск. Причина такої дорожнечі в тому, що таємне переправляння товару по всьому світі потребує різних витрат: від убивства конкурентів (див. наступний розділ) до підкупу посадовців. Але різниця між вихідною ціною на коку і остаточною роздрібною ціною на кокаїн, що становить понад 30 000 %, багато важить для спроб підняти ціну на листя коки. Уявімо, що південноамериканські уряди роблять прорив і за допомогою значного посилення знищення плантацій або надання фермерам, які вирощують коку, альтернативної роботи потроюють ціну, яку картелям доведеться платити за листя коки. Це означатиме, що для придбання достатньої кількості коки для виготовлення 1 кг кокаїну картелям доведеться викласти 1 155 доларів замість нинішніх 385 доларів. Тепер уявімо, що кожний цент націнки перекладається на споживача (хоча це малоймовірно, бо картелі радше змусять інших людей у ланцюгу постачання взяти на себе частину здорожчання, як вони чинять зі своїми постачальниками). Це означатиме, що 1 кг чистого кокаїну вроздріб у США коштуватиме на 770 доларів більше, тобто 122 770, а не 122000 доларів. Тобто 1 г чистого продукту коштуватиме 122,77 долара, а не 122 доларів, на 77 центів більше. У підсумку, внаслідок потроєння ціни на кокаїнову сировину в Південній Америці, чого досі не вдавалося жодним способом зробити, за найкращим сценарієм роздрібна ціна на кокаїн у США зросте на 0,6 %. Це, далебі, не найкращий прибуток від інвестицій на мільярди доларів у нищення системи постачання листя в Андах.

Звичайно, карколомне зростання ціни на кокаїн у ході його просування доводить, що тиск на постачальників працює лише до певної міри. Саме заходи правоохоронних органів спричиняють, що простий сільськогосподарський продукт, який при своїх витоках коштує не більше за каву, на час прибуття до Європи чи США дорожчий, ніж така сама за вагою кількість золота. Результати останніх заходів зі знищення коки доводять, що інтервенції на початку ланцюга постачання вже досягли межі своєї ефективності. Уряди трактують ринок кокаїну так, як і ринок шоколаду, на якому зростання ціни на боби какао веде до зростання ціни на шоколадки. А насправді це більше схоже на мистецький ринок, на якому крихітна ціна вихідних матеріалів нехтовно мала порівняно з високою ціною на кінцевий продукт. Спроби підвищити ціни на кокаїн, підвищуючи вартість листя коки, подібні до спроб стимулювати ціни на твори мистецтва, підвищуючи вартість фарб. Ґерхард Ріхтер, полотна якого продаються за 46 млн доларів, не втратив би сон, якби ціна олійних фарб, які він використовує у своїх творах, зросла удвічі або й у п’ять разів. Аналогічно, доки агенції боротьби з наркотиками переймаються витоками і найдешевшими ланками ланцюга постачання кокаїну, наркокартелі можуть не турбуватися про свої статки.

Даремні всі великомасштабні військові операції на плантаціях в Андах. Вони переважно марнують час на збільшення злиднів фермерів; навіть коли їм вдається перекинути вартість на картелі, це мізер порівняно з кінцевою роздрібною ціною кокаїну. Розв’язання проблеми наркотиків шляхом наскоків на витоки здається розумним. Але насправді економіка доводить, що такий підхід найменш ефективний. Справжня дорожнеча кокаїну починається набагато далі в ланцюгу постачання – на кордоні зі США. І в