Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

Тому акуратно поклав її на долоню і показав капеланові.

- Ви помилилися, святий отче. Обряд завершено. Докази перед вами. Я в людській подобі, а це - моя пара. Прошу всіх познайомитись з моєю коханою й  істинною і приймаю поздоровлення із законним шлюбом. Гарем заводити не збираюся й нікому не раджу. Повірте досвіду - вам не сподобається. Адепткам окремо раджу бути трохи стриманішим у фантазіях, більше думати про навчання і зобов’язання перед родиною. З цього питання у мене все.

Натовп вражено загув, всі повскакували із сидінь, щоб роздивитись мою красуню.

І тут я згадав про одного поганця.

- А от і ні, шановна публіко, ще не все. Адепт Валеріан, який намагався схилити мою секретарку до перелюбства, має її знайти. Бо він останній, в чиїх руках її бачили. А також він має здати мені або комісії залік з фізичної підготовки на смузі перешкод. І нездача означатиме відрахування. Це я кажу як ректор. А по третій  справі обвинувачень у пана прокурора гадаю,  не буде. Пан суддя просто забув про нашу давню домовленість, за яку взяв оплату. Таке буває, пане прокурор, коли людина зайнята багатьма державними справами. Але шановний прем'єр зараз згадає, і відкличе позов, чи не так?

Пан суддя, він же прем'єр,  тільки хотів сказати, що не так. Він розвів руками - мовляв, послухайте тільки, яка нісенітниця. І навіть почав щось казати. Але монети  приклеїлися до його рук. І він тільки безпомічно махав ними в повітрі в надії стряхнути.

Фон посміхався до нього, як любляча мати до малої дитини, й вмовляв перестати. 

- Пане суддя, схаменіться. Вам просто треба згадати, що ніякого насильницького переділу кордонів ніхто не планував. І що ви тиждень тому домовилися відступити законній спадкоємиці Кринжову Трясовину, взявши як компенсацію оці й не тільки гроші. У вигляді золотих монет різного номіналу і  вагою у половину золотого запасу імперії. Просто пригадайте, пане суддя - цей і інші мішечки - вони ж з вашої власної скарбниці й знаходяться там не перший день. Хіба з можна щось покласти туди без вашого відома?

- Я протестую… - здавлено прохрипів суддя, але руками трясти перестав, вражено роздивляючись долоні з налиплим на них золотом.

- Звертаю вашу увагу, пане суддя, на те, що ви сьогодні чомусь не в рукавичках. І нащось сунули руки в білила. А білила, поки ви гортали справи двадцяти адепток, стерлися об папір. Ну і… Навіть не знаю, чи треба мені продовжувати.

Присутні завмерли й принишкли так, що стало чути, як біля мене дзижчить одинокий комар. Але й він дуже швидко замовк, явно прибитий уявним другом моєї секретарки. 

Суддя склав долоні докупи й нахилив голову.

- Відкликаю протест, пане прокурор, пане адвокате. - вирішив він нарешті. - Визнаю, що у моїй скарбниці присутня сума, про яку ми домовилися з паном ректором. Думаю, ми зі спадкоємицею далі вирішимо все полюбовно. Як тільки вона з'явиться. - хитро примружився цей пройдисвіт. -  Чи може ви представляєте і її інтереси?

Фон так замахав руками, наче його кусав Чмоня.

- Ні, ні в якому разі! Оскільки ви взяли гроші, то оборудка відбулася, а представляти свої інтереси адептка здатна сама, ви вже мені повірте.

- Якщо ви так ставите питання й у держави нема претензій до нашої угоди…

- У держави нема претензій.- почувся голом Ружени.-  Затверджую передачу спірної території законній наступниці.

Біля мене вчувся сердитий і нетерплячий видих. Одночасно я відчув чиюсь маленьку і дуже холодну руку у себе в долоні.

Й не встиг слова сказати на знак протесту, як мене смикнули за руку,  і я побачив адептку Тян. Вона дивилася на мене очима моєї прекрасної і єдиної пари.

- От що значить фамільна схожість, адептко. - радісно посміхнувся я старшій родичці. - Неможливо переплутати, хто родичка моєї пари. Тепер ви нарешті можете передати вашу підопічну в мої надійні руки. Я віддаю їй себе у повне розпорядження на всю вічність, яку ми проведемо разом у мирі й злагоді. Обіцяю виправдати вашу довіру і розумію, яка честь мені випала. Тому неймовірно щасливий у вашій особі вітати всіх нових родичів, яких запрошую у власний родовий замок на святкування цієї події.

Хух. Наче нічого не забув. Але моя секретарка мовчала і дивилася дуже вимогливо.

Тому я продовжив.

- Навіть не уявляв раніше, яке це щастя, адептко Тян. У мене немає слів. Я відчуваю присутність своєї пари, і все інше видається таким неважливим. Прощаю всіх ворогів. Навіть адепта Валеріана. Ставлю йому залік, нехай ніхто не сумує в цю щасливу мить! Випускайте нарешті вашу родичку, не можу діждатися моменту, коли притисну її до серця. Тепер у неї є надійний захисник. Тобто я. 

Адептка Тян все ще дивилася на мене, причому дуже скептично.  Що я ще не зробив, щоб вона нарешті віддала мені мою пару, від близькості з якою у мене зараз зірвуться всі гальма?

- Може вам, адептко, теж треба якийсь автомат? От та шановна Кобра, що плаває біля острова, явно згодиться поставити вам найвищий бал за іспит з побутової магії. Чай ви готувати вмієте, і цього має вистачити, чи не так, панно декан?

Обидві кобри підняли голови над водою і засичали.

- Чому я так впевнений, що вистачить, Марто? Тому що тоді я дозволю вам знову прийняти людську подобу, от чому.

Адептка Тян, і я це чомусь чітко відчув, ледве стрималася, щоб не покрутити пальцем біля скроні.

Моє щастя ніщо не могло затьмарити. Навіть те, що Фон, Ружена і навіть суддя з полковим капеланом дивилися на мене якось дивно.

Наче я не ректор найкращого у цьому світі вишу, а клієнт няні, яка спеціалізується на роботі з педагогічно занедбаними й розумово альтернативними дітьми.

- Пане ректоре, не треба! - сказала адептка Тян, поклавши руку на серце і гордо піднявши підборіддя, що мало дуже милий і кумедний вигляд. - Не треба автомат. Я тепер все життя покладу на олтар науки. Відмовляюся при свідках від кар'єри темної володарки, завоювання цього зачуханого світу, всієї галактики й всесвіту, хоч це розіб'є татове серце. Натомість стану відмінницею в Академії, не пропущу без поважних причин жодної лекції. І вивчуся, потім пройду квест зі стажування по всіх знаменитих магакахеміях. І Я ЗНАЙДУ ЗАСІБ РОЗІРВАТИ ПАРНІСТЬ З ВАМИ, бо вас неможливо винести. Ви мене бісите своєю довершеністю, тупістю, дамами серця і га… добре, з гаремами вийшло непорозуміння. Але все  одно бі-си-те.