read-books.club » Гумор » Африка, сни 📚 - Українською

Читати книгу - "Африка, сни"

228
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Африка, сни" автора Олександр Сергійович Подерв'янський. Жанр книги: Гумор. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 93
Перейти на сторінку:
О де кайф ловлять!

Гаврюша Обізянов(до Люди): Хто там у тебе?

Люда: Митці.

Гаврюша Обізянов: Які митці?

Люда: Разні. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, один очкарік — пацан єщьо.

Степан Срака: Й що вони роблять?

Люда: Макарони їдять. У суботу і неділю замість кампота — кохве, горілка — по святам.

Гаврюша Обізянов: А бацила?

Люда: Бацилу раніш давали, щас ні.

Степан Срака(рішуче): Все одно, заїбісь жизнь. (До Люди). Відкривай, блядь.

Люда: А може, не треба? Вони битись будуть.

Степан Срака: Та, один хуй, раз живьом. Ех, жизнь хуйовая!

Степан Срака і Гаврюша Обізянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди і відкочуються назад.

Степан Срака: Пустіть, друзі, ми більше не будемо.

Голос Магарича: Тобі, я бачу, мало пизди получить, ти ще й хочеш, щоб тебе і в сраку виїбли. Закрий двері, бздить.

Степан Срака: Їбіть куди хочете, хлопці, тіки пустіть. Парашу буду виносить, бля буду.

Голос Харитона Уйобищенка: А шо, можна пустить, хлопці, оно інженери, як цуценята, скавучать, та так весело робиться. А набридне, то придушим та й викинем к хуям.

Альфред Залупенко: Правильно, хлопці, нехай лізуть.

Омелян Косопизд: Чєловєк чєловєку друг, товаріщ і брат.

Гаврюша Обізянов і Степан Срака залазять до товарного вагону і зникають в пітьмі. Люда знов закриває двері на дріт.

Голос Магарича: А ти, курва, якщо кого-небудь впустиш, я тобі гланди через сраку вирву.

Люда уходить, подзенькуючи пустим посудом.

Голос Альфреда Юхимовича: На чьом ми зупинились, господа?

Назар Сівуха: На сімфоніі Брамса.

Альфред Юхимович: В пизду того Брамса. Ви, пане Сівуха, краще слухайте уважно і занотовуйте до цитатника, бо ви ніхуя єщьо жизні не знаєте. От вчора, після вечері, вам звонила якась лярва, мол, так і так, кидай все, приїзжай їбати. Так що ви зробили? Ви ж затрусилися, мов скажений, і давай у двері гупати, шо мало окулярів не побили. Так добре, шо у мене шпріц всєгда наготовє. От ви, Косопизде, от шо б ви зробили на місці пана Сівухи?

Голос Косопизда: Та я б її вбив.

Альфред Юхимович: Чули, пане Сівуха? Шо не ясно?

Степан Срака(запопадливо): А шо у вас в ампулі для шпріца, Альфред Юхимович?

Альфред Юхимович: Чом не сказать? Скажу. В одній ампулі — сємєнна витяжка бобра, в другій — всячєскіє імунодєпрєсанти.

Степан Срака(у захваті): Які люди, Гаврюша, які люди! А ми цілу жизнь їбемось, як кроти, як та мушка, літаєм.

До вагону кілька хвилин тому підійшов Шльома Гомєльський, науковець, і з цікавістю прислухається до бесіди, яка плавно тече в своєму звичайному руслі.

Альфред Юхимович: Або ви візьміть таку штуку, як танці. Щас кожен мудак сам по собі танцює, руками і ногами махає, вспотіє весь, а в нагоро­ду хіба шо запалення легенів схопить. Між тим, чоловічий піт — то ценна сировина. Тож замість руками махать візьми платок, та зажми його під пахвою і так танцюй, щоб добре потом просяк.

Голос Магарича: Гі! Ото не хуйово!

Альфред Юхимович: Як харашо просякне, то зараз їм тьолці мармизу витри і щітай, дєло в шляпі.

Голос Косопизда: Тю, а ця хуйня навіщо?

Альфред Юхимович: Вона раз нюхне — і їй піздєц — від ерогенних зон носа імпульс іде до статевого центру збудження, тільки й роботи, що до кущів дотягти.

По очкастому і веснянкуватому обличчі Шльоми Гомєльського, який припав вухом до вагону, обільно текуть сльози і слюні.

Шльома Гомєльський(крізь сльози щастя): Хлопці, пустіть…

Голос Альфреда: Іди в лабораторію, жидок, тут своїх дохуя.

Шльома Гомєльський(вражений такою принциповістю): Звідки ви знаєте, дядя?

Альфред Юхимович: Я знаю, бо я жизнь прожив. Пиздуй, тобі кандидатську їбошить нада.

Шльома(схліпує): Їбав я ту кандидатську.

Альфред Юхимович: Ти шо, не хочеш 150 карбованців получать? Ні, ви бачите таке? Совсєм абарзєл пацан!

Шльома плаче, його ридання гнітюче діють на сидячих в вагоні, вони зловісно мовчать.

Омелян Косопизд(жорстоко): Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрізаніє зробить, мацою зажере і буде банкувать.

Альфред Юхимович: А шо, може, візьмем жидка?

Харитон Уйобищенко: Та якщо не буде багато пиздіть, то нехай лізе. Мені шо?

Косопизд: Пайка зменшиться.

Назар Сівуха: Жиди такі хитросракі, заждіть, вони не тіки шо макарони, вони й сайри дістануть.

Альфред Юхимович: Сайра хай вас не їбе, пан Сівуха, вам її все одно не їсти. (До Шльоми). Давай, жидок, розкручуй дрота і хуярь сюди, ми тобі посвященіє в митці зробимо.

Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразу ж починають пиздити любителі цієї справи Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко.

Гаврюша Обізянов: Нада двері якось закрутить, це ж не богадєльня, шо вони все лізуть і лізуть.

Альфред Юхимович: Нехай Люда обід принесе та закрутить.

Входить Роже Гароді, французький буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.

Роже Гароді(стука по вагону): Вилазь, хлопці! Свобода прийшла!

У вагоні мовчать.

Роже Гароді: Харош хнюпитись, хлопці, на волі харашо — пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш, те й малюй, всіх, куди хочеш, туди і посилай.

Степан Срака(пошепки): Явна провокація, хлоп­ці. Ми виліземо, а він хвись, і сам залізе, та й буде макарони один за всіх наябувать.

Альфред Юхимович(до Роже Гароді): А бацилу даватимуть?

Роже Гароді: Ні, бацила тільки в бога і в начальства.

Магарич: Ну, то йди к хуям звідси.

Омелян Косопизд: Нас агітірувать, нахуй! Ми самі кого хочеш загітіруєм.

З вагона вилітає каменюка і збиває з Роже Гароді капелюх. Роже Гароді полохливо тікає. Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсердак. Поверх лапсердака у дідугана яскрава кацавейка залізничних робітників. В руках у дідугана кувалда і лом.

Голос Магарича: Діду, закрутіть дрота нахуй, бо сквозить дуже.

Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивать утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.

Голос Харитона Уйобищенка: Дєдушка пацаватий, і ото єму нада отак їбошить!

Магарич: Амбальний дідусь, мабуть, і хуй ще стоїть. Стоїть хуй, діду?

Дід(продовжує роботу): Стоїть, стоїть, синку. Дай боже, щоб і у тебе так стояв.

Омелян Косопизд: Ото, ніхуя сєбє, дєдушка бар­зєєт. А як звать тебе?

Дід(продовжує роботу): Як звать? А Самуїлом.

Харитон Уйобищенко: Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу.

Самуїл(продовжує роботу, холодно): Да, багато жидів.

Омелян Косопизд: У нас тут тоже єсть.

Назар Сівуха: Ги! Самуїл! Може, ти пророк Самуїл?

Самуїл(просто): Да, я пророк Самуїл.

Альфред Юхимович: Ото, нехуйово. Ну прореки, шо з нами буде?

Пророк Самуїл: А шо буде? Нічого не буде, піздєц буде.

З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда, в руках у неї полумиски з макаронами і кампотом.

Люда(завмирає на місці): А де ж вагон, де хлоп­ці?

Пророк Самуїл: Гдє-гдє — в піздє. Смотрєть нада.

У цю ж мить з того боку, куди їхав вагон, роздається страшний вибух. Люда роняє полумиски.

Пророк Самуїл: Какая ви нєрвная, я їбу!

ЗАВІСА.

Свобода

На абсолютно темній сцені посередині стирчать двері, убого підсвічені рампою. В жахливій пітьмі,

1 ... 6 7 8 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Африка, сни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Африка, сни"