Читати книгу - "Семеро підземних королів"

Белліно і злякано сахнувся, чи хто не підслухав його?

Спочатку ця ідея здалась Хранителеві часу зухвалою і нездійсненною але що частіше він над нею замислювався, то більше вона йому подобалася.

— Справді, — міркував Белліно — зараз народ годує сім королів з їхніми сім'ями, сім придворних штатів, сім розбещених лакейських банд, сім військових загонів, сім шпигунських зграй. Це більше як тисяча дармоїдів. А якщо здійснити мій задум, то на шиї в народу буде лише півтори сотні нероб, а решта буде мирно спати без сновидінь, не турбуючись про свій шлунок.

Спочатку старий Белліно міркував над своїм планом сам, а потім поділився думками з лікарем-товстуном Борилем.

Бориль був у захваті.

— Клянусь усіма гірчичниками світу, — запалився він, це навдивовижу геніальна ідея! Та чи погодяться і наші повелителі спати? — додав він у задумі.— Але ми їх умовимо.

Та передовсім треба було дослідити всі загадкові властивості сонної води. Цим і зайнялись Белліоо разом з лікарями Борилем і Робилем.

З'ясувалося, що чарівна вода з'являлась зі скелі раз на місяць. Вона наповнювала невеличку круглу яму, стояла у ній кілька годин, а потім знову зникала в незвіданих земних надрах.

Воду набирали у посуд, приносили до Печери але вже через добу вона втрачала свою присипляючу властивість. Щоб заснути слід було пити чарівну воду одразу після її появи.

Не зразу вдалося підібрати такі дози води, від якої людина засинала б рівно на шість місяців — ні більше, ні менше. На ці досліди пішло в Белліно та його помічників чимало часу.

З дозволу семи королів, які ще не знали до чого все це йшло лікарі присипляли ремісників і землеробів. А ті охоче погоджувались, бо довгий спокійний сон давав їм відпочинок від тяжкої роботи.

Нарешті досліди завершились. Було знайдено і відміряно таку кількість чарівного напою, який присипляв би дорослого чоловіка саме на півроку. Для жінки доза виявилася меншою, а дитині вистачало зовсім небагато.

ВЕЛИКА РАДА

оли усі підготовчі роботи завершилися, Белліно попросив королів зібратися на Велику Раду. За звичаєм, на такій Раді були присутні всі королі зі своїми сім'ями, їхні міністри та придворні.

Надзвичайно барвисто виглядав Круглий зал Веселкового палацу, де засідала Велика Рада. Яскраво освітлений гірляндами фосфоричних кульок, цей зал поділявся на сім секторів, кожен для придворного штату одного з королів. І яким же розмаїттям відрізнявся одяг підземних володарів та їхніх придворних!

В одному секторі сяяли пишнотою всі можливі відтінки зеленого кольору від найтемнішого до ніжно смарагдового. Другий вражав переливами червоного в чудових поєднаннях. А далі йшли суворі сині та фіолетові кольори, небесно-блакитний, сонячно-жовтий… Тут сама веселка поблідла б від заздрощів, якби спустилася з неба у цей величезний підземний зал.

Очі, втомлені від одноманітних бурих, коричневих, темно-червоних тонів, які переважали в природі Підземної країни, відпочивали й ніжилися на розкішному святі яскравих барв Мабуть, недаремно мудрий король Карвенто ще двісті років тому видав закон, який наказував вносити якомога більше кольорових барв у збіднену кольорову гаму підземелля. За наказом Карвенто стіни будинків, стовпи, які огороджували земельні ділянки, дороговкази фарбували в яскраві бірюзові, блакитні, перлинні відтінки.

Нарешті зайшов до зали останній король, який спізнився разом з дружиною і двома синами. Зібрання можна було розпочинати.

З дозволу короля Асфейо, який правив цього місяця слово взяв Хранитель часу Белліно. Він почав говорити про те скрутне становище, в якому перебуває країна. В ній давно вже не вистачає робочих рук з кожним роком надходить усе менше і менше податків, а через це доводиться обмежувати розкіш королівського палацу.

— Ганьба! Неподобство! — пролунали голоси звідти де сиділи королі.

— Я згоден з тим, що цьому треба покласти край, — спокійно погодився Белліно, — і, здається, знайшов спосіб.

— Гм, цікаво — крекнув король Асфейо. — Послухаймо.

І Белліно розповів про свій незвичайний задум. Запала довга нестерпна тиша. Люди осмислювали, як їм поставитися до цієї зарозумілої пропозиції. А Белліно почав спокушати королів вигодами іншого характеру.

— Ви поміркуйте, ваші величності, як це буде для вас зручно! Зараз ви відкоролювали один місяць і потім нудьгуєте без роботи аж півроку, очікуючи своєї черги. Звідси усілякі сварки та інтриги. А тут час пролітатиме для вас як одна хвилина. Все ваше життя буде одним суцільним царюванням, яке перериватиметься лише періодами чарівного сну, що наставатиме непомітно. Ви ж і тепер спите кожної доби!

— Це чудово придумано! — вигукнув хтось з королів.

— Звичайно, чудово! — підхопив Белліно, зрадівши підтримці. — І, окрім усього, я і шановні лікарі Бориль і Робиль (обидва підвелися й поважно вклонилися зібранню), ми встановили, що цей сон, хоч і довгий, зовсім не впливає на тривалість життя, він просто викреслюється з нього. Замість відведених вам природою шістдесяти років ви будете жити, панове, по чотириста років, тривалість вашого життя зросте вісім разів!

Приголомшені такою спокусливою пропозицією, члени Ради довго мовчали. А потім король Уконда у захваті вигукнув:

— Вирішено! Я перший лягаю спати!

— Чому перший? — ревниво запитав король Асфейо. — Період мого правління закінчується наступного тижня, значить я перший буду! А ви, ваші величності, чекайте своєї черги!

Королева Ріпна запитала:

— Чи потрібно присипляти придворних та лакеїв? Можливо, на всіх не вистачить чарівної води?

— Води вистачить, — заспокоїв її лікар Бориль. — До того ж, що робити придворним, солдатам, шпигунам, поки королі сплять? Будувати підступні задуми?..

— Ні, ні, — водночас заперечили королі й королеви. — Якщо присипляти, то вже всіх!..

НОВИЙ ПОРЯДОК У ПЕЧЕРІ

тже, першого присипляли чарівною водою короля Асфейо разом з сім'єю, придворними, слугами, воїнами і шпигунами. Дивно було бачити, як спершу сам король, потім його дружина й діти випивали з кришталевих кубків ретельно відміряні лікарями дози води і, охоплені нездоланним сном, відразу опускались на м'який килим.

За ними були на черзі придворні, слуги, воїни й шпигуни. Лакеї короля Уконди, який сів на престол після Асфейо, із жартами і сміхом переносили тих, що заснули, до спеціальної комори й клали на полиці розташовані у кілька рядів. Там їх пересипали порошком від молі. А щоб їх не погризли миші, яких у Країні Підземних рудокопів було чимало, у коморі поселили дві ручні сови, які заміняли у Печері котів.

Спливав місяць за місяцем — і нові групи тих, кого присипляли, заповнювали нові комори. Жителі країни відчули полегшенням менше продуктів ішло в королівський палац, більше залишалось простим людям.

Але всі