Читати книгу - "Інґа"

за шість місяців у 1938 році — більше за будь-кого в Штатах, окрім президента Рузвельта 4. Через надзвичайну віддаленість резиденції Марґеріт могла із задоволенням заявити, що її прекрасні молоді подруги можуть «прогулюватися голими під променями сонця!» 3.

У Веннер-Ґренів не було своїх дітей, тож Марґеріт — ексцентричній колишній співачці з опери в Канзас-Сіті, подобалося брати молодих дівчат під свою опіку. Вона зголосилася написати подрузі — косметичній гуру Елізабет Арден, сподіваючись, що та допоможе знайти роботу для Інґи. У рекомендаційному листі Марґеріт благала Арден зустрітися з Інґою. Якби вона так і вчинила, то одразу б зрозуміла, що Інґа «може продати себе». Дещо перебільшуючи, Марґеріт писала: «На неї приємно дивитися, вона дуже освічена, володіє англійською, данською, шведською, французькою, німецькою та італійською, їй лише 25 (так!). Блондинка з чудовою шкірою і волоссям, дуже вродлива. Особливо у вечірній сукні… у неї чарівні вечірні туалети» 2.

Хоча Інґа — шанувальниця моди — була заінтригована, вона не наполягала на зустрічі. Посилаючись на щільний робочий графік, Арден постійно відкладала знайомство, а коли вони нарешті побачилися, Арден здалася Інзі «несамовитою, вередливою, неприємною, але талановитою діловою жінкою» 1.

Втім Арден згодом заявляла, що Інґа виглядала сумнівно і симпатизувала нацистам, хоча як вона це розгледіла під час короткої робочої зустрічі — невідомо. При цьому косметична гуру не одразу звернулася у ФБР зі своїми підозрами: лише через півтора року вона запропонувала доносити на Інґу в Бюро 0.

Інґа не знала про підозри Арден, та не лише жахливий характер цієї ділової жінки змусив Інґу сумніватися стосовно подальшої роботи з нею. У той час їй довелося ще й думати, як забрати свою матір з Данії, куди нацисти, завершивши «дивну війну», вторглися та окупували 9 квітня 1940 року, коли Інґа все ще була у Шанґрі-Ла.

Інґа повернулася у Нью-Йорк і почала збирати всі необхідні дозволи на імміграцію Ольги до Сполучених Штатів. Невідомо, яку роль в успішному вивезенні матері з Данії відіграли колишні зв’язки Інґи в нацистській Німеччині, та вони точно не завадили.

Наприкінці травня, розпродавши більшу частину майна, Ольга отримала квиток на пароплав Manhattan, який вирушав у свій останній рейс з Генуї до Нью-Йорка напередодні офіційного вступу Італії у війну як союзника Німеччини по Осі. Ольга подорожувала разом із супутником: молодим данським письменником і другом доньки на ім’я Нільс Крістіан Блох, який одружився (і розлучився) з подругою дитинства Інґи. Опинившись в Америці, Блох спростив своє ім’я до Нільс Блок. Він з радістю зустрівся з Інґою знову.

Після прибуття Ольги в Нью-Йорк, вони з Інґою винайняли квартиру у верхньому Вест-Сайді на Мангеттені, за адресою Ріверсайд-драйв, 440, лише за квартал від Колумбійського університету. Інґа хотіла записатися до магістратури з журналістики восени, та спершу, влітку 1940 року, вони з матір’ю помандрували до Меріленду провідати заможну американську родину Сенґерів, з якими познайомилися десять років тому в Данії. Син Сенґера Гамільтон та його друг Телбот «Тот» Уолкер потрапили в Данію за програмою студентського обміну, стали наставниками Інґи у вивченні англійської і заполонили її голову мріями про переїзд до Штатів.

Сенґери вразили Ольгу. В листі до родичів на батьківщину вона описала їх як «культурну традиційну американську родину», чий дім славився меблями з червоного дерева та «п’ятьма темношкірими слугами» 9. Інґу ж, власне, вразив Гамільтон Сенґер, на чотири роки старший за неї. З ним вона раніше підтримувала кокетливе листування, коли той навчався у Прінстоні.

В одному грайливому посланні Сенґер звинуватив Інґу у «схильності до лестощів, проте не прихильності до лестуна» і висловив кмітливе зауваження, що вона не використовувала «лестощі задля власної користі, а тільки як метод самовираження» 8. В іншому листі він писав: «Твою відвертість, яку дехто може обернути проти тебе, я сприймаю як одну з твоїх найчарівніших чеснот, особливо якщо вона продиктована твоєю примхливою фантазією проявляти себе доволі зухвало» 7.

У 1940 році Сенґер уже розпочав свій шлях до успішної кар’єри у банківській справі та сфері нерухомості. Його перспективне майбутнє, вкупі з їхніми милими колишніми стосунками, спонукали Інґу того літа шокувати Лотара Вольффа заявою, що вона закохалася у Сенґера, і тому вже написала чоловікові листа з проханням про розлучення. Вольфф згадував, що його засмутила картина, як «Фейош серед джунглів отримує такі новини» 6.

Як і передбачав Лотар, той написав кілька благальних листів Інзі з запевненням, що вона невдовзі зможе долучитися до експедиції в Перу — так скоро, запевняв чоловік, що просив її вже почати брати уроки іспанської. Інґа змилостивилася і розірвала роман із Сенґером. Але минули місяці, а від Фейоша все не надходили новини із запрошенням приєднатися до експедиції в Перу.

Інґа не починала процес розірвання шлюбу з Фейошем (поки), але вона зробила необхідні кроки і подала документи, потрібні для отримання статусу натуралізованого громадянина. Вона прагнула залишитися в Сполучених Штатах, і їй не хотілося залежати від статусу дружини Фейоша, щоби втілити в життя цю свою мрію.

Розділ З
«Загадкова, завуальована риса»

Саме самотність Інґи спершу привернула до неї увагу ФБР.