Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

поруч. У неї недостатньо нейронів для абстрактного мислення, і її мало хвилюють філософські узагальнення про несправедливість світу. Єдине, чого вона хоче, – зробити щось, щоб рівень кортизолу знизився. Перший крок на шляху до цього – отримати якомога більше інформації про небезпеку. У кризовий момент мозок зебри збирає всю доступну інформацію про місцезнаходження лева, а також інші деталі.

Ссавці постійно перебувають у пошуку інформації, що допоможе їм уникнути біди. Кора головного мозку людини особливо ефективно порається із завданням відстеження потенційних загроз. Кількість нейронів, що спрямовані від мозку до очей, удесятеро перевищує кількість нейронів, що спрямовані у зворотньому напрямку. Це означає, що людина вдесятеро краще пристосована до того, щоб знаходити інформацію, яка їй потрібна, ніж до того, щоб обробляти інформацію про те, що коїться навкруги. Коли в організмі людини відбувається синтез кортизолу, вона відмінно знаходить сигнали небезпеки.

Що стимулює синтез цього гормону? У сучасному світі це точно не запах лева.

Кортизол, що його також називають «речовиною нещастя», сигналізує про фізичний біль. Можливо, ви здивуєтеся, почувши, що біль – то цінна інформація. Кортизол мотивує вас швидше відсмикнути руку від гарячої плити. Вам не потрібно торкатися плити двічі, оскільки мозок, який перебуває під впливом кортизолу, дбайливо зберігає інформацію про все, що відбувається. Ви негайно зрозумієте, що краще не чіпати предмети, які нагадують гарячу плиту. Здатність зберігати інформацію і застосовувати отриманий досвід визначається дією нейромедіатора ацетилхоліну. Він викликає те саме відчуття: «Пам’ятаєш, що трапилося минулого разу, коли ти це зробив». Адреналін додає відчуття величезної терміновості. Якщо ви вирішите пройтися по розпеченому вугіллю, то викид адреналіну попередить вас про можливість сильних опіків. Адреналін і ацетилхолін відповідають не лише за погане, але й за хороше, наприклад прилив позитивних емоцій від погляду коханої людини або чарівного аромату. Вони штовхають людину на активні дії, але кортизол підказує їй, що краще триматися осторонь і не наближатися. Кортизол – гормон, що визначає відмінність між приємним хвилюванням і негативним збудженням.

Кортизол знайдено у ящірок, жаб, риб, молюсків і навіть амеб. Він забезпечує виживання істоти, викликаючи таке жахливе відчуття, що організм припиняє всі інші свої заняття й прагне лише позбавитися дії кортизолу. Мозок навчається за допомогою болю, але малий мозок навчається уникати тільки таку гарячу плиту, яка схожа на ту, що спричинила біль. Великий мозок активує розгалужену мережу нейронних ланцюжків, щоб людина навчилася уникати всього, що хоча б віддалено нагадує гарячу плиту.

Коли мозок помічає щось, що спричинило біль у минулому, електричний імпульс стимулює викид кортизолу, щоб вчасно попередити організм. Уникання болю – більш ефективна стратегія виживання, ніж намагання позбутися його, коли біда вже трапилась. Наприклад:

• у газелі не було б шансів на виживання, якби вона відчувала біль від іклів хижака до того, як відчула потенційну загрозу;

• у лева не було б шансів на виживання, якби він відчував голод до того, як починав полювати;

• у наших предків не було б шансів на виживання, якби вони чекали на появу болю в обморожених пальцях ніг до того, як починали збирати хмиз для багаття.

Ссавці, зокрема людина, виживають завдяки тому, що прогнозують потенційний біль і роблять усе, щоб його уникнути. «Кортизолова тривога» допомагає нам у цьому.

Нова робота кортизолу

В організмі ссавців у кортизолу з’явилося ще одне джерело стимулювання – соціальний біль. Зв’язок між фізичним і соціальним болем у світі ссавців є очевидним. Ізоляція істоти може призвести до її загибелі від іклів хижака. При цьому перебування в зграї теж може закінчитися болючими укусами і подряпинами від родичів, якщо тварина спробувала забрати їхню їжу. Кожен болючий досвід ізоляції або конфлікту стимулює викид кортизолу в схожих ситуаціях. Тому, коли зачіпають почуття людини, в її організмі відбувається така сама НЕЙРОХІМІЧНА реакція, що і внаслідок фізичного болю. Соціальні тварини сприймають соціальні загрози так само, як фізичні.

Дещо про мозок ссавця…

Уражені почуття задіюють ті самі хімічні реакції, що і фізичний біль. Для соціальних тварин обидва різновиди болю є важливими для виживання.

Що більше розвинений мозок ссавця, то більше соціальних загроз він здатен прогнозувати. Усе, що хоча б віддалено нагадує минулий негативний досвід, стимулює підвищення рівня гормону стресу. Людина може неодноразово почуватися в небезпеці, попри те що вона усвідомлює різницю між фізичним і соціальним болем. Кортизол створює відчуття терміновості, яке майже неможливо ігнорувати. Людина намагається змалювати дію кортизолу за допомогою слів. Вона називає це страхом, занепокоєнням, стресом, панікою, соромом, жахом, стражданням, нещастям або болем залежно від контексту та інтенсивності відчуттів. У будь-якому разі базовий сигнал залишається незмінним: «Нехай це припиниться!»

Втеча від болю

Реакція тварин на кортизол проявляється в їхніх діях. Вони атакують, рятуються втечею, залишаються нерухомими або підкоряються домінуванню, оскільки така стратегія поведінки допомагає уникнути загрози. Розуміння цих механізмів відповіді у тварин може бути використано для пояснення реакції на кортизол у людини. Можна провести паралелі між негативним мисленням людини та імпульсом тварин діяти в межах однієї зі згаданих вище стратегій. У момент, коли людина відчуває загрозу, негативні думки можуть бути для неї навіть приємними.

Для мозку ссавця все, що знижує рівень кортизолу, забезпечує виживання. Отже, якщо одного разу вас позбавила від стресу сигарета, у вашому мозку ссавця закріплюється, що сигарета допомагає вижити. Якщо шматочок піци нормалізував настрій і зняв відчуття загрози, мозок ссавця зазначає, що піца забезпечує виживання. Якщо знизити рівень кортизолу вам допомагає негативне мислення, значить, для вашого мозку ця модель поведінки стає стратегією виживання. Звичайно, ніхто не формулює цей процес у словах. Просто під час викиду кортизолу людина шукає будь-який можливий спосіб, щоб його зупинити. Мозок при цьому покладається на ті нейронні зв’язки, що в нього вже сформовані. Ці нейронні зв’язки можуть асоціювати негативне мислення з почуттям емоційного полегшення – так само, як вони асоціюють воду з полегшенням спраги, а тепло вогню зі звільненням від холоду.

Коли ящірка гріється на сонці, може здатися, що вона насолоджується процесом. Насправді вона відчуває великий стрес. На