Читати книгу - "Фундація та Імперія"

– Через «мертву руку»[5] Гарі Селдона?

– Через «мертву руку» законів людської поведінки, які неможливо зупинити, змусити відхилитися або стримати.

Вони дивилися один на одного, непохитні у своїх переконаннях, аж поки генерал не відвів очі. Він сказав просто:

– Я прийму цей виклик. «Мертва рука» проти живої волі.

4. Імператор

КЛЕОН ІІ – …Зазвичай його називають «Великим». Останній сильний Імператор Першої Імперії, він мав велике значення для політичного та мистецького відродження, що відбувалося протягом його тривалого правління. Добре відомий своїми романами, однак через зв’язок із Белом Ріосом, який жив у той самий час, у народі його називали «Імператор Ріоса». Дуже важливо не дозволяти подіям, що сталися в останній рік його правління, затьмарювати попередні сорок…

Галактична енциклопедія

Клеон ІІ був Володарем Всесвіту. Також Клеон ІІ страждав від важкої та нез’ясованої хвороби. Завдяки тим химерним закрутам, що їх часом роблять людські долі, ці два твердження аж ніяк не є суперечливими чи несумісними. В історії траплялося неймовірно багато подібних прецедентів.

Але Клеонові ІІ до всіх прецедентів було байдуже. Те, що можна скласти довжелезний список схожих випадків, і на дещицю не полегшувало його особистих страждань. Це втішало його так само мало, як і думки про те, що його прадід був піратським правителем якоїсь брудної планетки, а він сам вже спав у прогулянковому палаці Амменетіка Великого як спадкоємець династії правителів Галактики, що сягала своїм корінням у темряву віків. Не давало йому жодної розради і те, що завдяки зусиллям його батька держава очистилася від прокази бунтів, у ній запанували мир та єдність, якими Імперія насолоджувалася за часів Стенела VI; і що внаслідок цього протягом двадцяти п’яти років його власного правління жодна хмарка бунту не затьмарила його блискучої слави.

Імператор Галактики та Володар Усього скиглив, шарпаючи головою на подушці. Біль минувся, залишилося приємне пощипування, і Клеон ненадовго відчув полегшу. Доклавши зусиль, він сів і став похмуро розглядати далекі стіни великої спальні. Ця кімната виглядала непридатною для того, щоб насолоджуватися самотністю. Вона була занадто великою. Усі кімнати були завеликі.

Але краще на самоті страждати від дошкульних нападів хвороби, ніж терпіти придворних, які чистять перед тобою своє пір’ячко, витримувати їхнє надмірне співчуття, делікатну і поблажливу млявість. Краще бути самому, ніж бачити цю нещирість, за якою ховаються підступні думки про те, які в нього шанси померти і кому пощастить посісти трон.

Ці роздуми розбурхали його. У нього троє синів, троє струнких юнаків, рішучих та сильних. Куди вони зникають у ці лихі дні? Він не має жодних сумнівів, що вичікують. Спостерігають один за одним і за ним.

Він неспокійно заворушився. А тепер Бродріґ вимагає аудієнції. Вірний Бродріґ, що походить із низів; вірний, бо його одностайно і від щирого серця ненавидять, і ця ненависть – єдине, що об’єднує дюжину клік, на які розділився його двір.

Бродріґ – вірний фаворит, який мусив бути вірним, допоки володіє найшвидшим кораблем в усій Галактиці, літаючи на ньому до смерті Імператора, після чого опиниться у радіаційній камері.

Клеон ІІ торкнувся гладенької кнопки на бильці великого дивана, і величезні двері у кінці кімнати відчинилися.

Бродріґ пройшов малиновим килимом і став на коліна, щоб поцілувати мляву руку Імператора.

– Як ваше здоров’я, сір? – спитав особистий секретар низьким голосом, у якому чулася тривога.

– Ще живий, – роздратовано огризнувся Клеон, – якщо можна вважати це життям, коли кожен негідник, що читає медичну літературу, використовує мене для своїх недолугих дослідів. Якщо й існують якісь мислимі ліки – хімічні, фізичні, атомні – яких я ще не приймав, то що ж, завтра прилетить якийсь учений базіка з далекого кутка Імперії, щоб випробувати їх на мені. І користуватиметься щойно знайденою книжкою, безсумнівною підробкою, видаючи її за авторитет.

– Клянуся пам’яттю свого батька, – люто ремствував він, – схоже, вже немає жодного двоногого, який би міг вивчити хворобу, яку бачить на власні очі. Вже ніхто навіть пульс не здатен порахувати, не поклавши перед собою стародавньої книжки. Я хворий, а вони кажуть, що це «невідома хвороба». Дурні! Якщо протягом тисячоліть у людських тілах виникали нові хвороби, отже, про них не буде жодної згадки у працях стародавніх часів і вони навіки залишаться невиліковними. Цим стародавнім мудрецям варто було жити зараз, або мені – тоді.

Імператор, задихаючись, лаявся, тоді як Бродріґ покірно чекав. Клеон ІІ роздратовано спитав:

– Скільки там народу?

І мотнув головою, показуючи на двері.

Бродріґ терпляче відповів:

– У Великій залі стільки ж людей, як і завжди.

– Ну нехай почекають. Я зайнятий державними справами. Хай начальник варти їм про це скаже. Або ні, забудьмо про державні справи. Оголосіть, що я нікого не приймаю, і хай начальник варти продемонструє скорботне обличчя. Може, шакали, які серед них є, самі себе зрадять, – глузливо вимовив Імператор.

– Ходять чутки, сір, – спокійно сказав Бродріґ, – що у вас проблеми із серцем.

Усмішка на обличчі Імператора трохи зів’яла.

– Якщо хтось і поквапиться діяти через ці чутки, це зашкодить йому більше, ніж мені самому. Але ж ти чогось хотів, тому годі про це.

Він жестом дозволив Бродріґу підвестися з колін, і той сказав:

– Це стосується генерала Бела Ріоса, військового губернатора Сивенни.

– Ріоса? – спохмурнів Клеон. – Я його не призначав. А, зачекай, це той, хто надіслав оте донкіхотське повідомлення кілька місяців тому. Так, я пам’ятаю. Він пристрасно прагнув завоювань для слави Імперії та Імператора.

– Саме так, сір.

Імператор розсміявся.

– Ти здивований, що в мене ще є такі генерали, Бродріґу? Він схожий на цікавий атавізм. Якою була відповідь? Я сподіваюся, ти подбав про це.

– Так, сір. Йому доручили надіслати додаткову інформацію і не чинити жодних дій, пов’язаних із флотом, без подальших наказів від уряду.

– Гм. Доволі обережно. Хто цей Ріос? Він колись був при дворі?

Бродріґ кивнув, і його рот скривився у ледь помітній посмішці.

– Він почав свою кар’єру кадетом у гвардії десять років тому. Брав участь у приборканні Лемура Кластера.

– Лемура Кластера? Знаєш, моя пам’ять вже не така… Йдеться не про те, коли молодий солдат врятував два кораблі від лобового зіткнення… чи про щось інше? – Він нетерпляче махнув рукою. – Не пам’ятаю деталей, але це було щось героїчне.

– Ріос був цим солдатом. І отримав за це підвищення, – сухо сказав Бродріґ. – Його призначили до регулярної армії на посаду капітана корабля.

– А тепер він військовий губернатор у прикордонній зоряній системі, хоч такий молодий. Це здібна людина, Бродріґу!

– І небезпечна, сір. Він живе минулим. Мріє