Читати книгу - "Берегиня, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Пізно, Еллі, тепер все йде в комплекті, я і гроші! – він засміявся і знов поцілував мене.
Заснули ми ще не скоро.
Вранці ще раз скупалися. Навколо було тихо, тільки легкий вітерець колихав гілки дерев.
Сонячні промені виблискували на поверхні прозорої води. Я ще трохи соромилася своєї наготи, чого не можна було сказати про Себастіана.
– Звідки ти знаєш це місце? Тут завжди нікого нема?
Він підплив ближче.
– Здебільшого тут безлюдно. Моя мама любила відпочивати саме тут. Вона тяжко хворіла, а тут їй було затишно. Це не дуже популярна частина острова, тут погано працює магія, з якоїсь невідомої причини. Аномалія. Перенестися сюди можна, а от збудувати щось досить складно.
Я кивнула.
– Нам пора Еллі, вдягайся і я перенесу тебе додому.
– А ти?
– А мені треба на службу.
Я опустила очі та вийшла з води, сукня лежала в наметі. То, це і все? Він просто перенесе мене додому і до побачення? А що буде далі? Серце болісно стиснуло.
Я швидко вдяглася та застигла дивлячись на море.
– Не знаю про що ти думаєш, але вочевидь, про щось погане. – він підійшов ближче й обійняв мене.
– Роскажи мені, Еллі. – він поцілував мене в шию.
– Ти….ти нічого не сказав, про те, що буде далі….з нами.
– Будемо жити разом поки не станемо старі й помремо в один день!
– Це не смішно Себастіан! Я серйозно! Ти збираєшся об'явити про наш шлюб чи ні?
– Ну, звичайно ж! Хотів зробити тобі сюрприз ввечері, утім… – він став на одне коліно і на його відкритій долоні з'явилася каблучка з великим синім каменем.
– Ельвіро Штайн, чи згодна ти стати моєю дружиною, розділити моє життя, мою плоть і кров?
– Звучить трохи лячно. – пирхнула я.
– Вибачте чарівна панно, не я писав ці древні слова, тож, ваша відповідь?
– Я згодна. – сказала тихо.
Він встав і надів обручку мені на палець.
– Це обручка моєї мами, думаю, вона б хотіла, щоб вона була у тебе.
– Думаєш? – спитала із сумнівом.
– Впевнений. Дату церемонії вибирай сама, я не дуже знаюся на цьому всьому, – він знизив плечима – а тепер нам пора.
Себастіан переніс нас до моєї кімнати і вже зібрався піти до себе, коли побачив ту саму магічну книгу у мене на тумбочці.
Дивно, я ж її начебто не діставала.
– Звідки вона у тебе? Ця книга? – запитав схвильовано.
– Знайшла на горищі, коли ховалася від тебе, і від усіх, в день першого балу. А що?
– Цікаво. Цю книгу створила для мене мама. Я думав, що загубив її. Мати читала мені з неї казки. Секрет полягав у тому, що для всіх це була просто книжка з пустими сторінками, але коли її торкався я, то кожного вечора вона показувала нову історію.
Бастіан взяв книгу до рук, і дійсно, обкладинка повільно розквітала кольорами й буквами.
– Іди сюди, Еллі, глянь!
Я підійшла ближче та побачила, що на обкладинці з'явились ми. Себастіан стояв на одному коліні й протягував мені обручку. Зверху майорів напис: “Я так люблю тебе синку, будь щасливий!”
Я відкрила рот від подиву.
– Яка надзвичайна магія! – проговорила.
– Так, Еллі, магія любові, думаю, нема сильнішої. Не проти, якщо книга буде у мене?
– Звичайно ж ні, забирай, вона твоя.
Він кивнув, поцілував мене і пішов.
Я досить довго сиділа в кріслі й думала, що якби в той день, коли я знайшла цю книгу, мені хтось сказав скільки всього я переживу найближчим часом, я б нізащо не повірила.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Берегиня, Настуся Соловейко», після закриття браузера.